НАТО та трохи махновщини. Чому українська армія краща і ефективніша за російську
"Напевно, в багатьох кабінетах по всьому світу ламають над цим голову. Найлогічнішу версію я почув від одного досвідченого офіцера: в нас суміш стандартів НАТО та махновщини. В них — чистий совок". Думка.
Я приміряв цей погляд, як берці. Так, дуже схоже. Сучасні ЗСУ взагалі не схожі на армію, яку я пам'ятаю як строкову понад 20 років тому. Звісно, скрізь свої традиції. І не варто порівнювати умовне навчання на заході України, де всі мобілізовані, з невеликим спецпідрозділом із добровольців, але…
Стройовий крок не в ходу. Він не знадобиться. Статут є, але... є позивні, бо "пане лейтенанте" ніхто не звертається. Прийом їжі за розкладом, а ще підйом та відбій? Ну, ми намагаємося щодня разом поїсти гарячого. А так нікого не бентежить боєць із банкою консервів у нестатутний час. Консерви — ось, хочеш — бери. Нестатутні взаємини? О, так! Командир кричав учора, як ведмідь із казки: "Хто взяв мою миску?!" А всі тихо ржали. Миски волонтери привезли однакові, тому слідство могло зайти в глухий кут. Але тут задумливий рядовий каже, що чув ці крики хвилин 10 тому і що ось він (киває на ком. відділення), теж шукав миску і лаявся. А потім сказав, якщо так, то візьму першу, яку знайду. Після їди всі починають якось позначати свої миски доступними засобами. З доступних лише зелений скотч. Будинок творчості якийсь, блін. І в такому дусі все, окрім бойових виходів.
У побуті — жодної субординації. Майже. Махновщина гарна в міру.
Всі мають свої слабкості. Наприклад, я не люблю форму, але тут ніби армія. Компроміс — якщо ми сидимо в одному місці понад три дні, форму (а також бронік, розгрузку та берці) я надягаю лише на вихід чи чергування. А так — нормальний боєць у светрі та спортивних штанах. Дуже чітко поділено все на те, що потрібно для роботи, а які дрібниці — на твій розсуд. Немає взагалі навіть духу тієї армії, про яку десятиліттями складали анекдоти. Вчора заступник міністра з охоронцем нічного клубу вранці разом мили підлогу на базі. Сьогодні вони ж плюс політолог ідуть у ніч, навішавши на себе всякі штуки, створені для прискорення зустрічі грішника з Господом.
Це не радянська армія. І не та українська, яка була одразу після неї. Залишився хіба що грубуватий і дуже нехитрий солдатський гумор. Ну, я потім що згадаю з цензурного, окремо напишу.
Навіщо я писав усі ці літери? Та щоб ось так складно висловити просту думку: воюють не дві армії, воюють дві РІЗНІ армії. Різні в принципі. Тому результат передбачуваний навіть за такого кількісного розриву на старті. Тим більше, що ЗСУ активно працюють над скороченням цього розриву, і зовсім не шляхом власного розмноження. Все буде Україна!
Важливо