Більше, ніж у КНДР: чому Росія не потонула під санкціями і звідки гроші на війну

За чотири роки повномасштабної війни Росія стала найбільш підсанкційною країною світу. Проти неї запроваджено понад 20 тисяч обмежень — фінансових, енергетичних, технологічних. Водночас майже половина з них (понад 10 тис.) — персональні проти чиновників та олігархів. Заморожено близько 300 млрд міжнародних резервів, частину банків відрізано від міжнародної системи SWIFT, перекрито доступ до критичних технологій, встановлено цінову стелю на нафту, є чинним ембарго на російські енергоносії в Європі. Проте Росія не припинила війну.

Санкції — інструмент довгої дистанції

Директорка з аналітики, досліджень та розслідувань Ради економічної безпеки України Олена Юрченко наголошує, що санкції є специфічним інструментом міжнародної політики і рідко дають швидкий результат.

"Санкції — доволі специфічний інструмент у міжнародній політиці. По-перше, вони дуже рідко приносять негайний результат — залежно від обставин запровадження, перехідних періодів, сфери прикладання, винятків тощо, перші структурні проблеми у країни-цілі можуть зʼявлятися після 2-3 років стабільного правозастосування, тобто моніторингу порушень і переслідування порушників", — пояснює вона у коментарі Фокусу.

Експертка додає, що питання ефективності санкцій часто стає предметом дискусій через різні підходи до оцінювання.

"Якщо обговорювати безпосередню ефективність санкцій, то ми починаємо впиратися у довгі дискусії щодо концепції ефективності, її критеріїв і вимірюваності. Деякі вчені кажуть, що санкції за свою історію були ефективні у 4% випадків, а деякі — у 34% випадків. Основна проблема тут — надмірно високі очікування політиків і авторів санкцій без реальної на це емпіричної основи", — каже Юрченко.

За її словами, санкції не здатні змусити агресора відмовитися від своїх цілей у короткостроковій перспективі, але впливають на довгострокову стійкість: "Санкції майже завжди не здатні примусити агресора до відмови від своїх загарбницьких цілей у короткостроковій перспективі, але на довгій дистанції вони здатні створити такі умови, при яких йому стане важче досягати намічених цілей або швидше від них відмовитися".

4 роки під санкціями — основні кроки проти РФ*

Станом на лютий 2026 року усі ключові заходи проти Росії чинні, ЄС подовжив пакети до липня 2026-го, а президент США Дональд Трамп — до 2027-го, з новими пропозиціями проти "тіньового флоту" та енергетики РФ.

*Джерела Офіційні джерела санкцій проти РФ доступні на сайтах урядів США та ЄС, зокрема, OFAC, Казначейство, Рада ЄС, EUR-Lex, OFAC

За чотири роки повномасштабної війни Росію відправили під понад 24 тис. санкцій. За їхньою кількістю вона обійшла Іран (приблизно 5,5 тис.), Північну Корею (близько 2,2 тис.) та Білорусь (близько 1,7 тис.).

Заморожені резерви і ціна стабільності рубля

Головним ударом 2022 року стало замороження значної частини міжнародних резервів Центрального банку РФ. Це істотно обмежило можливості валютної стабілізації та змусило Кремль перейти до жорсткої монетарної політики.

Висока ключова ставка стала вимушеним інструментом підтримки рубля. Однак вона має побічний ефект, а саме стримування цивільних інвестицій та підвищення вартості фінансування економіки.

Водночас російська модель зростання дедалі більше концентрується навколо військово-промислового комплексу. ВПК фінансується переважно через бюджет і субсидовані кредити, а це означає зростаючу залежність від фіскальних ресурсів.

У 2025 році дефіцит федерального бюджету РФ становив 5,65–5,74 трлн рублів (2,6% ВВП) — найвищий показник із 2020 року. Ліквідна частина Фонду національного добробуту оцінюється приблизно у 4-5 трлн рублів. Співвідношення ліквідного ФНБ до річного дефіциту — близьке до 1:1.

