Декомунізація? Не чув! Чому, відбираючи українське громадянство, Зеленський схожий на генсека ЦК КПРС

Продовжуючи огидну практику позбавлення громадян України українського громадянства, Володимир Зеленський тільки підтверджує сумну тезу: назви вулиць і міст ми декомунізували, а мізки наших керівників — ні.

Вітчизняні ЗМІ вчергове повідомили про те, що президент Володимир Зеленський позбавив громадянства раніше підданих санкціям за рішенням РНБО трьох українських бізнесменів зі списку так званих "топ-контрабандистів" — Вадима Альперіна, Араїка Амірханяна і Олександра Ерімічука. Про це раніше вже повідомлялося з посиланням на анонімні джерела в РНБО, однак цього разу інформагентство публікує скан документа про позбавлення громадянства.

І хоча текст самого указу досі не викладений на офіційному сайті президента, подібна інформація, якщо вона відповідає дійсності, є досить суспільно важливою. Про те, наскільки юридично коректні такі дії голови держави та РНБО і які історичні паралелі вони викликають — у колонці українського юриста Геннадія Друзенко.

Який ЄС, який НАТО мариться українцям, коли очільник держави поводиться, як типовий генеральний секретар ЦК КПРС, а РНБОУ – як Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу?!

Конституція України чітко і недвозначно забороняє позбавлення українського громадянства: "Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство".

Західна цивілізація, до якої ми так показово-галасливо рвемося останніми роками, ґрунтується на ідеї невідчужуваних прав, які кожна людина отримує від народження і яких особу не може позбавити будь-який посадовець чи державна інституція.

Майже 250 років тому Джефферсон у другому абзаці Декларації незалежності США написав: "Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невідчужуваними (unalienable мовою оригіналу) правами…".

Важливо
Не той учитель. Чому Зеленському варто брати приклад з Байдена, а не з Трампа

Французька Декларація прав людини та громадянина – інший засадничий документ сучасної західної цивілізації – підтверджує цю віру в права людини, "природні, невідчужувані і священні" (les droits naturels, inaliénables et sacrés de l’Homme).

Вітчизняна Конституція у ст. 22 наче повторює це фундаментальне положення західного символу віри: "Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані".

Але, на жаль, ця урочиста декларація радше нагадує сталінську конституцію, а не засадничі акти США чи Французької Республіки.

Продовжуючи огидну практику Петра Порошенка щодо позбавлення громадян України українського громадянства, Володимир Зеленський тільки підтверджує сумну тезу: назви вулиць та міст ми декомунізували, а мізки наших керманичів – ні.

Бо позбавлення громадянства – це практика пізнього СРСР, коли сталінська мʼясорубка налякала самих різників, а нормалізація взаємин із Заходом вимагала дотримання певних правил пристойності.

Ось лише деякі з тих, кого СРСР позбавив громадянства:

  • Лев Троцький (діяч міжнародного комуністичного руху). Був позбавлений громадянства в 1932 році.
  • Валерій Тарсіс (письменник). Позбавлений громадянства в 1966 році.
  • Валерій Чалідзе (учений, правозахисник). Позбавлений громадянства в 1973 році.
  • Олександр Солженіцин (письменник). Позбавлений громадянства в 1974 році.
  • Михайло Восленський (історик, соціолог). Позбавлений громадянства в 1976 році.
  • Подружжя Галина Вишневська (співачка) та Мстислав Ростропович (віолончеліст, диригент). Позбавлені громадянства в 1978 році.
  • Віктор Корчной (шахіст). Позбавлений громадянства в 1978 році.
  • Олександр Зиновʼєв (письменник, філософ). Позбавлений громадянства в 1978 році.
  • Оскар Рабин (художник). Позбавлений громадянства в 1978 році.
  • Василь Аксьонов (письменник). Позбавлений громадянства в 1980 році.
  • Володимир Войнович (письменник). Позбавлений громадянства в 1981 році.
  • Подружжя Лев Копелєв (літературознавець, германіст) і Раїса Орлова (письменниця). Позбавлені громадянства в 1981 році.
  • Георгій Владимов (письменник). Позбавлений громадянства в 1983 році.
  • Юрій Любимов (актор, режисер). Позбавлений громадянства в 1984 році. Поновлено в громадянстві в 1989 році.
  • Юрій Орлов (учений, правозахисник). Позбавлений громадянства в 1986 році.
  • Ірина Ратушинська (поетеса). Позбавлена громадянства в 1987 році.

Здавалося б, зі смертю СРСР ця ганебна практика повинна піти в минуле. Але ж ні — Зеленський (як і його попередник на посаді) вирішив прикинутися українським генсеком, а РНБОУ перетворити на ЦК КПРС (напевно, зла карма будівлі на Банковій, де за радянських часів розміщувався ЦК КПУ).

Важливо
Паяци постмодерну. Чому Арестович не тягне на "українського Суркова"

До речі, в РФ "відкликають громадянство" тільки за звинуваченнями в тероризмі. Хоча "відкликання громадянства" таке ж фарисейське намагання обійти пряму й однозначну конституційну заборону "позбавлення громадянства", як і примусова "втрата" громадянства України, прописана в ст. 19 Закону України "Про громадянство України".

Використання неконституційного інституту позбавлення громадянства як різновиду репресій проти ворогів чи то режиму чи то держави (в автократіях ці речі, на жаль, стають сіамськими близнюками) – сумне свідчення того, що попри радикально прозахідну риторику ми досі живемо в ментальних координатах "русского мира".

Бо декомунізувати треба насамперед мізки, а вже потім – топоніми. А не навпаки…

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.