Битва за Кринки: яка ситуація на плацдармі та чому бреше Шойгу

Жодних доказів. Шойгу говорить неправду

"Вони все "взяли", все "зачистили", прапор "поставили", але чомусь побігли в інший бік", — так відповідає на запитання про ймовірне взяття Кринків на Лівобережжі в ефірі телемарафону представниця Сил оборони півдня України Наталія Гуменюк.

Днями міністр оборони Росії Сергій Шойгу на зустрічі з російським президентом Путіним заявив, що російська армія взяла під контроль населений пункт Кринки Херсонської області, розташований на лівому березі Дніпра. "Кринки знищені", — сказав міністр за повідомленнями російських медіа.

Гуменюк говорить: "А побігли вони туди, де ховаються зазвичай. Туди, куди повертаються зазвичай після невдалих штурмів. Якщо дійсно все зачищено і вони вже вийшли на узбережжя Дніпра на лівому березі, чого тоді цієї доби чотири рази знову штурмували плацдарм? Самі себе?". Вона стверджує: українські сили продовжують поступово розширювати свій плацдарм у цьому районі.

Нагадаємо, сили РФ впродовж кількох місяців намагаються вирішити питання з українським плацдармом на лівому березі Херсонщини. Українські оборонці там закріпились восени 2023 року. Наприкінці жовтня аналітики заявили про просування українських військових до села Кринки, а на початку листопада — про ймовірне розширення плацдарму і перерізання важливої дороги з Нової Каховки до Олешок. У цей район напередодні зайшли підрозділи двох бригад морської піхоти України — 36-ї та 35-ї.

Експерти Інституту вивчення війни (ISW), проаналізувавши відкриті дані, наразі також сумніваються у правдивості слів Шойгу — жодних доказів помітного російського просування біля обмеженого українського плацдарму в Кринках та поблизу них немає. Вони припускають: російська влада шукає позитивні новини напередодні президентських виборів, тому й заявляє про захоплення плацдарму на лівобережжі Херсонщини.

Кринки, дійсно, знищені: все мертве, як у Чорнобилі

Місцеві, з якими вдалося поспілкуватися Фокусу і які виїхали з лівобережжя, але тримали контакт з Кринками, говорять, що від села майже нічого не залишилося. "Люди там майже не живуть, як і в навколишніх населених пунктах, — розповідає мешканець Кринків Ігор. — У мене там була знайома жінка, з якою я спілкувався, аби отримати актуальну інформацію, її вбило прильотом. Немає інформації, чи є в Кринках наші хлопці (ЗСУ, — ред.). Але вони точно наразі є в найближчих плавнях, заходять в ліс через дорогу від села. Хоча цей ліс знищений, місцина схожа на Чорнобиль, куди ніхто з місцевих не вернеться. Після знищення Каховської дамби було затоплено бліндажі і окопи російських армійців, замулено багато зброї та мін".

Поряд з Кринками зі сторони села Корсунка розташований великий дачний кооператив. "За інформацію місячної давнини, там залишалося п'ятеро цивільних. Але як вони там виживали, незрозуміло, — продовжує Ігор. — Світла немає від листопада 2023 року. Ліки довезти неможливо, як і харчі. Добре, що питна вода є в колодязях. Йдеться переважно про людей похилого віку. Звідти виїхали навіть ті, хто принципово не хотів виїжджати, через постійні обстріли та бомби".

Ті, хто виїжджали, виходили пішки до селища Дніпряни, а потім пересідали на машини. У тій зоні будь-яке цивільне авто опиняється під обстрілами, бо російські військові використовують цивільні авто для пересування, перевозять зброю, маскуючись.

"Говорив зі знайомим з Дніпрян. Кажуть, український натиск стихає. Село Кринки ж зруйноване і повертатися туди ніхто не буде. Там ще лишились хати, де музей Остапа Вишні. Але наші хлопці по них б'ють. Вони певний час базувались біля бази "Іскра", що розташована на березі річки Кринка, зараз повністю зруйнована. Але нещодавно росіяни поставили в селі прапор. Якби наші зайняли ліс через дорогу, то росіяни б не поставили цей прапор", — додає співрозмовник.

