Робота нон-стоп. Як витримувати life-work balance і навіщо людині потрібен "чистий" відпочинок

Інтелектуальні спеціальності, яких так багато в сучасному світі, принесли із собою нові виклики людству. Людям як ніколи складно залишати роботу на роботі, а кишенькові девайси лише підсилюють необхідність весь час залишатися на зв'язку і розв'язувати робочі завдання навіть під час відпустки.

У минулому році Олена Шкарпова, комунікаційна директорка держпідприємства Prozorro, поїхала в тижневу відпустку в Одесу. Працювати під час відпочинку вона не збиралася, зате планувала закінчити кілька онлайн-курсів. Спеціально для цього Олена взяла в поїздку ноутбук, але він зрештою перекреслив можливість повноцінного перезавантаження.

"Я слухала лекції, одночасно робила домашні завдання, відповідала керівнику, затверджувала з ним робочі моменти — і все це тривало зранку до пізнього вечора. З усього тижня я нормально відпочила лише один день", — зізнається киянка.

Вона вважає, що визначальним моментом стала ситуація на роботі.

"У той час у нас у відділі не вистачало співробітників і мені нема на кого було залишити поточні справи. Одне за одним з'являлися термінові завдання, і я моментально підключалася до їх вирішення. Але начальство від мене цього не вимагало, це була моя ініціатива", — пригадує співрозмовниця Фокуса. Шкарпова каже, що це схоже на форму залежності: ти втягуєшся в процес, працюєш буквально до втрати пульсу, при цьому отримуєш колосальне задоволення від результатів, від видимого ефекту та не можеш зупинитися. У той же час, опиняючись на відпочинку, не знаєш, куди себе приткнути, сумуєш за активністю і звичним потоком інформації.

Іншою причиною бажання постійно залишатися в робочому процесі вона називає підвищене відчуття тривожності, яке в сучасному світі стало поширеним явищем: "З одного боку, ти суперефективний, багато всього встигаєш, але при цьому не в змозі розслабитися, просто не можеш зупинитися".

Після невдалої відпустки Олена Шкарпова зробила важливі висновки. По-перше, переконалася, що спокійний пляжний відпочинок їй не підходить, а тягу до ненормованої роботи можна перебити лише яскравими враженнями та активним дозвіллям. По-друге, зрозуміла, що без чітко вибудуваної роботи і надалі буде складно відриватися від офісних справ. У відділ якраз прийшли нові співробітники, тому їй вдалося перерозподілити між ними свої обов'язки. Цьогоріч Шкарпова разом із чоловіком на тиждень поїхала в Албанію і ноутбук із собою не взяла. Відпустка вийшла саме такою, як планувалося: без термінових телефонних дзвінків і перевірки робочої пошти.

Однак далеко не всі люди, які застрягли в робочому графіку, вчаться на своїх помилках і змінюють формат відпочинку. Більшість роками продовжують працювати з пляжів і проводити zoom-зустрічі з туристичних локацій, не помічаючи, як вигорають.

Коли робота — джерело дофаміну

Причини роботи під час відпустки різні: одних співробітників змушує начальство, інші бояться втратити місце і так хочуть проявити себе перед керівництвом. Але існує категорія людей, які просто не можуть припинити працювати.

"Коли співробітник успішно справляється з поставленим завданням, то в його мозку активується система винагороди. Вона відповідає за реакції на позитивний результат. При цьому виділяється один із найвідоміших нейромедіаторів — дофамін. Він формує настільки приємні відчуття, що людина хоче все це повторити, і знову "включається" в роботу", — пояснює Віктор Комаренко, кандидат біологічних наук і співзасновник нейротехнологічної компанії Beehiveor. Так, формується мотивація і бажання виконувати свої професійні обов'язки.

Тут доречно задатися питанням: а що в цьому поганого? Людина отримує задоволення від роботи, прагне до гарних показників — це виглядає ідеальною картинкою. Але не все так просто, підкреслює експерт.

