Контрнаступ ЗСУ проти наступу РФ: як Гуляйполе стало нервовою точкою фронту

Російські пропагандисти заявили про нібито "контрнаступ" Збройних сил України на південному напрямку, зокрема поблизу Гуляйполя на межі Запорізької та Дніпропетровської областей.

У Силах оборони Півдня заявили, що реального широкомасштабного контрнаступу немає: українські війська продовжують обороняти позиції, зокрема в районі Тернуватого, де лінія фронту знаходиться приблизно за 10–15 км від населеного пункту.

За даними Генштабу ЗСУ, випадки просування ворога вглиб українських позицій — поодинокі та швидко ліквідовані, і російські війська не утримували території. Частина таких заяв противника, за оцінками аналітиків, з'являється, щоб виправдати раніше поширену дезінформацію про "успіхи" на фронті.

Тим часом російські війська продовжують наступальні дії на кількох напрямках, і, за оцінками західних експертів, ворог може спрямувати зусилля на захоплення трьох ключових міст, які мають стратегічне значення для подальших операцій.

Найбільш вразливим вважається Гуляйполе — населений пункт на південному фронті, що багато років був опорою української оборони, але значною мірою вже контролюється російськими підрозділами.

Крім того, увага противника зосереджена на Покровську та Мирнограді на Донеччині. Захоплення цих міст могло б надати РФ важливі плацдарми для перегрупування, логістики та подальшого тиску на ЗСУ.

Експерти відзначають: хоча Росія не має значних успіхів у широкому масштабі, тривале виснаження оборонних сил України на кількох ділянках фронту може призвести до локальних виграшів для ворога. Зокрема, просування в бік Запоріжжя значно загострило ситуацію, враховуючи близькість російських підрозділів до південних околиць міста.

Аналітики кажуть, що навіть точкові успіхи в цих трьох містах можуть змістити динаміку боїв і посилити тиск на українську оборону, тому ситуація залишається напруженою.

Фокус розбирався що насправді відбувається на фронті.

"Багатовекторна операція": що означають дії ЗСУ на стику Запорізької та Дніпропетровської областей

Військовий експерт Дмитро Снєгирьов пояснює: контрнаступальні дії Сил оборони України на стику Запорізької та Дніпропетровської областей мають не лише тактичне, а й політичне та інформаційне значення.

За його словами, йдеться про зрив планів Росії щодо створення так званої "буферної зони" на території Дніпропетровщини. Успішні дії ЗСУ фактично нівелюють ці наміри та посилюють позиції України як на фронті, так і в переговорному контексті.

Російська сторона змушена визнавати активність українських підрозділів одразу на кількох напрямках у Запорізькій області. Зокрема, мова йде про район Дорожнянки, Добропілля, Прилук. За інформацією самих російських джерел, Силам оборони вдалося вклинитися в оборону противника та завести підрозділи закріплення.

"Крім того, окупанти підтверджують деокупацію населеного пункту Тернувате. Фіксується просування українських сил із боку Великомихайлівки, а також заходження в райони Вороного та Январського", — каже Фокусу експерт.

На питання, чому це стало можливим, Снєгирьов звертає увагу на кілька факторів.

По-перше, складні погодні умови — густий туман — обмежили використання росіянами розвідувальних та ударних БПЛА.

По-друге, російські джерела визнають серйозний вплив відключення незареєстрованих терміналів Starlink. Це суттєво порушило ситуативну обізнаність російських підрозділів і горизонтальні зв'язки між ними. Додатковим чинником стало блокування Telegram, який використовувався як дублюючий канал зв'язку, зокрема для підрозділів на лінії бойового зіткнення та операторів БПЛА.

"Водночас українські сили діяли комплексно: були задіяні штурмові та десантно-штурмові підрозділи, артилерія, реактивні системи залпового вогню, ударні дрони та навіть авіація. Це дозволило створити передумови для розвитку тактичного успіху", — продовжує експерт.

Наступ ЗСУ: спроба розрізати фланги

За оцінкою експерта, одна з ключових цілей операції — розрізати фланги російських угруповань та заблокувати їхнє просування на Гуляйпільському напрямку і в бік Оріхова.

"Йдеться про багатовекторну операцію: з одного боку — недопущення розширення російського плацдарму в бік Дніпропетровської області, що має політичне значення; з іншого — зрив планів російського командування щодо інтенсифікації бойових дій на Запорізькому напрямку", — каже експерт.