Це означає, що навіть за грубими оцінками резерву вистачає приблизно на рік покриття дефіциту — до кінця 2026 року. Проте бюджет фінансується не лише за рахунок ФНБ, а й через внутрішні запозичення, підвищення податків, квазіподаткові вилучення та скорочення цивільних витрат. Це подовжує горизонт стійкості, але ціною зростання макроекономічних ризиків — інфляції, інвестиційної стагнації та деградації цивільної економіки.

Енергетика: втрата Європи і дисконт на нафту

Санкції на російські енергоносії не припинили експорт повністю, але суттєво змінили його структуру та збільшили витрати Кремля. Відключення російських банків від SWIFT (міжнародної системи обміну фінансовими повідомленнями) не стало катастрофою, але створює додаткові витрати і подовжує розрахунки.

Як пояснює економіст, ексчлен Ради НБУ Віталій Шапран, відключення російських банків від SWIFT створює додаткові витрати і робить розрахунки довшими, хоча обходять це обмеження не стільки через СПФС, скільки через китайський аналог CIPS (Cross-Border Interbank Payment System).

"Санкції по системам обміну фінансовими повідомленнями і платіжним системам потрібно продовжувати", — запевняє він.

Ще однією ключовою складовою обходу обмежень є так званий "тіньовий флот" — сукупність танкерів під прапорами 20-30 країн, включно з європейськими, які перевозять російську нафту за ціною нижче цінової стелі.

"При цьому ці кораблі сьогодні обслуговують РФ, завтра Іран, післязавтра — КНР. Загальна кількість оцінюється до 600 танкерів, з них не більше 200 належить або контролюється росіянами", — каже експерт.

Ця структура обходу санкцій вже мала помітний ефект на доходи РФ.

"Суперстратегія що обвалила "податкову ціну" на нафту та нафтогазові доходи бюджету РФ у грудні та січні — це поєднання санкцій ЄС, торгового тиску з боку США та їх санкцій, а також влучні удари України по російським НПЗ, які якщо вірити російським страховикам, коштували галузі 1 трлн рублів у минулому році", — додає Шапран.

Економічний ефект енергетичних обмежень посилює стійкість санкційного тиску. Через скорочення нафтогазових доходів бюджету, величезні дисконти на російські марки нафти та втрату європейського ринку РФ змушена шукати альтернативні ринки збуту. За словами Олени Юрченко, санкції на російські енергоносії мають свій вклад.

"Скорочення нафтогазових доходів бюджету, величезні дисконти на російські марки нафти, повна втрата європейського ринку і необхідність пошуку альтернативних ринків збуту газу при відсутності економічної рентабельності проектів, як от Сила Сибіру-2 — все це дедалі більше знекровлює потугу РФ до війни", — пояснює експертка.

Виходить, навіть часткове блокування фінансових каналів і контроль над експортом енергоносіїв підвищує макроекономічні витрати Росії та поступово знижує ефективність її військової моделі.

ВПК: дорожчі компоненти і китайська заміна

Санкції на товари подвійного призначення суттєво ускладнили роботу російського ВПК. У середньому підприємства змушені витрачати приблизно на 30% більше на необхідні компоненти, а в окремих випадках ціни подвоюються.

Як пояснює Олена Юрченко, щомісяця отримати потрібні товари стає важче, через що російський ВПК майже у всіх секторах — від виробничого обладнання до сировини — перейшов на китайську продукцію, яка має значно гіршу якість, короткий строк служби і не може стати надійною основою для довгого виробничого циклу та розвитку нових технологій.

Через це РФ змушена витрачати більше ресурсів на те, що раніше отримувала без проблем, що підвищує вартість виробництва та зменшує ефективність усієї промислової системи. Зростання витрат і обмеження доступу до технологій роблять виробничу модель ВПК менш стійкою та дедалі більш залежною від КНР.

