Московська багатоходівочка. Про що домовилися Росія та Німеччина щодо українського питання

Анналена Бербок у Москві. Грізна критикиня Кремля у ролі голуба світу.

Давайте розберемо підсумки першого офіційного візиту в Москву нової глави німецької дипломатії Анналени Бербок. У виступі глави МЗС РФ Сергія Лаврова про Україну сказано небагато. Кремль свідомо зміщує акценти: Україна — це не головне питання, а одне з другорядних питань. Головні питання — німецько-російська співпраця та європейська безпека.

Виступ Лаврова

Хід перший: успішна співпраця та подальше її зміцнення.

Минулого року — "помітне зростання російсько-німецького товарообігу", у перспективі співпраця у сфері медицини, екології та зелених технологій.

У контексті зростання співпраці Лавров згадує майбутню сертифікацію "Північного потоку-2" (Бербок у своєму виступі не зачіпала цю тему взагалі). Адже це "найбільший за останні 10 років комерційний проєкт" "спрямований на забезпечення енергетичної безпеки Німеччини та всієї Європи". Уже відповідаючи на запитання журналістки, Бербок промовила дуже обтісну фразу.

Спритний хід! Якщо українська сторона говорить про ПП-2 як про "загрозу безпеки Європи" (насамперед політичну), то Лавров робить контрвипад і заявляє, що ПП-2 якраз "гарантія безпеки" Європи.

Ось вам приклад семантичної війни. Але, додає Лавров, не можна політизувати цей проєкт. Йдеться про економіку та й годі (енергетична безпека — це питання економіки, видихніть!).

Хід другий: нейтралізація опонентів і переведення стрілок.

Згадка про утиск російських ЗМІ в Німеччині — відповідь (щоправда, дуже слабка та натягнута) на згадку про Навального та Меморіал у німецьких ЗМІ.

Лавров оголосив про ребрендинг "Петербурзького діалогу". Ось вам відповідь на заяву Бербок щодо участі Німеччини у Кримській платформі. Мало петербурзьких зустрічей? Ось вам ще потсдамські! Ви хоче багато зустрічей? Їх є в мене!

Важливо

Втративши — плачемо. Чим загрожує Україні дозволена німцями добудова "Північного потоку-2"

Третій хід: спільно будуємо більш безпечний світ.

Ставлення Росія — ЄС (тут найгостріший випад на адресу антиросійських настроїв серед брюссельського істеблішменту та "деяких лідерів" європейських країн. Хто ж це цікаво? Обурливо! А є такі?).

Саме в цьому контексті Лавров говорить про "російські ініціативи" щодо європейської безпеки. Дивіться, як тривають семантичні війни. Можна це назвати "ультиматумом" (до такого терміну охоче вдаються критики Кремля), "вимогами" (термін німецької сторони), "пропозиціями", а можна і ласкаво-нейтрально — "ініціативами". Просто висунули ініціативу. У порядку доброї волі та креативності!

"Щодо України в нас загальне розуміння безальтернативності Мінського комплексу заходів (ну й зворот!!! — А. Б.), вказали партнерам на неприйнятність спроби виставити Росію стороною конфлікту".

Тут — особлива увага! Бербок, котра виступала після Лаврова, підтвердила заяву з приводу Мінська і нічого не сказала з приводу Росії, як сторони конфлікту. Отже, побічно погодилася?

Ще одна важлива фраза: "Ми розраховуємо, що німецькі колеги вплинуть на своїх київських партнерів". Можна читати так: Німеччина буде головним "мотиватором" України в оновленому Нормандському форматі. Причому Лавров назвав "Донецьк" і "Луганськ" учасниками майбутніх переговорів у цьому форматі.

Важливо

Нова зовнішня політика України: чи потрібно нам повторювати за Польщею та Туреччиною?

Важливо

Кінець історії. Чому поразка США в Афганістані — провісник нового світопорядку

Завершальний процес: дипломатичний політес від Лаврова: "Обмін думками показав, що ми можемо поступово рухатися вперед".

Виступ Бербок

Вступ і перший хід: дякує "дорогому колезі за запрошення та гостинність".

