Автори

Ольга Шевченко

Перекладачка
Має ступінь магістра Університету Гайдельберга (Німеччина, 2017) та Києво-Могилянської академії (2012) за спеціальністю "Політологія". Зараз працює над докторською дисертацією для Мюнхенського університету. Перекладачка із понад 10-річним досвідом. Знає англійську, німецьку, французьку, іспанську мови та іврит. Перекладає ексклюзивні іншомовні матеріали на військову тематику.
Всього: 647 публікацій
  • Єменським хуситам вдалося створити військовий арсенал, який перевершує можливості багатьох великих держав. Крім широкого спектру розроблених Іраном боєприпасів і балістичних ракет, хусити мають у своєму розпорядженні низку морських суден, саморобних вибухових пристроїв водного базування (WBIED), протикорабельних ракет (ПКР), морських мін і навіть протикорабельних балістичних ракет (ПКБР).

  • Україна входить до 7 країн світу, де видобувають титан — стратегічно важливий ресурс, який використовують у військових технологіях. Наразі РФ контролює 13% світового ринку, а США залежні від цього ресурсу. Аналітики вважають, що копалина може стати одним з елементів фундаменту для повоєнного відновлення України.

  • Минулого місяця уряд Японії опублікував три знакові стратегічні документи: Стратегію національної безпеки, Стратегію національної оборони та План нарощування оборонного потенціалу. У сукупності вони є революційними змінами і можуть свідчити, що Токіо не лише розділяє стратегічне бачення США, а й прагне зробити набагато більше власної оборони.

  • Розглянувши те, як Путін використовує та спотворює історію російських воєн XVIII століття, ми можемо передбачити, що він планує для своєї власної війни. Тільки рішучість України та підтримка Заходу можуть визначити, чи буде його інсценування більше схожим на невдачу Петра Першого на річці Прут чи на завоювання Катерини.

  • Саме програмне забезпечення, а не застарілі бойові платформи, контролює швидкість та ефективність сучасного ланцюжка ураження. Це очевидно в реальних військових ситуаціях, починаючи з імпровізованих бойових мереж в Україні і закінчуючи планами створення майбутніх винищувачів, в яких будуть задіяні як люди, так і безпілотні системи.

  • У Тайваню залишається все менше часу перед обличчям китайської загрози. Тому дуже важливо отримати уроки з досвіду України та країн Балтії, яким вдалося реформуватися за рахунок навчання та ініціативи вищого військового керівництва.

  • Внутрішньополітична ситуація у Росії безпрецедентна. Внутрішні противники режиму тікали, а його звичні союзники виявилися критичнішими, ніж очікувалося. Короткий період майже повної закритості еліти тривав лише кілька місяців після початку війни, а нездатність Росії досягти своїх стратегічних та оперативних цілей означає, що простір для амбітних голосів різко розширився за лічені місяці.

  • Об'єднаний комітет начальників штабів США, у координації з колегами серед ключових союзників і партнерів, має якнайшвидше оприлюднити міжнародну доктрину протидії висадження десантів ворога, щоб краще об'єднати зусилля і ресурси перед небезпечними непередбаченими ситуаціями найближчого майбутнього.

  • З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну Сполучені Штати почали активно постачати зброю Україні, таку ж як і Тайваню. Через це багато аналітиків вважають, що затримки постачань почалися через війну, але це не так. Ще до кінця 2021 року баланс прострочених постачань озброєння із США до Тайваню становив близько 14 млрд доларів, а у 2022 до 19 млрд. Це серйозна проблема, яка існує кілька років.

  • У 1930-х роках Туреччині не вистачало військових засобів щоб протистояти зростаючим загрозам, насамперед – фашистській Італії у Середземномор'ї. Модернізуючи свої застарілі збройні сили, Туреччина почала замовляти велику кількість зброї з-за кордону, зокрема бомбардувальники He 111, які були на той час передовими машинами.