Як Байден і Сі Цзіньпін ділили світ. Росію виключають з товариства впливових країн

Експерти кажуть, саміт G-20 виявився безпрецедентним: на старті не було зрозуміло ні порядку денного, ні порядку ораторів. Також складно було прогнозувати, чи підпишуть учасники підсумкове комюніке.

Відчувався певний розкол. Зокрема, країни ЄС і НАТО, Австралія виступали на підтримку України та чітко висловлювали необхідність засудити агресію Росії, тоді як Китай, Індія, Саудівська Аравія, ПАР зайняли досить обережну позицію. Але вона не дозволила представнику Росії з'явитися ні за столом переговорів, ні на спільному фото. Президент РФ Володимир Путін на Балі не прилетів, хоча запрошення й було в нього в кишені, а замість себе відправив міністра закордонних справ Сергія Лаврова — з яким спілкуватись мало хто захотів.

Індонезія як країна, що головує, намагалася бути якимсь миротворцем. Хоча її важко назвати другом демократичного світу, скоріше — навпаки. Індонезія має тісні відносини з Росією, її президент Джоко Відодо регулярно розмовляє по телефону з Путіним, а напередодні саміту лобіював пом'якшення критики Росії. Експерти навіть припускали, що Відодо деякі свої заяви погоджував із Кремлем. Наприклад, про те, що "група двадцяти не може бути політичним форумом, а економічним".

Але саме політика вийшла на перший план.

• По-перше, через запрошення для виступу Володимира Зеленського, президента країни, на яку напала РФ, та ігнорування Росії. "Росія — це держава-ізгой", — таку публічну оцінку на старті саміту дав прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак.
• По-друге, через історичну зустріч президента США Джо Байдена та лідера Китаю Сі Цзіньпіна. Три години із синхронним перекладом замість послідовного вони говорили про двосторонні відносини та про влаштування світу — можливо, вже після Путіна.

Джо Байден і Сі Цзіньпін: зустріч двох світів

Зустріч американського президента Джо Байдена та китайського лідера Сі Цзіньпіна готувалася кілька тижнів, як пише Wall Street Journal, під час закулісних переговорів. Причиною такої комунікації став візит спікерки палати представників Ненсі Пелосі на Тайвань, що раніше відбувся. Після нього Пекін частково розірвав зв'язки України з адміністрацією Білого дому. В оточенні Сі говорили: "Схід піднімається, а Захід падає", Китаю судилося повернути собі "законне місце" великої держави.

Домовитись про зустріч лідерів на Балі вдалося. Напередодні розмови неназваний американський дипломат поділився із журналістами кількома спостереженнями. Перше — "Китаю не подобається бездумна російська риторика й активність". Друге — "Немає сумніву, що Китай здивований і збентежений тим, як воює Росія".

Загалом тем для обговорення було кілька: розбіжності з приводу Тайваню, способи ослаблення конфлікту Китаю та США. Як кажуть джерела Wall Street Journal, у Байдена та його радників склалося враження, що Китай не має безпосередніх планів вторгнення на Тайвань, Китай прагне стабільності та передбачуваності — він хоче вести бізнес і розширювати економічну співпрацю.

За результатами зустрічі Байден на пресконференції сказав: були "відкриті та відверті обговорення з паном Сі". Інакше кажучи, діалог відновлено, намітилася певна стабільність у відносинах, попри кардинально різні позиції.

"Ключовим є те, що Байден і Сі мають спільну позицію щодо недопущення використання ядерної зброї і загроз ядерної безпеки, — каже Фокусу експерт-міжнародник Вадим Трюхан. — Сі дав це зрозуміти публічно, а не кулуарно, як у Самарканді. Він сказав, що Китай не буде толерантний до загрози застосування ядерної зброї, і це для Росії дуже поганий сигнал, водночас у Китаю інша оцінка самої війни, яку розпочала РФ проти України, якщо Байден публічно засуджує агресію РФ і закликає припинити війну, вивести війська, то Сі й на Балі заявив, що відповідальність за війну, зокрема, лежить на США та НАТО, які нібито не пішли на задоволення певних вимог Росії".

Трюхан звертає увагу, що Китай закликає до переговорів, що для Росії у цій ситуації, коли вона зазнає поразки на фронтах, є прийнятним.

"Позиція Китаю дещо трансформувалася, але він все ще не є союзником для України у питаннях боротьби проти російської агресії, — продовжує експерт. — До того ж, напередодні саміту Китай голосував проти резолюції, ухваленої Генеральною асамблеєю ООН 94 голосами, щодо створення механізму оцінки збитків, завданих Росією, і виплати нею репарацій. З Китаєм ще роботи непочатий край".

