Історична відповідальність. Чи понесуть покарання ті, хто здав Крим?

Сумна річниця початку анексії Криму та політичні запобіжники на майбутнє.

У своєму матеріалі про ті події, ВВС розмістила фотографії президента Зеленського і Петра Порошенка з цитатами з їх виступів. Два погляди на події в Криму.

Позиція Зеленського: ми ніколи не допустимо цього знову і не забудемо (в сенсі, не пробачимо) тих, хто дозволив цьому статися.

Позиція Порошенко: ЗСУ у 2014-му році не було, нічого зробити не можна було.

Очевидно, що позиція Порошенко глибоко збиткова. Адже, у випадку нової агресії, неважливо звідки, завжди можна буде знову сказати, що "ми не готові". Зрілість нації якраз і проявляється в тому, що опір виявляється при будь-яких обставинах.

Позиція президента Зеленського мені чимось нагадує ту трансформацію поглядів на окупацію, яка сталася на грецькому Кіпрі.

Я дуже добре знаю позицію кіпрських еліт на історичні події 1974-го року, пов'язані з вторгненням турецьких військ на острів. Бував і на північному Кіпрі.

Кіпрська історія чимось схожа на нашу.

Радикальна націоналістично налаштована частина грецької громади острова вирішила прискорити інтеграцію з Грецією (так званий енозис), яку не сприймала інша частина населення (ті ж кіпріоти, тільки турецького походження).

Державний переворот/революція, націоналістичний уряд, оголошений Туреччиною "хунтою", вторгнення турецьких військ на північ Кіпру для захисту етнічних турків-кіпріотів.

Відмова Греції допомогти, така сама відмова "міжнародних гарантів" в особі Великобританії, бої за аеропорт в Нікосії, окупація 35% території країни і половини столиці.

Греки-кіпріоти теж не були готові до такого вторгнення, і були впевнені в гарантії Заходу. Співвідношення сил місцевого ополчення і турецьких військ було набагато гіршим, ніж у випадку з анексією Криму.

Греки-кіпріоти втратили у тій війні п'ять тисяч людей, для країни з мільйоном жителів — це дуже багато. Але вони чинили опір.

То у чому ж полягає трансформація поглядів на ті події, що сталася на грецькому Кіпрі?

Якщо хочеш стати ворогом грека-кіпріота — спробуй виправдати турецьку окупацію півночі острова. Для місцевих жителів — ця тема священна, для них турки — окупанти.

Але водночас вони не знімають відповідальності зі своїх безвідповідальних політичних еліт, які допустили подібне.

Греки-кіпріоти переконані, що люди, які здійснили в країні збройний переворот, зобов'язані були прорахувати всі ризики та ймовірність турецького вторгнення. Якщо не змогли цього зробити — отже теж винні перед своїм народом.

Ось у цьому ми поки і не схожі на греків-кіпріотів.

У нас будь-яка дискусія про відповідальність українських політичних еліт за 2014-й рік, викликає відразу шквал критики з боку "незаперечного електорату" Петра Олексійовича, які говорять про "виправдання насильника" і "розмивання" відповідальності РФ.

Кіпріоти судили учасників "хунти", які своїми діями відкрили ящик Пандори і уможливили окупацію частини країни. Кілька фігурантів отримали десятки років тюремного ув'язнення, до речі, за "державну зраду".

Позиція Зеленського в контексті Криму — це об'єктивний і правильний процес. У процесі одужання нації він лише посилюватиметься. Якщо не покладати на політичні еліти відповідальність за їх дії чи бездіяльність, то ситуація, подібна 2014-го року, може повториться знову.

Я впевнений, що років через двадцять, багато хто, до того часу вже старі учасники тих подій, які управляли країною, понесуть відповідальність за те, що допустили таке.

І це ніяк не змінить нашого негативного ставлення до анексії Криму.

Це два різних рівня історичної відповідальності, дві паралельні прямі, які внаслідок викривлення історичного простору перетнулися в кінці лютого 2014-го року.

Сподіватимемося, що перетнулися один раз. А для цього, потрібно покарати винних і не забути їх імена.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.