Їжаку зрозуміло. Що говорять політики і ЗМІ про ситуацію навколо України і як це варто розуміти

Уважно стежу за подіями, фактами та висловлюваннями провідних світових політиків s світових ЗМІ. А поки що сформулюю два питання, які вважаю дуже важливими. І пропоную свої варіанти відповідей.

Питання перше. Як зберігати й захищати своє право на об'єктивну політичну аналітику, якщо політика стрімко перетворюється на запеклу ідеологічну війну в максимально гострій фазі?

Детальне опрацювання питання. На цій фазі кожне висловлювання аналітика розглядається не як інтелектуальний хід, націлений на прояснення та розуміння, а як інструмент ідеологічної війни.

У такій ситуації кожен інтелектуальний хід повинен ставати експресивним жестом, націленим на створення "потрібних" картин у масовому виробництві "інженерії згоди".

Я складно висловився? Спрощую. Завдання аналітика тепер (із будь-якого табору) — це не допомогти зрозуміти, а зробити все можливе, щоб розуміння зникло. Щоб розуміння стало в принципі неможливим. Щоб місце розуміння зайняли найпростіші психічні реакції найширших мас населення.

Це небезпечна гра, тому що політикам здається, що вони керують масами. Але вони розчиняють себе та своїх експертів у океані масових психозів. Це може викликати ейфорію, але в довгій перспективі це важка наркотична залежність. Із непередбачуваними наслідками.

Можлива відповідь на перше запитання. Йти більш складним і небезпечним шляхом (бо хвилі психозу постійно збивають із ніг) ретельного, детального і, по-можливості, добре обґрунтованого порівняльного аналізу. "Думати означає розрізняти". Я часто повторюю це правило схоластів.

Що саме розрізняти в ситуаціях, схожих на нинішню?

Розрізняти та чітко фіксувати всі семантичні нюанси й усунення акцентів у висловлюваннях провідних політиків і мейнстрімних ЗМІ.

Найчастіше вони як "лідери думок" (пів столітньої давності відкриття Лазерсфельда) — головні рознощики "ідеологічної інфекції". Проблема в тому, що й провідні ЗМІ поступово перетворюються на таких переносників.

Вправа 1. Порівнювати політичні висловлювання й експресивні жести тих самих політиків і тих самих ЗМІ в тимчасовій динаміці: позавчора – вчора – сьогодні. Чому раптом змінюються акценти? Які реальні рішення та події так різко змінили риторику?

Вправа 2. Проводити дуже чіткі та рішучі відмінності (1) між тим, що активно заявляється та роздмухується у вигляді потоків інформаційного шуму, та (2) тим, що реально робиться політиками та їхніми представниками.

Свіжий приклад: заява про можливе створення осі Британія – Польща – Україна. Приголомшлива ідея! Я б із задоволенням відчував себе британським союзником із частими діловими візитами до Лондона та із солідними британськими інвестиціями в економіку України. Але... Давайте уважно поспостерігаємо, до чого приведуть ці заяви.

Із Польщею ситуація зрозуміліша. Я дуже люблю цю країну (як і Великобританію). І дуже тішуся її успіхами. І я бачу, як українці (а не українські політики) активно допомагають їй стати солідною європейською силою. Щоправда, це аж ніяк не посилює саму Україну. Я навіть сказав би, навпаки…

Ще один новий приклад: заява британського МЗС про нібито наміри Кремля змінити владу в Києві, використовуючи "проросійських політиків". Відразу поставимо питання: хто тут демонструє повний провал у розумінні внутрішньо-української політики: Москва чи Лондон?

Нам, звичайно, дуже хочеться вибрати варіант відповіді "Москва". Звісно, адже в Кремлі, схоже, сидять або дуже наївні, або погано поінформовані люди. Вони вважають, що лідери ОПЖЗ мають хороші шанси очолити владу в Україні. Ну, може, очолити буде можливо. А як її потім утримати?

У Кремлі правда вважають таке можливим? Тоді ми можемо з полегшенням видихнути. Таких наївних чи погано поінформованих політиків обіграти дуже легко. Лондон, за визначенням, наївним чи погано поінформованим бути не може…

У другу чергу (у контексті двох наведених прикладів) було б непогано вивчити ситуацію в самій Британії. Як там із Борисом нашим Джонсоном, які в нього шанси пожити ще рік-другий на Даунінг-стріт 10? Далі, було б непогано хоча б поверхово ознайомитись із внутрішньо-британськими політичними дискусіями, з нинішнім станом британської економіки (уважно читаємо британську та європейську пресу).

І, нарешті, уважно порівнюємо політичну й економічну ситуацію в Британії з її кроками на міжнародній арені (за останні місяців шість хоча б). Після брекзиту Британія – в активному пошуку. Спостерігається гостра фаза пошуку нової формули лідерства та нової ролі на міжнародній арені (починаючи з регіонального масштабу).

Києву це може бути вигідно? Нам від цього тільки найкраще? Україні це може зіграти на руку?

Ну, хай не козирі, а стерпні карти. Усе це маємо? Припустимо… Тоді продовжуємо обговорювати вісь Лондон-Варшава-Київ і уважно аналізувати повідомлення Британського МЗС. У будь-якому разі, уважний аналіз не завадить.

Це стосується й заяв Кремля. Де декларації та блеф, а де реальність? Наскільки Кремль заганяє себе в пастку, висуваючи Заходу ультиматуми? Що відповість Вашингтон і Брюссель на "ультиматум" (інші варіанти "вимога", "пропозиція", "ініціативу") Кремля? І як відреагує Кремль на ці письмові відповіді? Усе це завдання із великою кількістю невідомих. Але до цього застосовні мої вищевикладені рекомендації.

Отже, порівнюємо висловлювання та декларації політиків із реальними вчинками. Це важко. Заяви дуже гучні, вони миттєво тиражуються та розносяться по всіх куточках медійного простору, а справи пишуть мало, неохоче й туманно.

Але тоді треба посилити увагу та ретельніше робити вправи (1) і (2). І, звичайно, намагатися виключати сумнівних блогерів і маніпуляторів зі своєї інформаційної дієти. Шукайте першоджерела та вчіться їх аналізувати.

Питання друге. А як у цих потоках інформаційного шуму та істерії, як на тлі цих ідеологічних битв, звичайні громадяни можуть формувати свою точку зору? Що вони можуть з цього зрозуміти? Чи є у них шанс у всьому цьому розібратися та скласти у своїх головах більш-менш реальну картинку?

Це дуже важливе питання. Я на нього поки не відповідатиму. Але багато підказок містяться вже у відповіді на перше запитання.

Першоджерело.