Раніше речник Української добровольчої армії Південь Сергій Братчук коментував установку цього прапору: "Ворог заявив про нібито взяття Кринків, але цього населеного пункту вже не існує. Вони поставили там свою ганчірку, яка протрималася годину на руїнах, поклали понад 50 людей за такі видовища, і змушені були відступити. Тому що ні ганчірки, ні особового складу вони вже більше не побачать".

Іван говорить, що не тільки в Кринках та дачах поряд майже ніхто вже не живе: "Всі, хто до останнього чекав Україну, поїхали, бо жити під постійними обстрілами просто неможливо. У Козачих Лагерях росіяни вбивали цивільних і не дозволяли їх поховати. Тіла лежали і залишаються лежати на вулицях. У мого знайомого там родич похилого віку, він не може нікого знайти, хто б допоміг йому виїхати. Він все говорив, що помре на своїй землі. Можливо, так і станеться. Всі бояться їхати у Козачі Лагері, що наші хлопці зірвуть машину, прийнявши за росіян. Та й з Козачих Лагерів до Нової Каховки напряму проїхати не можна, тільки через Кринки і Корсунку — а там пекло".

"Обіцянки треба виконувати": посилення наступу на Лівобережжі

"Ситуація тривожна. У зведеннях зранку 22 лютого йдеться про те, що у Кринках тривають тяжкі оборонні бої, ворог тисне. Але Шойгу своєму фюреру бреше," — говорить Фокусу керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" Павло Лакійчук.

Щоправда, експерт зазначає, що наслідком такої брехні буде лише посилення тиску збройних сил РФ у цьому районі, адже "брехню треба виправляти".

"Найближчим часом можна очікувати важкі бої, — продовжує він. — Росіяни докладуть усіх зусиль, збільшать сили вдвічі, втричі з метою вибити наших морпіхів і всіх оборонців, які вже перебувають на лівому березі Дніпра, з плацдарму".

Лакійчук пояснює, чому російська армія так зацікавлена у взятті під контроль маленьких населених пунктів лівобережжя.

"З точки зору російських генералів, у випадку наступу Збройних сил України, оперативного та стратегічного, це найкоротший шлях до кримських перешийків і найпростіша можливість відрізати Крим від того південного російського фронту. Така операція поставить під велике питання існування південного угруповання противника взагалі. Окрім того, це шлях до звільнення Криму, — говорить керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI". — І це вже навіть питання не стратегії, а політики. Не допустити цього вкрай важливо для військово-політичного керівництва Росії та Путіна особисто. Саме тому силами на невеликому майданчику на лівому березі тривають такі жорстокі бої".

За словами експерта, у районі Кринків росіяни використовують і керовані авіаційні бомби (КАБи), і дрони, і потужну артилерійську підтримку.

"Співвідношення сил нерівне. Семеро-восьмеро росіян на одного нашого морпіха. Плацдарм тримається за рахунок підтримки нашої артилерії і засобів з правого берега Дніпра. Через це він не розширюється серйозно: відкинувши далі ворога, ми не зможемо прикривати наших хлопців, які підуть вперед, артою з правого берега — засоби доведеться доставити на лівий, що поки неможливо. Для того, аби доставляти їх на лівий берег — треба розширити межі плацдарму, що неможливо. Принаймні без підтримки авіації. Але наразі ситуація патова – Україна має обмежені можливості по застосуванню і штурмової, і фронтової авіації", — пояснює експерт.

І далі буде складніше, переконаний Павло Лакійчук. Він говорить, український задум полягав у тому, аби відкинути ворога від правого берега Дніпра, бо звідти він нещадно обстрілював правобережжя, зокрема місто Херсон. До висадки Збройних сил України на лівобережному плацдармі, противник міг застосовувати по Херсону ствольну артилерію, системи залпового вогню середньої дистанції. Саме та висадка призупинила такі обстріли. Але не повністю, тому що противник використовує засоби дальнього радіуса дії, яких у нього менше, але вони є, і добиває до Херсона та інших населених пунктів вздовж Дніпра на північ від обласного центру. Але інтенсивність цих ударів значно зменшилась.