Снєгирьов також нагадує, що Росія раніше використовувала Запорізький напрямок як елемент військово-політичного тиску. Зокрема, лунали заяви про можливість "заморожування" лінії фронту в Запорізькій і Херсонській областях в обмін на поступки з боку України на Донеччині. Подальша активізація бойових дій, на його думку, стала частиною цього тиску.

Що відбувається в Гуляйполі

За словами експерта, Гуляйполе наразі залишається "сірою зоною". Повідомлення про повний контроль міста російськими військами не відповідають дійсності.

"У самому місті тривають зустрічні бої малих штурмових груп. Росіяни не мають можливості завести туди підрозділи повноцінного закріплення. Основні зусилля противника зосереджені на спробах контролювати логістичні шляхи, зокрема напрямок залізниці", — повідомляє Снєгирьов.

Окупанти застосовують тактику так званих "малих котлів" — намагаються охопити українські позиції по флангах, перерізати логістику і створити передумови для оперативного оточення. Втім, за словами Снєгирьова, цей сценарій був прорахований, а на напрямок перекинуті українські оперативні резерви.

Удари по Запоріжжю — елемент тиску

Паралельно різко зросла інтенсивність ударів по самому Запоріжжю. Росія б'є як по енергетичній інфраструктурі — зокрема по теплоелектростанціях, — так і по житлових кварталах.

На думку експерта, це спроба спровокувати масові міграційні процеси з міста-мільйонника, створити хаос і паніку на підконтрольних Україні територіях.

Окремий акцент — удари по підприємствах важкої металургії та оборонно-промислового комплексу. Таким чином Росія намагається паралізувати економічну активність регіону та послабити оборонний потенціал України.

Чи може РФ захопити три міста: що стоїть за планами щодо Покровська, Мирнограда та Гуляйполя

Військовий оглядач Денис Попович вважає, що можливе захоплення Покровська та Мирнограда дасть російським військам можливість розгорнути наступ на Костянтинівку, яка вважається південною брамою до Слов'яно-Краматорської агломерації.

"Щодо Гуляйполя, його захоплення створює передумови для обходу Оріхівського району оборони ЗСУ одразу з двох боків. Ймовірний зустрічний рух може відбуватися з боку Степногірська. Якщо такий сценарій буде реалізований, виникає реальна загроза для Запоріжжя", — каже Фокусу Попович.

Водночас Дмитро Снєгирьов наголошує: говорити про окреме "стратегічне" значення Покровська чи Мирнограда некоректно.

За його словами, для Кремля головна мета — не точкове захоплення міст, а встановлення контролю над усією територією Донецької області в її адміністративних межах. Напередодні цю позицію публічно підтвердив глава МЗС РФ Сергій Лавров, заявивши про намір довести до "логічного завершення" процеси, розпочаті ще у 2014 році.

Тож Покровськ і Мирноград — це, за оцінкою Снєгирьова, завдання тактичного рівня в рамках ширшої кампанії.

Експерт звертає увагу, що нині основна інтенсивність бойових дій поступово зміщується з Покровського напрямку на Слов'янсько-Краматорський.

У районі Костянтинівки окупанти застосовують тактику інфільтрації малих штурмових груп безпосередньо в міську забудову. Тривають важкі бої біля Клебан-Бикського водосховища та в районі Ступочок.

Паралельно складна ситуація зберігається на Лиманському напрямку. Там росіяни намагаються створити передумови для блокування українського плацдарму та просування в бік Слов'янська вздовж річки Оскіл. Одне з їхніх завдань — повторне захоплення самого Лимана, де також фіксується тактика проникнення малих груп у міську зону.

Активізація відбувається й на фланзі поблизу Сіверська. Росіяни використовують цей напрямок як плацдарм для накопичення живої сили та базування операторів БПЛА. Відстань звідти до Слов'янська — близько 25 км, до Краматорська — приблизно 16 км, що робить цей напрямок стратегічно чутливим.

За оцінкою Снєгирьова, кінцева мета російської кампанії — захоплення так званого "поясу українських фортець": Костянтинівки, Слов'янська, Краматорська та Дружківки.

Саме ці міста формують основу оборонної конфігурації України на Донеччині. І в цьому контексті Покровськ, Мирноград чи Гуляйполе — лише елементи ширшої стратегії, спрямованої на зміну балансу сил у всьому регіоні.