Третя світова — не в комп'ютерній грі. До чого міг призвести обстріл британського есмінця

У світлі останнього інциденту в Чорному морі з нанесенням російським судном берегової охорони попереджувальних бомбових ударів по британському есмінцю Defender, світ ледве не опинився на межі чергової військової ескалації. Причому, цього разу, фактично в межах територіальних вод України. У звʼязку з цим актуальними є роздуми письменника і художника-ілюстратора Володимира Мироненка про природу світових воєн і їхньої залежності від мотивації світових еліт.

Під час Другої світової воювали "НЕДОВОЕВАВШИЕ" — не просто воювали, але довойовували Першу. З усім накопиченим відчаєм і цинізмом, з азартом запізнілого переділу та лютою жадобою реваншу. Тому вона й стала такою лютою, жорстокою і затяжною.

Світ після будували "НАВОЕВАВШИЕСЯ", які на власній шкурі відчули жахи війни, не з чуток із нею знайомі, достатньою мірою зморивши залізом і кровʼю свою слабку людську плоть.

Їм ніяких повторень у житті не треба було, тому вони схильні були до рівноваги і компромісів, і навіть гострі моменти на кшталт Карибської кризи здатні були розрулити.

Кожен тримає бога за бороду, ну, або думає, що тримає. Ці запросто Третю світову розвʼяжуть, а потім будуть воювати довго, безжально і безглуздо, поступово втрачаючи кермо влади на користь загальної хаотичної різанини.

Надія тут одна: що в силу своєї тотальної несправжності й очевидної розумової відсталості війну вони влаштують теж не насправді, як звикли. Об коробок будуть чиркати не тим кінцем сірника, або щось на зразок цього, та так і не розпалять.

Ну, це навряд чи, звичайно. Зуміють.

Першоджерело.

Публікується за згодою автора.