Пам'ятають уроки історії. Фінляндія змінює оборонну стратегію та вступає в НАТО

Фінляндія нечасто потрапляє до заголовків міжнародних газет. Якщо це й відбувається, то зазвичай ідеться про всесвітньо відому систему освіти країни або про те, що вона вкотре була названа найщасливішою країною у світі.

Ще рідше на міжнародному рівні обговорюються питання безпеки Фінляндії. Все змінилося після того, як Росія (знову) вторглася в Україну, і картина європейської безпеки відразу змінилася. Раптом Фінляндія та її можливе членство в НАТО стали темою, що палко обговорюється, в усьому світі.

Фінляндія прийняла рішення про подання заявки на вступ у НАТО, і багато хто зі зрозумілих причин ставить собі запитанням, яким союзником вона стане. Ми пропонуємо розглянути ситуацію з політикою Фінляндії в галузі безпеки й оборони, а також стан її збройних сил і місце Гельсінкі у світі.

Фокус переклав новий текст Хельї Осси та Томмі Койвула, присвячений НАТО та військовому майбутньому Фінляндії.

Фінляндія завжди дотримувалася прагматичного та практичного підходу до національної оборони. Після закінчення холодної війни більшість європейських країн зосередилися на експедиційних операціях, скоротили витрати на оборону та створили невеликі, але високопрофесійні та спеціалізовані збройні сили.

Фінляндія обрала інший шлях — не в останню чергу через майже 1300-кілометровий кордон із Росією. Гельсінкі створив сильну національну оборону, наріжним каменем якої є військовий обов'язок і великий, добре навчений резерв. Відносно дешева призовна система та наявність численного резерву замість великих сил, які діяли б, дозволили Фінляндії підтримувати досить потужну армію навіть тоді, коли частка ВВП, яка витрачається на оборону, була нижчою за бажану.

Наприкінці холодної війни Фінляндія витрачала на оборону приблизно 1,6% ВВП, а на початку 1990-х років цей показник швидко виріс до 1,9% завдяки покупці 64 літаків F-18 у США 1992 року.

Після цього оборонний бюджет Фінляндії продовжував скорочуватися та досяг свого мінімуму 2001 року (1,1% ВВП). Із того часу витрати на оборону продовжували зростати до 2012 року, коли фінські збройні сили розпочали трирічний період реформ, що включає скорочення оборонного бюджету з 1,4% до 1,2% ВВП і розформування кількох військових баз. Це створило суттєві прогалини в боєздатності, які необхідно усунути.

Тим не менше, поки інші країни продавали своє військове обладнання, Фінляндія придбала нові й оновила існуючі системи. Крім літаків F-18, інші великі покупки включають ракети AGM-158 класу "повітря-земля" зі США (2012), реактивні системи залпового вогню й основні бойові танки Leopard 2A6 із Нідерландів (2014), броньовані гаубиці K9 з Південної Кореї (2017), а з недавніх пір — винищувачі F-35 зі США (2021). Декілька років тому ВМС модернізували свої кораблі класу Hamina: можливості для ведення підводних боїв покращилися за рахунок системи сонарів змінної глибини та торпед. Зараз Фінляндія перебуває в процесі заміни кількох старих кораблів на чотири сучасні багатоцільові корвети, здатні ефективно виконувати низку завдань у морі цілий рік. Поряд із захистом власної території та повітряного простору, підтримка боєздатного військово-морського флоту (у тісній співпраці зі Швецією) особливо важлива для Фінляндії, адже її торгівля та безпека постачання залежать від відкритих морських шляхів Балтійського моря.

Як Фінляндія забезпечує безпеку. Наріжний камінь

Фінляндія започатковує свою безпеку на сильній національній обороні та міжнародному співробітництві. Перед Силами оборони Фінляндії стоять чотири основні завдання: військова оборона Фінляндії, підтримка інших органів влади держави, участь у міжнародній діяльності й участь у міжнародному воєнному кризовому регулюванні.

Із цих завдань найважливішою, звісно, є оборона країни. Наріжний камінь сильної оборони — боєздатні, добре навчені збройні сили.

