Зворотний бік слави: відомі люди, які закінчили життя в психлікарнях (фото)

Психічні захворювання не зважають на соціальний статус, статки чи світову славу. Історія знає чимало прикладів талановитих митців, кумирів мільйонів і геніїв своєї епохи, які через тяжкі хвороби, депресію чи особисті трагедії провели останні дні в ізоляції та закінчили життя в психіатричних закладах.

Роберт Шуман (1810–1856)

• Видатний німецький композитор-романтик і диригент.

Упродовж життя Шуман страждав від тяжкого психічного розладу (сучасні дослідники припускають біполярний афективний розлад або шизофренію). Його переслідували слухові галюцинації; часом йому здавалося, що музику диктують янголи або демони.

Після спроби самогубства (стрибка в річку Рейн) у 1854 році композитор добровільно ліг до приватної психіатричної лікарні в Енденіху поблизу Бонна, де й помер через два роки.

Камілла Клодель (1864–1943)

• Геніальна французька скульпторка, а також муза й кохана Огюста Родена.

Після розриву з Роденом і через брак визнання власної творчості в жінки розвинулися тяжкі психічні розлади, зокрема марення переслідування. Вона знищила більшість своїх робіт.

У 1913 році, після смерті батька, родина примусово помістила її до психіатричної лікарні. Останні 30 років життя Камілла провела в повній ізоляції в психіатричних закладах і померла в лікарні Мондеверг під час Другої світової війни.

Луїс Вейн (1860–1939)

• Відомий англійський художник, що прославився своїми антропоморфними малюнками котів з великими очима.

З роками в Луїса розвинулася шизофренія; він став агресивним і підозріливим, особливо до своїх сестер. Митець заявляв, що мерехтіння кадрів на кіноекранах крали електрику з їхніх мізків, і що вони крадуть у нього гроші. Чоловік почав блукати вулицями вночі, став часто переставляти меблі в будинку і проводив час на самоті, закрившись у своїй кімнаті, де писав незв'язні тексти. У 1924 році Луїса як незаможного пацієнта помістили до психіатричної лікарні Спрінгфілда.

Коли громадськість (зокрема письменник Герберт Веллс) дізналася про це, було організовано збір коштів; Вейна перевели до комфортніших закладів — спочатку до Королівської лікарні Бедлам, а згодом до лікарні Напсбері, — де він продовжував малювати котів (які ставали дедалі більш психоделічними та схожими на фрактали) аж до самої смерті.

Тетяна Пельтцер (1904–1992)

• Радянська театральна й кіноакторка.

У похилому віці в Пельтцер розвинулася хвороба Альцгеймера, що супроводжувалася деменцією та параноєю (манією переслідування). Вона почала втрачати пам’ять і більше не могла запам’ятовувати текст ролей. Останні роки життя акторка провела в спеціалізованому закладі догляду, де й померла у 1992 році.

Едуард Ізотов (1936–2003)

• Радянський актор, який здобув популярність завдяки ролі Іванушки в кіноказці "Морозко".

Життя актора було зруйноване після арешту в 1983 році за спробу обміняти невелику суму іноземної валюти (що в СРСР вважалося кримінальним злочином). Трирічне ув’язнення підірвало його здоров’я. Після звільнення актор переніс кілька інсультів, що призвело до проблем із психічним здоров’ям.

Близько десяти років Ізотов провів у закритих психіатричних закладах і лікарнях, де повністю втратив пам’ять і здатність рухатися; помер у 2003 році.

Нагадаємо, Фокус раніше писав, що:

• Любовні листи в руках монархів, літературних геніїв та ікон попкультури ставали політичною зброєю, доказами в суді та навіть каталізаторами релігійних розколів.
• Мерилін Монро взяла свій знаменитий псевдонім у серпні 1946 року, коли підписала перший контракт з кіностудією 20th Century Fox.

Насправді Норма Джин мала струнку та мініатюрну фігуру типу "пісочний годинник" з дуже тонкою талією, а популярний міф про її "пишні форми плюс-сайз" виник лише через еволюцію маркування розмірів одягу.