Після "товстої папки розбіжностей" вона одразу говорить про перспективи нарощування німецько-російської співпраці. Згадує, що в Німеччині навчається 14 000 росіян.

Другий хід: міркування про "спільні правила" для економічного та культурного обміну.

Це цитата з ліберальних підручників. Ці правила необхідно захищати навіть якщо це може призвести до економічних витрат. І в зв'язку з цим згадує справу Навального та "Меморіал".

Похвальний і сміливий хід. Хоча скоріше риторичний, ніж реально-практичний. Декларується пріоритет прав людини над економікою. Але результати минулих 8 років інакше розставляють акценти: говоримо про цінності, але в зовнішній політиці віддаємо пріоритет економіці (відома симпатія Меркель до Китаю, розвиток економічних відносин із Росією, хоч і на тлі санкцій, і нарешті розібрані мною елементи української політики Німеччини). Поки що немає видимих підстав для змін.

Третій хід: перехід від теми "Пріоритет універсальних правил і прав людини" до теми "російської загрози" (зосередження російських військ на кордоні з Україною).

Замість економічного співробітництва з Росією (з деяким ніби співчуваттям каже Бербок) ми (Німеччина та її партнери по ЄС і НАТО) обговорюємо можливі кроки у відповідь на можливі агресивні дії Росії. "Ми цю ситуацію не обирали" і "ми не будемо від неї йти". Тональність, котра звучить: а як чудово було б разом працювати! Страшенно хочеться працювати!

"Росія вимагала гарантій безпеки і... ми ведемо з Кремлем переговори щодо "спільної європейської безпеки".

Важливо

"Ми будували, будували і, нарешті, побудували!" На що буде схожий світ без верховенства США

І тут, як на мене, нинішня українська влада, ослаблена внутрішньополітичним конфліктом (тріумфальне повернення Порошенка та посилення позицій "яструбів") буде в програшній ситуації.

Четвертий хід: дипломатичний політес: згадано відвідування могили Невідомого солдата з почуттям "сорому та благоговіння". "Ніщо не може відшкодувати ті страждання, які ми (!!) завдали народам Радянського Союзу".

Завершення йде з емоційним посиленням із нотками оптимізму. Але можна вловити й деяку двозначність: тоді МИ вкинули Європу та світ у війну, а тепер... Але це так, трохи промайнуло, можна й не помітити. Головне було наприкінці промови: "спільно", "разом", "відповідальність", загалом — потрібні фрази, що підвищують оптимізм.

Важливо

Чи є газ після 2024 року? Висновки для України із зустрічі Меркель із Зеленським

У сухому залишку

(1) давайте не воювати, а нарощувати культурно-економічну взаємодію (адже в нас це так добре виходить і це взаємовигідно),

(2) російські пропозиції взято до розгляду і ми готові вести переговори,

(3) механізмом поки що може бути (як перший крок) реанімація Нормандського формату. А там працюватимемо далі. Від гостроти лише Навальний, Меморіал (думаю, це стане німецьким ритуалом найближчим часом) і загроза конфлікту.

Але позитиву більше, ніж негативу. (Хто думає, що я перекручую, послухайте виступ ще раз самі).

Загальний підсумок виступів Лаврова та Бербок: проблем багато, але ми працюємо заради миру в усьому світі та заради всебічного співробітництва.

А якщо серйозно: конкретика переговорів лишилася за кадром. Стало зрозуміліше, що педалюватиметься Мінський формат і саме Німеччина має стати стороною, яка "переконує" Україну. Але не всі елементи пазла зібрані. Очікуємо на відповідь США та НАТО на російські "ініціативи". Тоді стане більш зрозумілим розклад сил і загальна тональність подальшого переговорного процесу.

І, на завершення, загальне враження від Анналени Бербок. У Москві вона виглядала дещо напружено. Була прикута до тексту, мабуть, боялася помилитися. Подекуди виглядала як школярка-відмінниця, котра боїться провалити іспит. Але загалом іспит складено непогано. Головне — не те, що вона говорила. Головне — те, про що вона промовчала.

Першоджерело.