Путін проти ЗСУ: як вимоги Кремля розбиваються об реалії українського фронту
Путін заявив про "готовність до миру", але висунув вимоги, які роблять переговори неможливими — відведення ЗСУ з Донеччини, визнання російських "успіхів" та сумнівні гарантії для Європи. Фокус з'ясував, навіщо глава Кремля формує ультиматуми, свідомо неприйнятні для України.
Президент Росії Володимир Путін заявив, що готовий припинити війну за умови виведення Збройних сил України з неокупованих частин Донецької області. У разі невиконання цієї вимоги він готовий продовжувати бойові дії до повного контролю над цією територією.
Коментуючи "мирний план США", Путін назвав його не фінальним документом, а переліком тем для обговорення, але визнав, що він може стати основою для переговорів. Москва чекає на приїзд американської делегації, а вести діалог від РФ мають Мединський, МЗС та Ушаков.
Путін також заявив про "готовність" надати Європі гарантії ненападу та оголосив про нібито успіхи російських військ — "оточення" Покровська та Мирнограда, окупацію Вовчанська й "згортання" фронту біля Куп'янська.
Щодо скандалу з "плівками Віткоффа", Путін спершу говорив про можливу фальсифікацію, але зрештою похвалив американського дипломата за "коректну манеру" ведення розмови.
Путін без компромісів: чому РФ не готова підписувати "мирні угоди"
Політолог Олег Постернак наголошує, що відмова президента Росії Володимира Путіна від будь-яких компромісів у переговорному процесі є не просто тактичним маневром, а відображенням його фундаментального світогляду, який виключає можливість поступок.
На думку експерта, для Путіна будь-який компроміс з Україною рівнозначний визнанню поразки у війні, яку він позиціонує як екзистенційну боротьбу.
"Російський лідер систематично застосовує терміни на кшталт "київського неонацистського режиму", що унеможливлює для нього укладення будь-якої мирної угоди з чинною українською владою. Підписання будь-якого документа, навіть у рамках компромісу, сприймається як репутаційна поразка, оскільки суперечить заявленим цілям повного знищення нібито "нацистського" режиму та відновлення історичної справедливості", — каже Фокусу Постернак.
Ця позиція, на думку політолога, зумовлена шовіністичним великодержавницьким світоглядом, в основі якого лежить переконання, що значна частина території України — зокрема Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Луганська області та Крим — є невід'ємною частиною історичної Росії. Путін називає ці регіони "Новоросією" та вважає їх природним простором російського впливу. Таким чином, його риторика не є інструментом переговорної тактики, спрямованим на отримання кращих умов у разі компромісу, а відображає прагнення до повної реалізації цих світоглядних настанов.
Постернак підкреслює, що Путін розраховує на можливість продовження бойових дій протягом наступного року, що дозволить досягти значних територіальних здобутків без необхідності йти на поступки. Зокрема, російське командування сподівається на повний контроль над Донецькою та Луганською областями, а також на просування в Запорізькій, Херсонській та Харківській областях. Ці сподівання підживлюються наявними ресурсами: значними запасами ракет і безпілотників, а також відсутністю критичних проблем з поповненням особового складу Збройних сил Росії.
Саме наявність цих ресурсів формує максималістську позицію Путіна, яка знаходить відображення в його публічних заявах. Російське керівництво переконане, що тривала війна може завершитися досягненням стратегічних цілей виключно військовими методами, без необхідності укладати компромісні угоди. Таким чином, відмова від переговорів є не тимчасовим інструментом тиску, а стратегічною установкою, що випливає з переконання у можливості досягнення повної перемоги на полі бою.
Путін проти ЗСУ: інформаційна стратегія, яка не спрацювала
Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко стверджує, що заяви президента Росії про необхідність відведення українських військ від певних регіонів є виключно пропагандистським інструментом, який не відображає реальних намірів Кремля.
На думку експерта, риторика Путіна, яка акцентує на нібито обмеженій меті — повному захопленні Донецької, Запорізької та Херсонської областей, внесених до російської конституції, — є відволікаючим маневром.
"Навіть у разі відведення українських військ від оборонних рубежів на Донеччині російські сили не зупинилися б на досягнутих межах. Окупанти продовжать наступальні дії на інших напрямках, зокрема в Запорізькій, Херсонській, Харківській, Сумській та Дніпропетровській областях. Дії російських військ на Харківщині, де вони намагаються просунутися до лівого берега річки Оскіл, не вписуються в логіку обмеженої "буферної зони", оскільки цей регіон не зазначений у російській Конституції", — додає експерт.
Коваленко підкреслює, що справжня мета Росії полягає в повному захопленні всієї території України, а не в обмеженому контролі окремих регіонів. Будь-які спроби досягти компромісу шляхом поступок, зокрема відмови від певних територій, не призведуть до припинення агресії. Навіть тимчасове перемир'я дозволить Росії накопичити ресурси для відновлення наступальних операцій. Прикладом слугує Покровськ: ще рік тому в місті висаджували троянди, а нині там ведуться бої в центральних кварталах, що ілюструє невідворотність руйнувань у разі продовження російського наступу.
Експерт зазначає, що повне захоплення Донецької, Запорізької та Херсонської областей є надзвичайно складним завданням, яке Росія не зможе виконати до кінця 2025 чи навіть 2026 року. Особливі труднощі для окупантів створює форсування Дніпра на Херсонщині, що робить цей напрямок найскладнішим для російських військ.
"У Донецькій та Запорізькій областях, попри значну втрату контрольованої території, українські сили утримують розвинену мережу фортифікацій, що унеможливлює швидке просування противника", — підкреслює Коваленко.
Експерт наголошує на необхідності термінового посилення оборонних рубежів, зокрема на лінії річки Гайчул та її правому березі, для запобігання подальшому просуванню окупантів у Запорізькій області. Без створення таких оборонних ліній бої в зазначених регіонах триватимуть щонайменше до 2027 року, змушуючи Росію витрачати величезні ресурси без досягнення стратегічних цілей.
Зрештою, за словами оглядача, будь-які заяви Путіна про обмежені територіальні вимоги є елементом інформаційної стратегії, спрямованої на маскування справжніх намірів. Єдиною метою Росії залишається повне підкорення України. Наслідки окупації для українського населення будуть катастрофічними: систематичний геноцид, подібний до подій Голодомору, з цілеспрямованим знищенням патріотично налаштованих громадян. Тому будь-які ілюзії щодо можливості "зупинки" Росії шляхом територіальних поступок є стратегічно хибними. Кожен українець має усвідомити, що альтернативою ефективному опору є повне підкорення та знищення національної ідентичності на всіх окупованих територіях.
Нагадуємо, 28 листопада аналітик Sky News пояснив, які приводи озвучила РФ, щоб не погоджуватись на мирний план США.