"Постійне отримання задоволення тільки за рахунок роботи несе в собі приховану небезпеку. З одного боку, це конфлікт "робота — особисте життя", який може призвести до емоційного вигоряння. З іншого — намагаючись досягти активації центру задоволення, ти виснажуєш ресурси свого мозку", — зазначає Комаренко. Занурюючись з головою в складні проєкти, людина постійно сфокусована на різних завданнях. Їй здається, що чим довше вона просидить над їх вирішенням, тим швидше буде виконана робота, але насправді відбувається інакше.

За словами вченого, мозок не може працювати дуже довго в стані постійної концентрації, нервові центри швидко втомлюються і в цьому випадку ефективність співробітника істотно падає. Більш того, в режимі сфокусованого мислення наш мозок обробляє тільки обмежену кількість інформації. Все це призводить до когнітивного ступору, стомлення і погіршення психічного здоров'я. Генерація ж дійсно креативних, успішних ідей відбувається завдяки дефолтним мережам мозку.

"Це ті нервові мережі, які обробляють інформацію, коли, як нам здається, ми не думаємо", — продовжує експерт. Саме в умовах пасивного режиму мозок аналізує великі обсяги даних, підключаючи весь наявний у людини досвід. Іншими словами, саме у вихідні дні або у відпустці, коли працівник відволікається від офісної рутини і не сидить за комп'ютером зранку до вечора, він може знайти неординарне рішення складного завдання, яке мучить його довгий час, або вигадати цікавий проєкт. З цієї причини, як уточнює Комаренко, важливу роль відіграє активний відпочинок, наповнений враженнями. Він відволікає від робочих завдань, які крутяться в голові, при цьому нервові центри, відповідальні за сфокусовану обробку інформації, відключаються, зате запускаються дефолтні мережі.

Керівництво великих корпорацій прекрасно це розуміє, тому й з'явилося нове ставлення до ефективності. Віктор Комаренко згадує свій візит у головний офіс компанії Philip Morris у Швейцарії. Співробітники, які приїхали туди працювати з України, розповідали йому, що спочатку намагалися діяти за звичними їм сценаріями, тобто брали роботу додому або засиджувалися в офісі допізна. Однак замість очікуваної похвали отримували від начальства жорсткі догани. Змучені, вигорілі працівники, які більше нагадують корпоративні машини, сучасному менеджменту не потрібні. Не дарма ж Дастін Московіц, один із засновників Facebook, ще в 2015 році написав велику статтю для Medium, суть якої, коротко, така: якщо хочеш добре працювати, спочатку навчися відпочивати.

Дотримати баланс: у чому важливість work-life balance

Завдяки міжнародним компаніям розуміння важливості work-life balance, тобто балансу роботи й особистого життя, поступово прийшло й в Україну. Солідні роботодавці під час прийому співробітника на роботу роблять офіційну пропозицію співпраці — job offer. Найчастіше це документ, де прописуються всі умови роботи, зокрема робочий графік і кількість відпускних днів.

"Зараз на ринку праці склалася ситуація, що роботодавцям складно знайти кваліфікованих співробітників, тому вони пропонують конкурентні умови з дотриманням балансу роботи й особистого життя", — коментує Юлія Шилкевич, керівниця департаменту регіонального рекрутменту групи ANCOR Ukraine.

За її словами, якщо співробітники вирішують працювати під час відпустки, це їхній особистий вибір, але ніяк не вимога начальства. Більш того, менеджмент може не схвалювати таку ініціативність підлеглих. "Я сама керівник і розумію, що якщо мій співробітник у свою відпустку не перезавантажиться, то його ефективність може серйозно знизитися", — зазначає Юлія.

Не варто забувати про те, що в Україні існують певні соціальні фактори, які змушують людей працювати у вихідні дні й у відпустці. Нестабільне фінансове становище, скромні зарплати призводять до того, що співробітники нібито йдуть відпочити на основній роботі, але при цьому шукають можливість збільшити свій дохід. "Я знайома з людьми робочих професій, які використовують свою відпустку для поїздки на заробітки в Польщу", — наводить приклад Юлія Шилкевич. Таких історій дійсно багато, причому йдеться не тільки про фізичну працю. PR-агенти, журналісти, дизайнери нерідко під час відпустки беруть додаткові фріланс-проєкти і заробляють гроші, сидячи на пляжі. Але в якийсь момент це призведе до емоційного вигоряння, вважає Шилкевич, і працювати в такому стані вже не вийде.