Військова оборона Фінляндії організована через призов, хоча багато європейських країн, включаючи Швецію, відмовилися від цієї аномалії після холодної війни. Призов і резерв вважаються єдиними економічно ефективними способами підтримки надійної національної оборони країни з великою територією, але невеликим населенням.

Залежно від ролі, до якої готують призовників, їхня служба триває 6, 9 або 12 місяців, після чого протягом кількох років після служби проводяться збори. Щорічно фінські збройні сили готують близько 22 тисяч призовників, що становить приблизно дві третини кожної вікової групи. Призов до армії користується широкою підтримкою серед фінської громадськості, хоча є й запит на модернізацію системи — наприклад, багато молодих фінів хочуть, щоб призов став більш гендерно вирівняним.

Число чинних військовослужбовців у Силах оборони Фінляндії невелике: близько 19 тисяч осіб плюс воєнізована прикордонна охорона чисельністю близько 3 тисяч осіб, яка при мобілізації повністю або частково входить до складу Сил оборони. Однак завдяки системі призову резерв дуже великий.

Чисельність повністю мобілізованої польової армії становить 280 тисяч чоловік, і ще кілька сотень тисяч резервістів можуть поповнити втрати.

Підрозділи можна умовно розділити на три основні категорії: найбільш підготовлені й оснащені оперативні частини, регіональні сили та місцеві підрозділи (деякі з останніх часто тренуються та підтримують високу боєздатність). ВПС і ВМС використовують високотехнологічніше обладнання, таке як спільні протикорабельні ракети "повітря-земля", протикорабельні ракети Gabriel і ракети RIM-162 Sea Sparrow, і традиційно мають підвищену оперативну готовність. Тим не менш, усі військовослужбовці ВПС і ВМС (а в разі ВМС також більша частина ротаційного персоналу корабля) є призовниками або резервістами.

Для порівняння, у Швеції, населення якої вдвічі більше, ніж у Фінляндії, чисельність чинного особового складу становить близько 24 тисяч військовослужбовців, а резерву — 31 800. Союзниця з НАТО Норвегія, яка за чисельністю населення дорівнює Фінляндії, тренує приблизно 10 тисяч призовників на рік і має 16 тисяч чинних військовослужбовців. У відповідь на війну в Україні та погіршення ситуації з безпекою в Європі Сили оборони Фінляндії нещодавно оголосили про збільшення кількості резервістів, яких призивають на збори, з 19 300 до 28 300 осіб на рік.

Підтримка сильної та надійної національної оборони потребує істотних витрат навіть за умов призовної системи. Цього року оборонний бюджет Фінляндії становить 5,1 мільярда євро, тобто 1,9% ВВП. Загалом на два роки раніше частка оборони у ВВП становила 1,3%.

Таке швидке зростання можна пояснити закупівлею нових винищувачів F-35, але війна в Україні також зажадала збільшення бюджету. Військові отримають додаткове фінансування в розмірі 700 мільйонів євро у 2022 році та 788 мільйонів євро у 2023 році, що доведе витрати на оборону до 2,2% ВВП.

Готовність та можливості фінських збройних сил було посилено в усіх оперативних областях. Фінляндія вже має один із найбільших артилерійських арсеналів у Європі (1500 систем). Війна в Україні показала, що навіть у 21 столітті підтримка сильної регулярної армії збройних сил залишається ключовим фактором стримування для неядерної держави. Тим не менш, урядам необхідно знайти бюджет для розвитку бойової готовності та можливостей у нових оперативних галузях, включаючи кібернетичну, космічну й інформаційну. Фінляндія не є винятком. Міжнародне співробітництво особливо важливе при реагуванні на гібридні загрози, кібероперації та інформаційні війни.

Конкурентоспроможна оборонна промисловість — ще одна важлива деталь у пазлі національної оборони. Оборонна промисловість Фінляндії високоспеціалізована, тому країна закуповує велику кількість матеріалів і обладнання за кордоном і активно співпрацює в закупівлях зі скандинавськими та європейськими партнерами.

