"Він у мене не перший". Дорослі жарти Полякової, дівчина з мотором і роботи, що світяться. Огляд новорічних шоу в Києві

Підбиваючи підсумки в огляді новорічних шоу столиці, можна дiйти до висновку, що деякі з них були зроблені революційно. Насамперед це мюзикл "Нова Снігова королева" з Олею Поляковою в Палаці "Україна".

"Нова Cнігова королева" в Палаці "Україна": за голлівудськими лекалами

Мюзикл — це, звичайно, голосно сказано, бо пісень для цього шоу композитор Дмитро Саратський написав лише чотири, але загалом уявлення склалося, бо вперше в українській практиці були використані всі голлівудські та бродвейські інгредієнти для такого видовища.

У центрі дії продюсера Сергія Пермана – зірка, а не просто артист. Королева Ночі цілком природно перекваліфікувалася на Снігову. Причому автори "Кварталу 95", а саме вони є сценаристами, доречно та не без іронії адаптували образ Олі Полякової з однієї королеви до іншої, залишивши суть типажу артистки: розбиту, впевнену в собі жінку. Але не свою в дошку, як завжди, а знизивши градус її темпераменту — Снігова королева все-таки.

Костюм, звичайно, довершив перетворення: накидка в морозних візерунках і величезна блакитна корона з "готичними" бурульками, що стирчать вгору. І Кай був під стать — "фабрикант" Михайло Соколовський у просунутому футуристичному вбранні сріблястого кольору. При першій зустрічі головних героїв на сцені проявився дорослий гумор "квартальців", коли Полякова-Корольова заявила хлопцеві: "Хочу, щоб ти знав: ти в мене вже не перший Кай". Репліка викликала сміх батьків у залі. А ось коли Снігова королева розповіла, що в дитинстві вона була "відмороженою" — реготали діти.

Герду перетворили з подруги Кая на його бабусю – у рожевих колготах, окулярах і з копицею жовтого волосся на голові. У такому невпізнанному вигляді перебував танцюрист і співак Діма Коляденко. Бабуся не розбиралася в тік-тоці й інстаграмі, тому постійно втрачала зв'язок з Каєм, який зникає в просторі соцмереж.

Там же у віртуалі був "захований" стильний Санта – у довгому червоному пальті та жилеті: він був явно британцем, а не норвежцем. Зіграв Санту актор Володимир Горянський. Його герой страждав на такий модний нині "синдром самозванця": мовляв, сьогодні Санта не потрібен дітям, які сидять у тік-тоці. У цьому його переконала зла Снігова королева. Але Кай витяг Санту з екзистенційної ями: не без допомоги бабусі, комп'ютерна грамотність якої постійно зростала під час дійства. Та й Королева ближче до фіналу виявилася не такою злою.

Величезним плюсом шоу став виступ світлодіодного танцювального гурту з Дніпра Light Balance, який не лише в Україні виходив у фінали талант-шоу, а й порвав у 2017 році шоу America's Got Talent у США. Роботи із зеленими квадратними головами з ранцями за спинами, які нізвідки виникають і зникають у нікуди, викликали одностайне захоплення публіки.

Інтерактив: новорічне шоу "Кібер Санта. Інший вимір" на ВДНГ

На ВДНГ йшло й інше потужне новорічне шоу "Кібер Санта. Інший вимір" постановника Костянтина Томільченка й Олександра Братковського, чиї "Вартові мрій" колись стали справжнім проривом як поєднання хореографічного мистецтва та 3D-кіно.

Музика була написана Mozgi Studio: Олексієм Потапенком (Потап), Інгою та Володимиром Карагликом.

У "Кібер Санті" наголос робився на інтерактивне спілкування з аудиторією. За сюжетом Санта, без якого неможлива зустріч Нового року, зник у мережі. Дія розгорталася на трьох сценах: міська площа, замок помічників Санти, віртуальна реальність "Антигравіті", куди провалився Хлопчик у пошуках Санти. Автори відмовилися від звичайної зали з традиційним розсадженням, тут глядачі переміщалися між трьома сценами та брали активну участь у виставі.

Помічник Санти в гуцульському вбранні шукав хлопчика Марка, до якого Санта звернувся по допомогу, зник у віртуалі. Глядачі допомагали в пошуках: підштовхували велосипед Помічника Санти, показували, де зараз хлопчик; відтворювали мелодію на дзвіночках – це був рятівний дзвінок Санті.

Пік шоу, коли Марк падав у віртуальну реальність: публіка бачила на екрані воду, у якій хлопчик борсався і яка потім миттєво замерзала, та інші цікаві ефекти.

Що дала інтерактивність? Маленькі глядачі 6+ були в ейфорії від того, що особисто брали участь у виставі та відчували себе причетними до місії порятунку. Проте це скоротило можливості постановників зробити більше несподіваних ходів, як у шоу "Вартові мрій", де 3D-кіно та реальні сценічні номери перетиналися найнепередбачуванішим чином.

Балет "Лускунчик" із Катериною Кухар і Олександром Стояновим у "Жовтневому"

Відзначу одну класичну балетну постановку – балет "Лускунчик" із Катериною Кухар і Олександром Стояновим, яку в новорічні дні показували в "Жовтневому" палаці.

Чесно кажучи, я нічого не чекав від цієї вистави, бо бачив її раніше в театрі для дітей. Тоді мені все це здалося нудним. Інша справа "Лускунчик" Раду Поклітару — шоу, де ті ж щури були в потрясних костюмах із сірими страшними головами.

Але в спектаклі у виконанні Кухар-Стоянова мене вразили темп і синхронність дійства – вони були незрівнянні. Ти ніби бачив шестерні механізму дитячого годинника крізь прозорий корпус – настільки все було єдиним і цілісним видовищем.

Ця магія високої виконавської майстерності діяла в залі на всіх глядачів: і на маленьких, і на великих. Марі у виконанні Катерини Кухар була (вираз із щоденника Іллі Ільфа) "дівчиною з мотором": просто випромінювала енергію. І Лускунчик-Стоянов теж був під стать партнерці: вони буквально ширяли в повітрі половину вистави.

Отже, якщо зберетеся колись на "Лускунчика", ступайте не в дитячі театри, а на виконавців екстракласу: для враження від спектаклю, задуманого Петром Чайковським, це має вирішальне значення.