Вікно Овертона. Як Україну робитимуть нейтральною країною
Якщо в НАТО Україні шлях закритий, то альтернативою може бути лише нейтральний статус, але за умови серйозних міжнародних гарантій. Але як це зробити? А найголовніше, як переконати українців, що треба думати про альтернативні варіанти забезпечення своєї безпеки?
Правлячий клас України, та й взагалі будь-яка мисляча людина, вже чудово розуміє, що поки що існує Росія, Україна не буде прийнята до НАТО. Ну, а коли Росії не стане, — а вона поки що зовсім не збирається вмирати, незважаючи на прогнози Турчинова, то й потреба у вступі до НАТО відпаде сама собою.
НАТО ніколи не візьме на себе ризик війни (причому ядерної!) з Росією, прийнявши Україну до своїх лав. Росія дуже недвозначно дала зрозуміти, що будь-яка спроба прийняти Україну в НАТО або спроба де-факто почати її приймати без формального статусу автоматично означає війну з Росією.
І Захід сприйняв цю загрозу більше ніж серйозно. По суті, всі керівники значущих країн-членів НАТО (США, Німеччина. Франція тощо) дипломатичними каналами вже передали Путіну, що Україну не буде прийнято в НАТО, але офіційно НАТО не може відмовити Україні, оскільки формально вона має на це право. Це прояв лицемірства Заходу, але такі правила гри, подобаються вони нам чи ні.
Війни з Росією ніхто не хоче, бо її наслідки будуть не просто руйнівними, вони будуть катастрофічними для України.
Отже, якщо в НАТО Україні шлях закритий, то альтернативою може бути лише нейтральний статус, але за умови серйозних міжнародних гарантій. Але як це зробити? А найголовніше, ЯК переконати українців, що шлях до НАТО закритий і треба думати про альтернативні варіанти забезпечення безпеки.
Наша еліта в переважній своїй масі вже усвідомила, що більш-менш благополучне майбутнє України реально можливе лише якщо забезпечити її безпеку через механізм нейтрального статусу, наприклад Фінляндії, Швеції, Австрії, Швейцарії, Ірландії.
На дипломатичному рівні Україні про це заявили Німеччина, Франція та інші великі члени ЄС. Про це прямо сказала Росія. Яка позиція з цього питання США та Англії ми поки що не знаємо.
Відразу пояснимо, що думка українського народу щодо членства в НАТО чи нейтрального статусу майже не має значення. Це питання дуже складне і розібратися в ньому можуть лише професіонали, і рішення ухвалюватиме українська еліта. А навіщо ж, хтось може запитати, чи наша влада постійно заміряє рівень підтримки суспільством нашого членства в НАТО? Відповідь: це звичайне маніпулювання. Ні, не статистикою, а мізками обивателів.
Громадська думка у сучасну секулярну епоху відіграє роль… Бога. У тих країнах, де ще зберігся інститут державної релігії, будь-яка влада мала спиратися на авторитет Бога, щоб переконати суспільство у правильності свого курсу. "З нами Бог!" Пригадуєте? Як тільки головний церковний ієрарх заявляв, що Бог на їхньому боці, всі дискусії закінчувалися і незгодних просто репресували.
А зараз замість "З нами Бог", кажуть "Громадська думка підтримує нас! Люди за нас!" Отже, залишається лише ефективно маніпулювати громадською думкою, особливо у питаннях, де обивателю практично неможливо розібратися самостійно.
Тут і включаються в гру професійні маніпулятори та чиниться тиск на ті ЗМІ, які намагаються опонувати владі.
Після відходу Криму наша влада взяла курс на форсований вступ до НАТО. На це стали працювати практично всі ЗМІ і в Конституцію записали норму про те, що це наша мета.
Безглуздо, звичайно, але хіба мало ми робимо безглуздих речей? Зеленський продовжив лінію Порошенка і, просто не турбуючись про юридичний бік справи, закрив ті ТБ-канали, які пропонували альтернативні точки зору.
І навіть незважаючи на масовану пропаганду руху в НАТО, цифри не дають твердої більшості, яка підтримує цей курс. Значить, багато людей на інтуїтивному рівні усвідомлювали небезпеку тупого, істеричного, незважаючи на Росію, курсу в НАТО, а найпросунутіші взагалі розуміли марність цих зусиль.
Все радикально змінилося у грудні минулого року, коли Путін висунув вимоги США "Або гарантії невступу України до НАТО чи війна" і підтвердив свою позицію, зосередивши велике угруповання військ уздовж кордону України.
Треба визнати, що Путін досягнув певного успіху: багато хто на Заході усвідомив, що війна більше ніж реальна і в результаті цієї війни Україна, ймовірно, зникне в її нинішніх кордонах.
Почалася човникова дипломатія і, в мене особисто немає сумнівів, що Захід запропонував, а наша еліта з радістю погодилася на заміну курсу руху в НАТО на, як зараз прийнято говорити, "фінлянднізацію" України.
Але як нашій еліті це технічно реалізувати? Хто буде проти та як подолати опір противників фінляндизації? Як пояснити суспільству, що курс на НАТО був, м'яко кажучи, поспішним, чи що?
Як відмовитись від курсу в НАТО так, щоб не втратити в авторитеті, щоб не виглядало це так, ніби Україна прогнулась під Росію? Як відмовитися від НАТО і зберегти гідність?
Для вирішення цих проблем якраз і буде використовуватися так звана технологія ВІКНА ОВЕРТОНА.
Точніше, цю технологію вже запустив Зеленський, коли посол України у Великій Британії пан Пристайко заявив, що Україна цілком може відмовитися від руху в НАТО, щоб уникнути війни. За точність цитати не ручаюся, але думка була саме такою.