Наслiдки самiту G-20. За яких умов ПАР стане дверима до Африки для України

Цього року Україну запросили взяти участь у саміті клубу найвпливовіших держав світу — G-20. Формально очолив делегацію президент України Володимир Зеленський, який отримав можливість виступити онлайн у вівторок. Фізично ж на саміті були присутні українські дипломати на чолі із послом України в Індонезії. І фізична присутність у таких випадках відіграє досить важливу роль, адже вона дозволяє встановити неформальні контакти із дипломатами держав, які "приймають рішення" у різних кутках планети.

Запрошення на Балі для нашої держави — це нагода налагодити зв'язки з країнами, з якими раніше не було можливості вести спільні справи. Однією з таких є Південна Африка, яка утрималася при голосуванні Генасамблеї ООН щодо репарацій для нашої держави. Проте образи — це не шлях дипломатії. Завданням цієї галузі людської діяльності є розібратися, "чому" і намагатися запобігти такому в майбутньому.

Тож чим живе Південно-Африканська республіка, які інтереси в однієї з найрозвинутіших держав Африканського континенту? А головне — як налагодити економiчнi зв`язки України та ПАР i в чому їх вигоди?

Який шлях пройшла Південна Африка за тридцять рокiв

ПАР незадоволена своїм місцем у глобальному світі і має твердий намір отримати більше. Держава пройшла трансформацію від режиму апартеїду, за якого темношкiрi пiддавалися сегрегацiї за расовим принципом, до ідеалу лівих ліберальних активістів, борців за права чорношкірих і основного партнера Китайської народної республіки в Африці.

Зміну режиму у ПАР світова спільнота сприймала зі значним ентузіазмом. Вона відбулася майже синхронно із крахом комуністичного блоку і багатьом видавалася черговим кроком на шляху до глобального встановлення миру та свободи.

Проте, як зазначає Мерл Ліптон, дослідниця Південної Африки із Університету Сассексу (Велика Британія) реальність виявилася складнішою. У внутрішній політиці практично усі наступники легендарного Нельсона Мандели ставали учасниками корупційних скандалів, вони звинувачувалися у зловживанні владою та навіть мракобіссі (як Табо Мбекі, який у боротьбі зі СНІД надавав перевагу місцевим шаманам, а не офіційній медицині).

У своїй зовнішній політиці ПАР дотримується принципів антиколоніалізму, суб’єктності Африки та невтручання глобальних колишніх метрополій із "білим" керівництвом у справи суверенних держав Африки. На практиці це вилилось у співпрацю з такими країнами як Лівія, Іран та Китай.

Упродовж наступних десятиліть ПАР підтримувала ПОЛІСАРІО (Народний фронт за визволення Сегіет-ель-Хамра та Ріо-де-Оро) у Західній Сахарі, Організацію визволення Палестини на Близькому сході та режим Роберта Мугабе у сусідньому Зімбабве. Такі дипломатичні реверанси дещо охолодили ставлення до країни з боку США та інших провідних західних країн, завдяки тиску яких власне і був повалений режим апартеїду.

Країна, на яку покладали надії як втілення прагнень постколоніальних держав до свободи, демократичного устрою та прав людини, врешті стала захисником авторитарних режимів та адвокатом диктаторів, про що зокрема йшлося у щорічному звіті Human Rights Watch за 2009 рік (після 2-річного членства ПАР у Раді Безпеки ООН).

До Африки приходить Китай

У Преторії прислухалися до китайського прагматизму. У 90-х роках минулого століття Піднебесна розпочала свою економічну експансію на Африканському континенті — i ПАР стала воротами Китаю в Африку.

У 2010 році Південну Африку запросили до BRICS — організації, де Китай, РФ, Індія та Бразилія намагалися запропонувати альтернативу американській стратегії глобального розвитку. Наразі торгівля в межах цієї організації становить 59% імпорту та 41% експорту країни (94% цього обороту здійснюється саме з Китаєм). За словами посла КНР в ПАР Ченя Сяодуна, товарообіг між країнами у 2021 році становив $ 54 млрд, з них $33 млрд становив експорт ПАР, який зріз на 60 % за рік (при цьому загалом товарообіг за рік подвоївся). Такі цифри зростання зумовлюються виходом з "ковідних локдаунів" у 2021 році. Проте високий рівень економічної співпраці між країнами зберігається уже 13 років поспіль — увесь цей час Китай є економічним партнером ПАР №1. Цікаво, що з сусідами по Африканському континенту ПАР мало торгує (лише 16% від зовнішньоторговельного обігу).

У 2013 році ПАР приєдналася до особистої ініціативи Сі Цзіньпіна — "Один пояс — один шлях" (BRI). Таким чином, Південна Африка стала активним учасником відродженого "Руху неприєднання". Цікаво, що китайські експерти Молебогенг Міла Моньямане та Мікі Едні визнають нерівноправність економічних відносин, адже КНР експортує до ПАР переважно товари з великою доданою вартістю, в такі ж галузі Піднебесна і здійснює переважно свої інвестиції, водночас з Південної Африки викачуються фінанси та сировина й інші продукти з низькою доданою вартістю.

