Озброєний нейтралітет. Як відмова від НАТО врятує Україну від перетворення на територію хаосу
Єдиний товар, який Україна може запропонувати на геополітичному ринку, — це наша нейтральність. Або позаблоковість – називайте, як хочете. Якщо ми цього не зробимо самі, Україна так і залишиться майданчиком для експорту хаосу, який зараз експортують і зі сходу, і із заходу.
Україна як майданчик для експорту хаосу. Його зараз нам експортують і зі Сходу, і із Заходу.
Дивлячись на публікації у шановній західній пресі про перекидання російських військ до українських кордонів, про російське "вторгнення" то на католицьке Різдво, то на Хрещення, то про "переміщення вертольотів", розумієш, що за всім цим стоять звичайні "зливи" спецслужб.
Але лише за старих часів журналісти критично їх сприймали і проводили "польові дослідження" (для цього необхідно просто проїхатися вздовж українсько-російського кордону). А зараз респектабельні видання перетворилися на пропагандистські "каналізації". Отак і втрачаєш віру в людство.
США мають домовитись із Росією. Це аксіома нинішньої американської політики. Головний ворог Америки – це Китай, а не Росія. Ворог — у розумінні "конкурент".
Атлантична зона інтересів зміщується в Індо-Тихоокеанський регіон: відтепер долі світу вершаться там. Я маю на увазі новий блок – AUKUS у складі ядра НАТО (США, Великобританія та Австралія, з можливістю приєднання Канади).
Ключові партнери AUKUS — Японія та Південна Корея, проксі-територія або "наконечник" у тілі противника — Тайвань, а не Україна.
Головний союзник на перспективу — Індія, куди й найближчими роками здійснюватимуться основні геополітичні інвестиції.
Україна була для США найбільшим трофеєм, здобутим у результаті перемоги над СРСР під час Холодної Війни.
Британські військові кораблі в Одесі на тлі гармати на Приморському бульварі, яка топила англійців ще за часів Кримської війни. Американці у Києві. Цей успіх міг закрутити голову. Україна — геополітичний актив.
Але Україна стала для США іміджевим пасивом. Яскравою ілюстрацією непрацездатності моделей вашингтонського консенсусу на пострадянському просторі, смисловою поразкою нав'язаних ззовні "реформ".
Потрібно було боротися з внутрішніми вождями сім років, щоб урешті-решт прийти до "жулянського майдану". Починали із трагедії, завершили фарсом.
Тепер настав час збирати каміння та розв'язувати аксіому. Але спочатку потрібно вивести теорему виходу України з клінчу РФ-США.
Росії не потрібна конвенційна війна: утримувати пенсіонерів, платити зарплати, забезпечувати ресурсами величезну територію. Це буде страшніше за будь-які західні санкції.
Росії треба оточити себе лояльними політичними режимами, які самі нестимуть тягар життєдіяльності своїх територій, формуючи навколо Російської Федерації буфер безпеки.
Отже, "українська теорема" розв'язується лише тоді, коли українська влада сама озвучить потрібне рішення.
Якщо це зробить РФ, сказане сприймуть як агресію. Якщо США — як зраду. Україна має сама "розпакувати" хаос.
А до цього нас будуть бити і в хвіст, і в гриву: атакою на курс гривні, виведенням капіталу з ринку держборгу, енергетичним блекаутом, кібератаками, блокадою портів.
Доки ми самі не зачитаємо написаний не нами план миру. Зачитаємо від свого ймення.
Це і є той самий "експорт хаосу", про який і писав Сурков у своїй нещодавній програмній статті.
Полковник російського імператорського штабу Месснер, осмислюючи підсумки Першої Світової і революційного хаосу, що настав після неї, написав колись книгу "Хочеш миру, переможи бунтвійну". Це також канал хаосу для нас: ідейний екстремізм та безідейна злість проти всіх, ідеологічні майдани та сліпі бунти.
А тепер про те, що могла б зробити Україна у цьому варіанті, аби не співати за чужими нотами.
Зайти з козирів.
Єдиний товар, який ми можемо запропонувати на геополітичному ринку, — це наша нейтральність. Або позаблоковість – називайте, як хочете.
Не обов'язково навіть відмовлятися від декларативних цілей вступу до НАТО "коли потім". Це може бути новий конституційний акт, що починається словами: "Усвідомлюючи важливість руху країни у напрямку північноатлантичної інтеграції та дотримуючись цього курсу…".
А далі зобов'язання на найближчі 10 років відмовитися від спроб вступу до НАТО із закріпленням позаблокового статусу країни в Конституції за умови відновлення територіальної цілісності України станом на 31.12.2013 та отримання чітких гарантій безпеки від найбільших геополітичних гравців на рівні повноцінного міжнародного договору, меморандуму.
Це розпаковувало б хаос на наших умовах на найближчу десятирічку, яка для України є критично важливою.
Якщо ми цього не зробимо, нас залякуватимуть "бойовим танцем маорі" Хака доти, доки ми не принесемо в жертву свої національні інтереси задля встановлення глобального миру.