Розмова про зовнішню торгівлю України змушує згадати байку про те, як бабусі, яка торгує насінням біля метро "Дарниця", радять їхати в київський Пасаж — там покупці багатші. Так чому ж у нас ЗВТ з Канадою, а головний торговий партнер — Китай?
Можна вистрілити і налякати звіра, а якщо він не злякається? У такому разі, є інший варіант — грати на гармошці і танцювати, змусивши цікавого ведмедя стояти на задніх лапах. Саме це, якщо говорити простими словами, зараз робить Байден.
За лаштунками медійної боротьби з олігархами залишається головне. Благоденство десятка ПФГ в країні коштує нам із вами приблизно $10 млрд. на рік (тільки за зерно та руду!), — тобто, четверту частину доходів держбюджету. Може, краще подвоїти пенсії?
Хороша влада пізнається в кризі, оскільки її вмілі дії кризу амортизують, мінімізуючи негативні наслідки для країни. Погана влада пізнається в період зростання, бо, навіть сидячи на мішках з грошима, вона не може зробити життя народу трішки легшим.
Сталося неможливе — Україна, яка мала величезну фору для створення власного газового хабу (підземні сховища, найбільша ГТС), перетворюється у газовий глухий кут, а країнами-хабами стають Польща, Туреччина і Німеччина, які взагалі не мали на це жодних шансів.
Коли РФ називають "бензоколонкою", рахують дні до її розпаду і взагалі, щиро вірять у те, що вона ледь не на ладан дихає — це примітивне "шапкозакидництво". Чим закінчилася подібна недооцінка Німеччини в 1941 році, добре відомо.
Відповідальність за кримські події — це запобіжник, який змусить в майбутньому керівництво країни діяти так, як говорить Конституція і закони, а не так, як комусь здається правильним.
В запереченні права і девальвації правової системи ми підійшли до самого дна. Дивно, що ті, хто ще вчора аплодував закриттю трьох "каналів Медведчука" без рішення суду, сьогодні не хочуть сприймати легальне судове рішення у конкретній кримінальній справі Стерненка.
Національна космічна галузь без випуску ракет-носіїв приречена на вмирання. Нинішні військові модифікації — це "побочки" старих ракетних проектів. Помруть вони — помре і військове ракетобудування. Можна, звісно, переорієнтувати Південмаш на тролейбуси, але вони, на жаль, не літають.
Якщо раніше, за часів Януковича, країну можна було, умовно кажучи, "купити" в плані ведення бізнесу за кілька мільярдів, то зараз вистачить у десятки разів меншої суми для того, щоб тобі скрізь горіло "зелене світло".