Українська позиція: виключити Росію з G-20

Україна була в центрі уваги під час саміту. І не лише тому, що в перший день його роботи, 15 листопада, на Київ та інші міста України Росія випустила майже сто ракет. Україна фактично задала тон усім дискусіям. Після цього лідери говорили про продовольчу й енергетичну кризу, причиною яких вважаються дії Росії.

Ще в квітні Володимир Зеленський отримав запрошення взяти участь у листопадовому саміті "Великої двадцятки". Але на Балі особисто не поїхав, виступив за допомогою відеозв'язку. У своїй промові Зеленський кілька разів сказав про G-19, так виключивши Росію з її складу, неприйнятність для України "Мінська-3" та десять кроків для завершення війни. Вони згодом цілком могли б стати основою плану післявоєнного врегулювання системи міжнародних відносин і повернення до дотримання міжнародного права.

"Говорити, що всі ці пункти вже взяті до роботи та за основу передчасно. Після виступу триватиме скрупульозна та важка дипломатична робота, пов'язана з пошуком держав, які підтримають позицію України, відповідно, ці пункти деталізуватимуться в межах рішень, які ухвалюються на рівні Генеральної асамблеї ООН, ЄС та інших структур", — каже Трюхан.

Наслідки для РФ: Путін залишився без союзників

"Путін не поїхав на саміт Групи 20, — це не тільки жалюгідна боягузтво. Це поразка, яку, напевно, не можна порівнювати з Херсоном, але вона дуже його нагадує", — каже дипломат Данило Лубківський.

Володимир Путін, як і Володимир Зеленський, запрошення на саміт отримав на початку року. І сумнівався, чи їхати на Балі чи ні. Незадовго до саміту президент Зеленський заявив, що не буде на заході, якщо на нього приїде Володимир Путін. Крім того, низка західних лідерів також заздалегідь відмовилася сідати за стіл переговорів із російським президентом. Зрештою в Індонезію прилетів міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.

"Путін не захотів вислуховувати критику і не повірив обіцянкам про безпеку, які, як правило, дає сторона, що приймає, — продовжує Вадим Трюхан. — Враховуючи, як невпевнено виглядав Лавров, котрого президент Путін призначив главою російської делегації, можна помітити, що Росія залишилася фактично наодинці з 19 країнами. Спроба Росії зробити хорошу міну при поганій грі не вдалася, зокрема за допомогою провокативної історії про нібито госпіталізації Лаврова, щоб привернути до нього увагу світових медіа. З Лавровим ніхто не хотів зустрічатися (він провів переговори тільки з главою МЗС Китаю, генсеком ООН і послом Індії в РФ — Ред.), йому не дали слова, на його адресу звучала лише критика, і той факт, що глава МЗС РФ достроково покинув саміт, показує: Росія була і є в ізоляції, і жодних результатів Кремль на Балі не досяг".

Водночас приїзд представника Росії в Індонезію міг бути і спробою росіян не допустити світової ізоляції, щоб двері в цивілізований світ залишалися прочиненими.

Але вони, схоже, зачинилися. І після цього в бік України полетіли десятки ракет, які демонструють крайню роздратованість і власне Путіна, і його оточення.

"Саміт на Балі можна порівнювати із самітом у Брісбені в 2014 році. Тоді з Путіним ніхто не захотів сідати за один стіл. Зараз міжнародна спільнота пішла набагато далі, навіть відмовившись від "сімейного" фото. У Брісбені Путін стояв збоку на фото, на Балі взагалі відмовилися від фотографування, щоб не стояти поряд із Лавровим, — резюмує Трюхан. — Для Росії це дипломатичний провал, який показує, що вона повинна задовольнятися виключно суспільством держав, які не мають поваги у світі, таких як Білорусь, Північна Корея, Іран, деяких африканських країн, які підтримують її в ООН".

"Президент Росії Путін майже один у світі. Він не має сильних союзників. Це найважливіший результат успішного саміту G20", — написав після закінчення саміту канцлер Німеччини Олаф Шольц. Він, як й інші лідери "Великої двадцятки", підписав спільне комюніке. Щоправда, у ньому хоч і засудили війну в Україні, але не назвали Росію агресором. А також визнали, що є й різні погляди на ситуацію і санкції.

Важливо

США чи Китай. На самiтi G-20 вибір доведеться зробити усім — і Росія тут ні до чого