Якщо в міжнародних компаніях work-life balance буквально прописується в корпоративних правилах, то на вітчизняних підприємствах топменеджмент далеко не завжди в курсі особливостей роботи людського мозку і причин вигоряння працівників. Ще не до кінця відійшли від токсичного радянського слогану "даєш п'ятирічку за три роки" та іншої безнадійно застарілої формули — "незамінних людей немає", деякі українські начальники продовжують вимагати від своїх підлеглих цілодобової і цілорічної "включеності" в роботу. А це означає і телефонні дзвінки серед ночі, і термінові завдання, які наздоганяють тебе у відпустці.

"Найчастіше так відбувається, якщо сам власник / керівник компанії весь свій час проводить на роботі, — коментує Маріанна Ткалич, докторка психологічних наук і психотерапевтка. — А знаєте, який начальник готовий працювати навіть у відпустці? Той, у якого в житті, крім роботи, більше нічого немає". Такої ж самовідданості він чекатиме від своїх співробітників. У той же час, як уточнює експертка, організаційна культура підприємств будується не тільки зверху, але й знизу. Якщо самі працівники не говорять про те, що хочуть піти в нормальну відпустку без додаткових завдань, то не варто чекати якихось змін в офісі.

Workation замість відпустки

Ольга Дятел, співзасновниця агентства освітніх і культурних проєктів Proto Produkciia, без натяків зізнається, що щиро любить свою роботу і присвячує їй дуже багато часу, зокрема на відпочинку. "Я знаю, що протягом року мені достатньо десяти днів чистої відпустки, щоб перезавантажитися і відновитися", — говорить Ольга. Цьогоріч свій "ліміт" вона використовувала в березні — з'їздила з чоловіком в Єгипет, тож на літо повноцінного відпочинку вже не планувала. Однак у липні поїхала на два тижні в село в Запорізькій області до родичів. "Я намагаюся використовувати такі можливості, але не для того щоб повністю відмовитися від роботи, а як зміну діяльності", — пояснює вона.

Такі умовні перепочинку дозволяють виринати з поточних глобальних проєктів і займатися іншими справами, на які в щоденному графіку складно викроїти вільну хвилину. Останнім часом Ольга захопилася темою піару, тому проведений в селі час ідеально підійшов для того, щоб вивчити матеріали і доробити дрібні робочі завдання. У такому форматі графік вийшов максимально гнучким: у перервах між справами киянка встигала сходити на річку поплавати або погуляти околицями.

Маріанна Ткалич називає це ще одним важливим трендом, який отримав особливе значення за часів пандемії. Workation (від англ. Work — робота, vacation — відпустка) передбачає, що ви можете поїхати куди завгодно, але продовжувати працювати в звичні для вас години. Ніщо не заважає взяти із собою ноутбук на море і займатися проєктом, сидячи під пальмою.

"Такий дистанційний формат дозволяє більше відпочивати, але при цьому не відмовлятися від роботи", — говорить Ткалич і демонструє це на власному прикладі: коментар для Фокуса вона дає, сидячи на пляжі. Але навіть якщо дійсно йдеться про відпустку, а не про дистанційну роботу, то 20-30 хв. на день, відведених для ділового дзвінка або листування з клієнтами в пошті, не завадять повноцінному відпочинку, вважає психологиня.

"У сучасному світі для того, щоб повністю від усього відключитися, треба викинути свій телефон у море", — сміється Ткалич. В іншому випадку спокуса зайти в робочий чат залишається, і частіше за все це буде не вимогою начальства, а внутрішнім поривом, бажанням залишатися в звичному інформаційному потоці. Як вважає Маріанна Ткалич, іноді дійсно краще відповісти на дзвінок або написати важливий лист, ніж не зробити це і мучитися весь день.

"Можна нікому не відповідати, але при цьому робочі моменти все одно будуть постійно крутитися в голові, і це набагато гірше", — підкреслює експертка.