Фінська оборонна промисловість відіграє найважливішу роль у постачанні та підтримці фінських збройних сил, але близько 40-60% її продукції йде на експорт, включаючи системи зв'язку, транспорт, судна та засоби захисту. У 2020 році обсяг оборонного експорту становив 43%. Оборонна промисловість складається переважно з малих і середніх приватних компаній, загальний оборот яких в оборонному, аерокосмічному та захисному секторах у 2020 році становитиме 1,84 мільярда євро. За деякими винятками, такими як Patria, виробника броньованої модульної машини та мінометної системи NEMO, у країні немає великих промислових гравців.

Достатній бюджет, добре навчені війська та сучасне обладнання є основою сильної національної оборони, а також конкурентоспроможною на міжнародному рівні оборонної промисловості. Але, як ми побачили у випадку з Україною, готовність захищати свою країну не менш важлива, і її не можна недооцінювати. Цієї готовності у фінів достатньо.

Ці показники є одними з найвищих у Європі, і такі погляди глибоко вкоренилися у фінському суспільстві. Після нападу Росії на Україну попит на курси оборони безпрецедентно зріс: Асоціація національної оборонної підготовки Фінляндії повідомила про 700 нових записів на свої курси на день порівняно з попереднім середнім показником 150 осіб на день.

Не менш важливо, що низка факторів у фінському суспільстві призвела до створення політичної концепції комплексної безпеки — унікального фінського керівництва із забезпечення безпеки та боєготовності в різних секторах. Комплексна безпека спрямована на захист життєво важливих функцій суспільства шляхом співробітництва між органами влади, бізнесом, недержавними організаціями та громадянами. Такий інклюзивний погляд на безпеку підвищує стійкість перед різними загрозами.

Свіжий досвід COVID-19 і все напруженіші відносини з Росією показують, що комплексна безпека зміцнює фінське суспільство та робить країну важчою мішенню для гібридного ворожого впливу.

Фінляндія як міжнародний гравець

Хоча основним завданням Сил оборони Фінляндії є оборона, вони також грають активну роль у врегулюванні міжнародних криз. Звичайно, важливо бути активним і готовим до співпраці партнером, але, зрештою, основною причиною участі у міжнародних операціях є забезпечення безпеки самої Фінляндії.

Зараз у Фінляндії налічується загалом 300 військовослужбовців, які займаються врегулюванням криз і підтриманням миру в Лівані, Косово, Іраку, Малі, Сомалі, Середземномор'ї та на Близькому Сході. Беручи участь у міжнародних операціях із 1950-х років, Фінляндія довела свою готовність відігравати провідну роль у забезпеченні міжнародної безпеки. Крім того, досвід, отриманий під час таких операцій, допомагає фінським військам співпрацювати з країнами-партнерами навіть у складних умовах.

Оскільки Фінляндія досі воліла залишатися поза НАТО, вона шукала інші форми оборонної співпраці, найважливішою з яких є двосторонні відносини зі своїм західним сусідом Швецією.

Фінляндія та Швеція не мають взаємних зобов'язань у галузі оборони, але домовилися про співпрацю в різних галузях — від взаємної підтримки до спільних військових операцій, загального використання ресурсів і патрулювання територій. Усе більшого значення набуває й тристороння співпраця зі Швецією та Норвегією.

Фінляндія бере участь у кількох рамкових форумах співпраці, таких як Об'єднані експедиційні сили, Європейська інтервенційна ініціатива та Рамкова концепція націй. Співпраця з однодумцями з країн-партнерів є цінною на багатьох рівнях, але для Фінляндії головною перевагою є підтримання миру та стабільності в регіоні Балтійського моря та гарантія здатності захистити свій суверенітет. На практиці співробітництво в галузі оборони дозволяє покращити можливості для навчання, технологічної сумісності, обміну інформацією, а також досліджень і розробок — усе це дуже цінні переваги для невеликої країни з обмеженими ресурсами.

Фінляндія та НАТО. Чи зберігає країна залишки нейтральності

Обговорюючи роль Фінляндії в європейській безпеці, не можна оминути питання про те, чи є Фінляндія нейтральною країною, яка не приєдналася до військових альянсів, чи ні тією, ні іншою.

