Граблі історії. Сім фактів брехні у промові Путіна про оголошення часткової мобілізації

Фокус уже писав про безпрецедентну брехню Путіна — коли, наприклад, він, оголошуючи війну Україні 24.02.2022 на 57-й секунді своєї промови сказав: "Водночас наші плани не мають окупації українських територій. Ми нікому не збираємося нічого нав'язувати силою". А що це було і продовжується? У новій своїй "історичній" промові 21 вересня — про оголошення в Росії часткової мобілізації — "батько брехні" продовжує цю лінію, пов'язану безпосередньо з чорною військовою спецпропагандою, прийомами якої Путін активно користується. Але що далі — то більше.

Володимир Путін оголосив у РФ мобілізацію із призовом нібито 300 тис. осіб. Вже це викликало стовпотвори в аеропортах і прикордонних переходах Росії. Водночас, оголосивши мобілізацію, Путін наполегливо називає війну спецоперацією. Хоча що за "операція" така, що триває сім місяців і на яку треба задіяти вже до півмільйона російських військ — якщо рахувати ті 130-150 тис., що вже були в Україні?

Отож уривки з путінської мови, де озвучується явна брехня

1. "У хід пішов і ядерний шантаж. Йдеться не тільки про обстріли Запорізької атомної електростанції, що заохочуються Заходом, що загрожує атомною катастрофою", — заявив Путін. Тобто ми самі, за вказівкою Заходу, стріляємо по своїй ЗАЕС, а потім викликаємо комісію МАГАТЕ: "Погляньте, що ми тут наробили".
2. "Рішення про попереджувальну військову операцію було абсолютно необхідним і єдино можливим. Її головні цілі — звільнення всієї території Донбасу — були і залишаються незмінними". Якщо потрібний був лише Донбас, навіщо було стріляти ракетами та бомбардувати Київ, Чернігів, Харків, Херсон, Львів, Маріуполь? Щось не зростається.
3. "У Запоріжжі, на Херсонщині, у Луганську та Донецьку бачили та бачать ті звірства, які творять неонацисти у захоплених районах Харківської області. Спадкоємці бандерівців та нацистських карників вбивають людей, катують, кидають у в'язниці, зводять рахунки, розправляються, знущаються з мирних громадян". Підтверджені документами факти про сотні розстріляних та закатованих російськими окупантами цивільних осіб у Бучі, Гостомелі, Ірпені свідчать про інше. А зараз стало відомо і про масові поховання у звільненому Ізюмі.
4. "А після того, як сьогоднішній київський режим фактично публічно відмовився від мирного розв'язання проблеми Донбасу і, щобільше, заявив про свої претензії на ядерну зброю, стало абсолютно зрозуміло, що новий черговий, як це було раніше двічі, великомасштабний наступ на Донбас неминучий. А потім так само неминуче пішла б і атака на російський Крим — на Росію". Щодо "домагань на ядерну зброю": йдеться про те, що 19 лютого 2022 року президент України Володимир Зеленський лише пригрозив переглянути відмову України від ядерної зброї, згідно з Будапештським меморандумом 1994 року, якщо не почує від країн, що її уклали, гарантії безпеки для своєї держави. Він їх і не почув: 24 лютого РФ напала на Україну. Щодо Криму — то взагалі Крим був українським пів століття. До вторгнення туди російських військ. Якщо пам'ятаєте, Путін і тоді збрехав, сказавши, що "зелені чоловічки" — не російські війська, і "все це нісенітниця".
5. "Вони зробили своєю зброєю тотальну русофобію, зокрема — десятиліттями цілеспрямовано вирощували ненависть до Росії, насамперед в Україні, якою вони готували долю антиросійського плацдарму, а сам український народ перетворили на гарматне м'ясо і штовхнули на війну з нашою країною, розв'язавши її — цю війну — ще 2014 року". Тобто нібито це Захід розв'язав війну, а не Путін, який уже давно визнав, що ввів російські війська і до Криму, і на Донбас.
6. "Луганська Народна Республіка практично повністю очищена від неонацистів. Бої у Донецькій Народній Республіці продовжуються. Тут за вісім років київський окупаційний режим створив глибоко ешелоновану лінію довготривалих укріплень". Чи не про Стіну Яценюка мова! Ось Арсеній Петрович зрадіє — даремно сміялися з його дротяних парканчиків біля пропускних пунктів і називали "ямою в 4 млрд грн".
7. "У нашій історичній традиції, у долі нашого народу — зупиняти тих, хто рветься до світового панування". Так було: Росія зупинила Наполеона, Гітлера. Але зараз Путін чинить суворо навпаки — сам здійснив о четвертій ранку віроломний напад на нашу країну.

