Прощавай зброє. Чому Німеччина відмовилася озброювати Україну

Аналізуємо, як працює українська дипломатія та як поводиться нова глава німецького МЗС Анналена Бербок. І вчимося уважно читати заяви дипломатів та політиків.

16.01.2022, напередодні візиту Бербок до Києва (це дуже важлива подія для української політики та дипломатії) посол України у Німеччині Андрій Мельник закликав Німеччину допомогти з постачанням зброї до України.

Пряма мова: "Тепер настав момент істини, хто є справжнім другом". За всієї моєї поваги до українського посла, змушений зауважити, що це абсолютно недипломатична та ризикована заява. Так може казати політик, але не дипломат. А якщо Німеччина відмовить (що, зрештою, і сталося)? Тоді вона вже не справжній друг? Уявний друг? Приклад того, як необережні висловлювання породжують незручність та двозначність.

Важливо

Реальні союзники України — хто вони? Чому Німеччина і Франція нам не друзі

17.01 відбулася зустріч Анналени Бербок із українським главою МЗС Дмитром Кулебою. Німеччина відмовилася від постачання зброї Україні.

Відмова була сформульована у дуже розлогих та обтічних фразах (цитую УНІАН): "Тому те, що було сказано два тижні тому і кілька місяців тому, я не змінюю. І це не залежить від того, куди я їду, оскільки позиція уряду Німеччини щодо постачань зброї з огляду на відповідну політику експорту зброї відома, і це теж закріплено у нашій історії". Так каже "ні" нова глава МЗС.

Щоб пом'якшити це "ні", Бербок дуже просторо говорить про підтримку України з боку Німеччини (знов цитую УНІАН):

"Ми підтримували Україну у питанні лікування українських військових у Німеччині, у Берліні. Ми допомогли встановити пересувний військовий лазарет. Ми робитимемо все для того, щоб не допустити подальшої ескалації цієї кризи та використати всі дипломатичні можливості та ефективні важелі для цього, для підтримки України".

Важливо

Московська багатоходівочка. Про що домовилися Росія та Німеччина щодо українського питання

Важливо

"Тайвань" біля кордонів ЄС. Чому зближення України з НАТО робить неминучою війну з Росією

І для підбадьорення української сторони дипломатка Бербок припасла кілька солодких льодяників:

Відновлення "Нормандського формату" (льодяник із присмаком гіркоти, бо серед українських політиків та журналістів активно, особливо в останні місяці, обговорювалася тема перегляду нормандських формулювань як застарілих, непрактичних і навіть шкідливих). Наразі переговори у нормандському форматі призупинено. Бербок береться їх реанімувати. І я не думаю, що це гарна новина для української сторони.

Згадка Кримської платформи, згадка жорсткої відповіді Росії у разі агресії (знову ж таки, лише економічні та дипломатичні кроки) і навіть (!!) прозвучали слова (цитую УП) "про готовність запровадити заходи проти "Північного потоку-2" у разі подальшої ескалації з сторони Росії щодо України". Це "у разі" дуже показово.

Важливо

У зброї — відмовлено. Як Німеччина зізналася, що вона військовий союзник Росії

Все настільки розпливчасте, що ці фрази завжди можна витлумачити в потрібному контексті.

Українська сторона завуалювала своє розчарування в обтічних фразах про те, що "діалог з Німеччиною про постачання зброї продовжиться" (цитую УП — це винесено в назві).

Заява міністра Кулеби (цитую УП) — це головоломка для любителів ребусів: "Ми обговорили питання постачання озброєнь в Україну з Німеччини. Я навів аргументи та позицію української сторони. Але хочеться, щоб спрацював саме дипломатичний трек, щоб зусилля у Нормандському форматі дали результати" .

Важливо

Геополітична рулетка. Чому головна ставка Путіна – не Україна, а Тайвань

Давайте переведемо з дипломатичної на загальну. Ми обговорили, але нам відмовили. Я навів аргументи, але вони виявилися слабкими. Хочеться, щоб "спрацював дипломатичний трек" (це ще що таке! Хто мені пояснить?). Це вражає: ми просили зброю, але "хочеться, щоби спрацював дипломатичний трек"...

А ось остання фраза вкотре підтверджує мою оцінку українського бачення Нормандського формату. У словах Кулеби не видно особливого оптимізму з цього питання.

Отже, в результаті: до позитиву можна зарахувати факт самої зустрічі на рівні міністрів закордонних справ Німеччини та України. Негатив у тому, що все поки що обмежується обтічні фразами. Це, скоріше, дипломатичний "політес" Бербок перед візитом до Москви в контексті вигаданого нещодавно слогану "нічого без України". Стежимо за новинами далі.

Так, ще одне зауваження. Дуже шкода, що така важлива політична подія змащена метушнею навколо повернення Порошенка в Україну. Увага громадян переключається у бік галасу, взаємних звинувачень та політиканства з обох сторін. А в результаті, ми зробили ще один крок у бік хаосу.

Першоджерело.