Можна з упевненістю сказати, що Фінляндія перестала бути нейтральною країною понад 30 років тому. У 1994 році Фінляндія та Швеція приєдналися до програми НАТО "Партнерство заради миру", а в 1995 році — до Європейського союзу, що раз і назавжди прив'язало її до західної спільноти. Тим не менш, у політичній риториці протягом 1990-х і початку 2000-х років Фінляндія зберігала свою роль нейтральною відносно до військових альянсів країни.

У міру поглиблення співпраці Фінляндії з НАТО та появи нових ролей Європейського союзу у сфері безпеки й оборони позиція Фінляндії як нейтральної країни була поставлена під сумнів як на національному, так і на міжнародному рівні.

Фінляндія є одним із партнерів із розширеними можливостями НАТО. Крім того, з 1995 року вона бере активну участь у процесі планування й оцінювання результативності НАТО, спрямованому на розвиток сил і засобів партнерів, які найкраще здатні співпрацювати з членами альянсу. Крім того, Фінляндія брала участь у кількох операціях із врегулювання криз під керівництвом НАТО й регулярно запрошується на зустрічі НАТО, особливо після початку російсько-української війни.

У лютому 2022 року 680 фінських військовослужбовців (із них 470 призовників) брали участь у навчаннях НАТО "Холодна відповідь" у Норвегії.

Що стосується Європейського союзу, то Фінляндія останніми роками була однією з найактивніших держав-членів у розробці спільної політики безпеки й оборони та наголошувала на обов'язках Союзу як спільноти безпеки, нагадуючи державам-членам, що вони домовилися про взаємну оборону (Договір про Європейський Союз, стаття 42.7).

Ніколи більше не залишатися на самоті

Ідея про те, що Фінляндія має бути здатною захистити себе, глибоко вкоренилася у фінському суспільстві, стратегії культурі. Співпраця з іншими країнами є надзвичайно цінною, але зрештою оборона країни перебуває в руках самих фінів. Національну оборону неможливо передати на аутсорсинг.

Фінляндія вже давно стоїть на порозі НАТО. Часто кажуть, що Фінляндія настільки близька до НАТО, наскільки це можливо для країни, що не входить в альянс. Тим не менш, досі Фінляндія не вважала за потрібне зробити останній крок до членства в альянсі. Швидкість, із якою змінилася громадська думка щодо НАТО після нападу Росії на Україну, є безпрецедентною. Не менш вражає й оперативність, із якою фінський уряд відреагував на цю зміну громадської думки, що також зазнало критики, особливо серед меншини, яка виступає проти членства Фінляндії в НАТО.

Це особливо актуально для таких невеликих країн як Фінляндія. Її ресурси обмежені, а після пандемії COVID-19 охорона здоров'я та соціальний сектор будуть і надалі поглинати більшу частину національного бюджету. Крім того, демографічні показники не на руку Фінляндії, оскільки її населення старіє, а збройні сили змушені задовольнятися контингентом новобранців, що скорочується. Опора на міжнародне співробітництво — не панацея від цих проблем, але вона може трохи пом'якшити удар.

Зрозуміло, що співпраця не є грою в одні ворота. Вона підвищує безпеку Фінляндії, але фіни теж хочуть бачити себе надійними партнерами та гарантами безпеки та стабільності. Вони серйозно сприймають прийняті на себе зобов'язання як у сфері національної оборони, так і у сфері міжнародного співробітництва.

Про авторів

Хелья Осса — дослідниця та докторантка кафедри військового мистецтва в Університеті національної оборони Фінляндії. Її докторська дисертація присвячена європейській безпековій і оборонній політиці, а також тому, як європейська стратегічна автономія сприймається Сполученими Штатами. Разом із Томмі Койвулою написала книгу NATO's Burden-Sharing Disputes: Past, Present and Future Prospects.

Томмі Койвула — доктор наук, професор стратегічних і оборонних досліджень в Університеті національної оборони Фінляндії. Його поточні дослідження присвячені НАТО, безпеці та обороні ЄС, а також теорії міжнародних відносин. Він часто виступає з коментарями у фінських ЗМІ.