Граблі історії

Путін порушив ментальну формулу Росії: дозорець — зовнішня агресія — перемога. І хотілося б нагадати, що у XX столітті всі війни, яка Росія починала за своєю ініціативою або сприяла їхньому розв'язанню, закінчувалися для неї провалом: російсько-японська (1904-1905), радянсько-фінська (1939-1940), радянсько-афганська (1979-1989).

Щодо першої — фактично японці напали першими, кораблі японського флоту першими атакували російську ескадру у Порт-Артурі. Однак до цього Микола II був кілька років одержимий "великою азіатською програмою" — він хотів розширення Російської імперії на схід: цар мріяв про створення "Жовторосії" в Маньчжурії та про прийняття титулів богдихану китайського та мікадо японського. Основною перешкодою для експансії Схід була Японія. Їхні інтереси стали стикатися в Китаї та Кореї.

Це, між іншим, було схоже на "гібридну війну": під виглядом лісорубів до Кореї перекидали переодягнених російських офіцерів та солдатів, будувалися військові об'єкти. За царського двору йшла боротьба мирного та військового напрямів розвитку Росії. Виграли представники другого, і слова міністра внутрішніх справ Плеве увійшли в історію: "Для запобігання революції потрібна маленька переможна війна". Це нагадує військове втручання Путіна до різних країн — Грузії, України, Сирії — для перемикання уваги незадоволених росіян — з Болотної площі та Чистих ставків — зовні.

Але війна з Японією вийшла не маленькою та не переможною. Історик Ключевський писав: "Російсько-японська війна виявила повну непридатність флоту, його матеріальної частини та особового складу, а в сухопутній армії ціла низка глибоких вад". Через війну Росія втратила Порт-Артур і південну частину Сахаліну, а дестабілізація суспільства на результаті програшу у війні призвела до революції 1905 року.

Радянсько-фінську війну в Москві хотіли завершити за два тижні і перемогти в ній подарунком Сталіну (21 грудня 1939 року йому виповнювалося 60 років). Але війна тривала з листопада 1939 — по березень 1940. Називаються дві її причини: забезпечення безпеки Ленінграда (кордон відсунути кордон від міста з 20 до 70 км у бік Фінляндії) та радянізація Фінляндії (Сталін мріяв зробити Фінляндію "червоною", адже там командував "білий", колишній царський бойовий генерал Маннергейм).

Радянський міністр Молотов, хвалячись, нагадав Гельсінкі напередодні вторгнення, що "населення одного Ленінграда більше, ніж усієї Фінляндії". В результаті спланованої провокації СРСР розпочав війну. Однак через оборонну "Лінію Маннергейма" і стійкість фінських солдатів через чотири місяці уклали мирний договір. Маленька Фінляндія зберегла свою державність. Маннергейм залишився на місці, але фіни втратили 11% території (з Виборгом).

Ціну Радянський Союз за це заплатив суттєву: з фінської сторони загинуло 25 тис. осіб, а з радянської — 126 тис., уп'ятеро більше. Те саме співвідношення у цифрах загиблих українців та росіян: за офіційними даними Міноборони України, на сьогодні — це близько 10 тис. українців та 50 тис. росіян.

Що стосується Афганської війни (СРСР ввів туди "обмежений контингент військ"), яка розтягнулася на довгих десять років і забрала життя 15 тисяч осіб (зокрема українців) — взагалі неможливо говорити про її хоч трохи вигідний результат для Радянського Союзу. Ймовірніше навпаки — вона була одним із чинників, що призвели до розвалу СРСР.

Володимир Путін любить прив'язуватися до різних історичних подій, непогано йому простежити за зв'язком "російська агресія — фатальні наслідки". І чим далі упиратися в цьому напрямі, занурюючись у брехні, — тим фатальніше.