Із такою цифровізацією нас у ЄС не пустять, хоча можна потрапити в серіал "Чорне дзеркало"

"Цифрове" відомство робить багато корисного для нашої перемоги. Але одночасно з маніакальною впертістю продовжує наполягати на своїх стратегічних помилках і навіть посилювати їх. Чи потрібно так діяти для майбутнього вступу в ЄС? Не впевнений.

Дія

Серед радісних зойків про видане авансом кандидатство в члени ЄС давайте не забувати про "Дію" та "дієвих".

Усі дивилися шикарний серіал "Чорне дзеркало"? Якщо першу серію пропустити, то взагалі вогонь. У більшості серій п'яти сезонів серіалу так чи інакше йдеться про недалеке майбутнє, в якому використовуються чудові технології, і про те, з якими проблемами людство через це стикається.

Наприклад, серія, в якій ідеться, що буде, якщо закачати віртуального двійника загиблої коханої людини в синтетичне тіло, або інша серія про те, що буде, якщо придушити прагнення до свободи домашнього робота-помічника, серія про те, якщо переможе "китайська модель", коли кожна людина може в реальному житті виставити будь-яку оцінку від 1 до 5, і від цього рейтингу залежить місце людини в соціумі, про боротьбу людей проти роботів-убивць у вигляді собак, про замовлення вбивств через Twitter, які виконує бджола-дрон, про мобільний додаток для побачень, який передбачає, скільки триватимуть стосунки… Класний серіал. І майже кожна така серія має якусь свою "мораль", висновок, меседж: люди, думайте про безпеку технологій наперед, а не тоді, коли треба буде раптом буквально рятуватися від них.

В Україні вже можна писати сценарій для нової серії: внаслідок невдалого оновлення одного сумнозвісного загальнонаціонального додатку одна сім'я з Ірпеня, будинок якої розбомбили російські військові, залишилася без компенсації. Люди, як належить, 20 квітня подали заяву через "той самий додаток", але 1 травня 2022 року він оновився, і заява видалилася, ніби її ніколи й не було. Заяву подали повторно, але на той момент місто вже не входило в список міст, мешканці яких можуть розраховувати на отримання допомоги.

Цікавою була реакція цифрового міністерства: "я — не я, хата не моя, наша програма не зберігає такі дані, ми тут просто проходили повз". І цікаво, скільки ще подібних ситуацій сталося через цей першотравневий "кидок"? У коментарях під постом мешканки Ірпеня, посилання на який я давав вище, я бачу багато коментарів "і в мене те ж саме", але багато хто просто мовчить (хоча можуть зробити висновки тільки на виборах).

А якщо припустити, що це зовсім не збій і не випадковість? Уявімо голлівудський сюжет, "заснований на реальних подіях": штучний інтелект і чиновник якимось чином вступають у змову та "кидають" громадян, імітуючи збій додатку. Чиновник забирає собі гроші, призначені для людей, а штучно-інтелектуальний додаток живиться персональними даними та готується до захоплення контролю над людством за допомогою таємного внесення змін до реєстрів, маніпуляції з е-документами, е-опитуваннями, е-виборами. У фіналі корупціонер-змовник сам стає жертвою "партнера" ​​й опиняється на примусових роботах із побудови сучасних дата-центрів для нової "програмної" еліти Землі. Сюжет для блокбастера, на мою думку. "АрмагеДіядон", "Впіймай мене в базі даних, якщо зможеш", "Несплячі в реєстрах". Якщо що, то ідея моя.

Але якщо серйозно, то зараз склалася ситуація, коли через непродумані безвідповідальні рішення страждають конкретні люди. Криворукі чиновники на високих цифрових посадах позбавили їхніх законних прав — і при цьому морозять. Через таких ось "цифровізаторів" у деяких формується помилкове враження, ніби технології — зло.

Диджитальні піонери називають усіх, хто сумнівається в безпеці їхніх кривеньких робіт "луддитами" й "агентами кремля", але насправді своїм безвідповідальним ставленням до безпеки й інтересів користувачів самі ж множать кількість незадоволених новими технологіями та власними ручками їх дискредитують. Прізвищ не називаю, бо ж війна. Хоча вони й так усім відомі.

Безперечно, "цифрове" відомство робить також багато корисного для нашої перемоги, це правда. Але одночасно з маніакальною впертістю продовжує наполягати на своїх давніх стратегічних помилках і навіть посилювати їх. Чи потрібно так діяти для майбутнього вступу в ЄС? Не впевнений.

Постійно чую: "коней на переправі", "не на часі", "об'єднуймося" і таке інше. Ось тільки з ким об'єднуватись жертвам цифробезвідповідальності в стилі "Чорного дзеркала"?

Джерело