Водночас не можна чекати від санкцій неймовірного ефекту, кажуть експерти.

"Вони апріорі не здатні його принести, якщо формулюються ізоляційно від інших інструментів, у нашому випадку — масштабної військової підтримки України", — підкреслює Юрченко.

Економіст Віталій Шапран додає, що санкційна стратегія має діяти швидко, а подекуди на випередження.

"Наприклад, вчора Пилипа Кіркорова помітили в рекламі оборонного ПСБ банку, завтра він вже має бути під санкціями G7 та України. Потрібна миттєва реакція та постійна ревізія санкційних списків, бо багато чиновників, відповідальних за ВПК РФ, взагалі не потрапили у санкційні списки", — каже експерт.

Чи скорочується російська економіка?

Офіційні дані демонструють зростання ВВП на рівні 0,6% у 2025 році після 4% роком раніше. Однак економіст Віталій Шапран оцінює реальне скорочення на рівні 5-7%, вказуючи на маніпуляції з дефлятором і неврахування однобічних військових витрат.

"Якби економіка реально зростала, не було б потреби два роки поспіль підвищувати податки та збори", — зазначає він.

Дійсно, підвищення податкового навантаження стало одним із ключових інструментів покриття дефіциту, що свідчить про фіскальний тиск на бізнес і населення.

Головна проблема — правозастосування

Санкції ефективні лише настільки, наскільки ефективно їх застосовують. За словами Олени Юрченко, із фактичним самоусуненням США від санкційного тиску на РФ інші члени санкційної коаліції, зокрема ЄС та Велика Британія, мають обмежені можливості до того, аби моніторити стан дотримання санкцій і переслідувати порушників.

"На те є різні причини, від того, що ЄС не має єдиного органу правозастосування санкцій, а окремих 27 систем, які разом включатимуть більше 100 долучених органів, які працюють по-різному, і до того, що ані євро, ані фунт не є співмірними долару як світовій резервній валюті, підкріплений "довгою рукою" американського правосуддя", — пояснює Юрченко.

Тож, хоча санкції і продовжують запроваджувати окремі держави, вони загалом втратили свій імпульс через брак міжнародної координації, а простіше кажучи — через відсутність лідерства США, які традиційно виступали "глобальним поліцейським".

Водночас обхід санкцій через треті країни є ризикованим, але прибутковим бізнесом.

"Повністю неможливо викорінити обхід як явище — це злочин, а злочинність не викорінюється, вона тільки стискається у масштабах", — зауважує Юрченко.

Не колапс, а поступове виснаження

Тож, санкції не спричинили миттєвого дефолту і не позбавили Росію всіх нафтодоларів. Але вони:

• скоротили валютні резерви та інструменти стабілізації;
• зменшили нафтогазові доходи;
• підвищили вартість фінансування війни;
• створили технологічну деградацію ВПК;
• посилили бюджетну залежність економіки;
• змусили Кремль підвищувати податки.

"Не можна чекати від санкцій неймовірного ефекту. Але й казати, що вони не діють, неправильно. Вони підвищують макроекономічну ціну війни і знижують стійкість моделі", — підсумовує Юрченко.

Горизонт стійкості РФ, за грубими оцінками, вимірюється роками, а не місяцями. Проте кожен рік санкційної ізоляції зменшує запас міцності. Питання у 2026 році полягає вже не в тому, чи працюють санкції, а в тому, чи зможе санкційна коаліція відновити координацію і посилити правозастосування.

Без цього повільна ерозія може перетворитися на застиглу рівновагу. З цим — на системне виснаження, яке зрештою визначить і військовий баланс.

Нагадаємо, днями ЄС провалив погодження нових санкцій против Росії. Представники країн Європейського Союзу 20 лютого не змогли погодити 20-й пакет санкцій проти Російської Федерації. Питання нових обмежень залишається відкритим напередодні зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу.