Шахід із позивним "Герань" у країні потенційних безпілотників і неляканих "реформаторів"

Сьогодні ранок у Києві перестав бути млосним. Атака іранських "мопедів". Водночас країна збирає гроші на безпілотники в межах акцій, організованих кількома фондами та майбутніми лідерами нових повоєнних партій.

Й ось що подумалося.

З таким заводом, як "Мотор-Січ", у нас цих безпілотників мало бути в кожній підворітті по десятку.

Якщо чесно, я іншої такої країни не знаю…

Мати величезний завод, здатний здійснювати не просто збирання з імпортних деталей, а власні двигуни для безпілотних літальних апаратів. І не звичайні безпілотники — а ударні, з великою масою "корисного" вантажу, далекобійні, з високим горизонтом польоту.

У нас мала бути така армада безпілотників, що в Ірані навіть пікнути боялися б щодо будь-яких постачань в РФ. Парк, що складається із тисяч ударних безпілотників.

Натомість купуємо легкі моделі, які в дитинстві в Києві в Будинку піонерів у гуртку авіаторів робили як розвагу.

Перед війною "Мотор-Січ" у Запоріжжі почав випускати двигуни для турецького важкого ударного безпілотника "Акінчі". А де було наше держзамовлення на безпілотники для української армії?

Ми всі чудово знаємо, хто з "реформаторів" останніми роками керував Укроборонпромом, хто очолював його раду, хто замовляв образно кажучи "сам у себе" економетричні дослідження на тему "стратегічних напрямків розвитку галузі".

Сильно розвинули?

Ефект який від цих досліджень, на які пішли чималі державні гроші?

Хто здогадався призначати на такі посади людей без необхідної освіти та досвіду роботи?

Адже "управління" оборонною галуззю такими людьми дуже дорого коштувало країні.

Що це, якщо не недбалість на обійманій високій посаді (Укроборонпром), що спричинила тяжкі наслідки. Це, м'яко кажучи.

А до цього була спроба продати "Мотор-Січ" китайцям і візит віцепрем'єра Степана Кубіва до Китаю, коли він анонсував відкриття в Чунціні заводу з виробництва вертолітних двигунів на базі технологій і персоналу "Мотор-Січі".

Кубів у 2017 році заявив, що проєкт зі створення в Чунціні спільного заводу — "один із пріоритетів уряду" (звичайно, нашого).

Ви тільки вдумайтеся, пріоритет уряду країни, котра воює, полягав у будівництві заводу з виробництва військових вертолітних двигунів у Китаї!

Сам завод "Мотор-Січ" із 2014 року планомірно вбивався.

Криза почалася із закриття ринку РФ, на який припадала вагома частина реалізації готової продукції. А нових напрямів розвитку підприємство так і не отримало, зокрема, за рахунок внутрішнього оборонного замовлення.

Підприємство з мільярдною у доларах виручкою повільно вмирало, хоча науково-технічний потенціал підприємства дозволяє конкурувати з такими світовими виробниками авіаційного машинобудування, як General Electric (двигуни для Boeing), Snecma/Turbomeca (Франція) тощо.

"Мотор-Січ" є розробником 28 типів серійних двигунів, штатний персонал становить понад 25 тисяч працівників, двигуни підприємства використовуються на вертольотах Мі-2, Мі-8, Мі-24, КА-26, літаках АН-26, АН-72, АН-74.

Так, завод є колосальним депозитарієм науково-технічних розробок, значна частина яких належить до військово-промислового сектору економіки, а його фахівці — носії унікальних ноу-хау та технічних навичок.

Це в західних країнах той самий Ілон Маск отримує мільярдні дотації від уряду на розробки, а в нас "дурники-реформатори" розповідають на ток-шоу байки про те, що все має вирішувати "ринок", протекціонізм — це корупція і дуже погано для економіки, і якщо стратегічній компанії судилося померти, то так тому й бути.

Їм невтямки, де був би той же Boeing, якби не протекціонізм із захисту внутрішнього ринку в США і не держзамовлення.

Спробуй в Америці продати Аеробус...

На жаль, діяльність "реформаторів" чітко проходила за методичками деяких наших союзників: Україна не повинна випускати ракети середньої і великої дальності, не повинна випускати бойові гелікоптери та безпілотники.

Нехай буде поки що без цього, а потім скористається "нашим". А українські технології нехай повільно вмирають разом з їхніми носіями.

Ми стали свідками, коли останні крихти нашого наукового та виробничого потенціалу "підмітають" ті країни, які з "майстерень світу" хочуть стати лідерами інновацій і наукових розробок.

Просто в Китаї є своя промислова політика, а в Україні поки що немає, причому навіть на рівні проєкту.

І якщо у Піднебесній думають про випуск авіаційних двигунів, то в Україні намагаються заново "зачати та народити" вітчизняну сівалку.

Навіть Іран, який постачає в РФ "шахіди", створює на базі нашого АН-140 свій військово-транспортний літак Faraz-140T!!!

Під час цієї війни завод "Мотор-Січ" зазнав потужних ударів із боку РФ. Що там залишилося цілого, дізнаємось уже після війни. Скільки інженерів поїдуть до того ж Китаю чи навіть Ірану.

Дивишся на те, як Київ горить під ударами іранських шахідів із позивним "герань", і тебе охоплює гнів та огида.

Гнів до ворога та відраза до "реформаторів Укроборонпрому", які залишили країну без захисту напередодні війни.

Перефразовуючи одного неполіткоректного класика: "Розруха не в заводах, а в головах"...

На фото злітає турецький важкий ударний безпілотник "Акінчі".

Наш ударний важкий безпілотник так і не злетів.

Очевидно, хорошу аналітику для Укроборопрому підготували...

Джерело.

Важливо

Відповідь дрону "Герань-2": "Укроборонпром" розсекретив український безпілотник (фото)