З іншого боку КНР є найбільшим інвестором Південної Африки та активно створює у країні робочі місця. Так, у 2021 році КНР інвестувала $25 млрд з $41,15 млрд загальних прямих іноземних інвестицій у країну. Переважно вони стосувалися транспортної інфраструктури, а також промисловості. Китайська компанія Beijing Automotive Industry holding є одним з найбільших інвесторів південно-африканської економіки. Країни розвивають співпрацю в туризмі. КНР фінансує освітні проєкти в ПАР, зокрема вивчення китайської мови.

Проте не усі інвестиції та проєкти є успішними. Так у 2014 році тодішній президент Зума започаткував спільний з Китаєм інвестиційний проєкт побудови Атомних електростанцій до 2030 року. Варто зазначити, що технічну підтримку проєкту мав здійснювати Росатом. Проте вже нинішній президент ПАР відмовився від цього проєкту, начебто через його слабку рентабельність.

Попри тісні зв’язки з КНР, ПАР зберігає активні економічні відносини також і з Євросоюзом — є одним з десяти його стратегічних партнерів у всьому світі (на ЄС припадає 22% зовнішньої торгівлі ПАР). Це здійснює певні корективи у її зовнішній політиці.

Врешті ПАР засудила вторгнення РФ в Україну, як акт грубого порушення міжнародного права, проте через кілька днів відкликала свою ініціативу. Виконавчий директор Південно-Африканського інституту міжнародних відносин Елізабет Сідіропулос вважає причиною такого випаду намагання зберегти нейтралітет. В Африці насторожено та з підозрою ставляться до колишніх метрополій у вигляді колективного заходу, тому є певна недовіра до їх ініціатив. Іншу причину називає місцева опозиція, яка вказує на можливий корупційний шлейф, що тягнеться у цьому питанні від зв’язків провладної партії з Москвою ще з радянських часів.

Південна Африка у політиці щодо України намагається всидіти на двох стільцях – зберегти дружбу з Китаєм (відтак і одним з його ключових союзників на той момент) і водночас зберегти міжнародне право — у чому ПАР зацікавлена як держава з ненайсильнішою армією на світі. Загалом ПАР виступає за реформування Організації Об'єднаних Націй, сподіваючись отримати місце постійного члена у розширеній Раді Безпеки реформованої ООН.

Таке намагання лавірувати між краплями дощу призвело до двозначних наслідків. ПАР потрапила у G-20 та BRICS, проте питання чи вона є самостійним гравцем хоча б на Африканському континентi, чи уповноваженим представником Китаю немає однозначної відповіді.

Як подружити Преторію та Київ

Для України ПАР теж може за певних обставин стати дверима до Африки. У нашої країни значний експорт у цю частину світу. Номенклатура експортованого товару, це життєво необхідне продовольство, яке теоретично відкриває навіть перспективи певного впливу у регіоні. Але для цього нашій дипломатії потрібно нарощувати роботу у цьому напрямку.

Адже товарообіг між обома державами лише близько $100 млн при цьому Україна майже удвічі більше імпортувала, ніж експортувала з Південної Африки. Для порівняння з ЄС, який є ключовим торговельним партнером України у тому ж 2020 році товарообіг здійснювався на рівні $48,1 млрд. Проте у випадку з ПАР, у близькій перспективі було б добре досягти рівня співпраці з Єгиптом ($2,093 млрд у 2021 р.).

"Африканський дипломатичний прорив" України стався вже під час активної військової кампанії. А перед вторгненням російські посадовці прямо заявляли, що так чи інакше більшість країн світу вибере співпрацю з Москвою замість малозначущої Україні. Очевидно, що зокрема малася на увазі й Африка, багато країн якої справді без сумнівів виберуть хліб (у прямому значені слова), а не ціннісні пріоритети.

Якщо навіть найрозвинутіша ПАР демонструє перевагу таких наративів у своїй політиці, то що вже говорити про інших. Саміт G-20 став черговим майданчиком, можна сказати нагодою для української дипломатії проявити себе і в цьому регіоні. Адже, якщо з арабською частиною Африки в України є хоч якась співпраця, то Південна залишається справжньою Terra Incognita для нашої держави. А це перспективний ринок, який заповнюють наші конкуренти.

Раніше протореними шляхами колишнього СРСР користувалася Росія. Тепер для України відкриваються двері для експорту продовольства, продуктів видобувної промисловості, ВПК, зрештою ті ж атомні технології. У 2022 році світ розвернувся на 180 градусів та повертається до атомної енергетики. Чому б нашому енергоатомі не спробувати доробити те, що не зміг здійснити Росатом? Преторія ідеальний партнер для початку взаємовідносин, адже попри співпрацю з Китаєм, в неї налагоджена взаємодія і з ЄС. Водночас вона є країною з ринковою економікою та демократичним устроєм (за американськими мірками взагалі майже ідеальна у цьому плані), тому Києву з нею буде набагато легше знайти спільну мову ніж з диктаторами на кшталт Роберта Мугабе, якого зараз у Зімбабве замінив не менш авторитарний Еммерсон Мнангагва.

Загалом Україна лише починає знайомитися з Африканським континентом. Нашій державі є що запропонувати цим країнам від вже згадуваного продовольства до співпраці у військовій сфері. Врешті потенційним африканським партнерам потрібно пригадати, що значна частка отримуваної ними допомоги від СРСР була українського виробництва. А РФ у своєму бажанні відновити СРСР є тою самої метрополією, яка прагне реінкарнувати свій статус, проти чого так борються усі країни Африканського континенту.