Танці навколо "Дії". Чи допоможе світлофор із сертифікатів зупинити пандемію в Україні

Йшов другий рік пандемії. Третя епідемічна хвиля. Ми побачили і найвищу смертність (у нас щодня стільки жертв, ніби розбивається по кілька пасажирських літаків – і жодної жалоби, і президент тільки зараз помітив, що охоплення вакцинацією людей 60+ не витримує критики), і перевантажені лікарні зі спробами прорватися туди штурмом, і навіть приклади застосування медичного сортування.

Третя спроба уряду організувати щось на кшталт локдауну та протиепідемічних заходів. Знову по-новому, цього разу із застосуванням сертифікатів з особливими правами та можливостями для їхніх власників.

Ми маємо сертифікати вакцинованих – двох видів:

• Так зване міжнародне свідоцтво з даними біометричного паспорта, але без QR-коду, на жовтому папері (але можна і на білому).
• І внутрішній сертифікат з QR-кодом, але не паперовий, а віртуальний. Але можна надрукувати.

Він також може бути жовтим або зеленим, залежно від того дві дози вакцини ви отримали чи одну. І також можна друкувати на білому папері. Хоча краще на кольоровому. Ні, на кольоровому краще не треба, бо код не рахується. І можна нічого не друкувати, а встановити на телефон Дію і крутити головою. А вже можна і не крутити. І нічого не встановлювати на телефон також можна, якщо ви володієте навичками роботи з персональним комп'ютером.

Важливо

Жовтий, зелений і міжнародний. Усе, що потрібно знати про COVID-сертифікати

Ви ще не заплутались? А ось ті, хто все це вигадав, схоже, заплуталися, і сильно.

Заявлено, що обидва різновиди вакцинованих сертифікатів — той, що видавали все літо на жовтому папері сімейні лікарі, з даними закордонного паспорта, але без QR-коду, і той, який віртуальний внутрішній з Дії, з QR-кодом — мають однакову силу і однаково повинні визнаватись тими, хто перевіряють.

Одночасно і вже після введення обмежень раптово з'ясовується, що поліція ніяк не може на місці перевірити справжність "закордонного" сертифіката і міністр цифрової трансформації тільки зараз дає доручення розробити механізм такої перевірки.

Ті, хто не має смартфонів або доступу до ПК, або хто не здатний впоратися з Дією самостійно, знову штурмують поліклініки і беруть сертифікати заново, щоб вже напевно і з кодом. Сімейним лікарям, як ми всі розуміємо, учергове нічим зайнятися, їм же лікувати хворих не потрібно, а потрібно лише "ідентифікувати" (тобто перетворювати звернення на записи в електронній базі даних) і наділяти електронними "взаємодіями", напрямками та лікарняними. І сертифікатами, звісно.

Те, скільки людей вже заразилося і ще заразиться, просто прийшовши до поліклініки за черговим сертифікатом нікого, схоже, не хвилює. Із завданням розділити потоки хворих та здорових ми на другий рік пандемії теж так і не впоралися. До речі, лабораторних центрів, де відбувається забір матеріалу для ПЛР-тестів, це також стосується.

Водночас, у якійсь паралельній реальності, окремій від міністерств та чиновників, лікарні захлинаються від валу тяжких хворих. "Швидкі" відмовляються виїжджати на виклики старих людей із задишкою та лихоманкою. Хворі бояться їхати до лікарні, не впевнені, що їм там хоча б кисень дістанеться.

Важливо

Місія нездійсненна. Чому мовчить телефон сімейного лікаря

У стаціонарах немає місць, люди потрапляють туди нерідко вже у занедбаному стані, дотягнувши до останнього і нерідко так і не отримавши на амбулаторному етапі не те що адекватної медичної допомоги, а й допомоги взагалі, хоч якоїсь. Тому що потрапити до свого сімейного лікаря, чи хоча б домогтися його уваги телефоном дуже важко. Сімейні лікарі дуже зайняті, дуже. Не покладаючи рук, вони укладають декларації, ідентифікують пацієнтів, видають сертифікати… тепер ще й оформляють електронні лікарняні листи – для тих, кому пощастить до них потрапити.

Тим часом дві дози вакцини отримало менше 25% дорослого населення, а серед старшої вікової групи і 20% не факт, що набереться. Тобто, захищений від госпіталізації, важкої протікання та смерті у кращому разі кожен п'ятий представник "групи ризику". У кращому випадку, тому що ефективність вакцин у цій групі не 100%.

Для 75% населення, що залишилися, є опція робити тести кожні три доби і пред'являти їх замість сертифікатів і свідчень вакцинованих. Хороший спосіб змусити населення або сидіти вдома, або щепитися. Був би ще дієвішим, якби наявність сертифікатів чи тестів дійсно повсюдно перевіряли. А то у нас як завжди: обмеження запровадили, великі штрафи порушникам намалювали – а зрештою перевіряють чи хоча б запитують щось лише приватники, які самі бояться штрафів.

Крім тих, хто відмовляється або тягне з вакцинацією, в ці 75% не охоплених протикоронавірусними щепленнями входить ще така категорія, як перехворілі на COVID-19. Так, їм теж варто щепитися і отримати гібридний імунітет, тому що природний теж з часом слабшає і не такий хороший проти нових штамів — але ж не негайно?

Практика показує, що багатьом реконвалесцентам COVID-19 настільки не сподобався недавній досвід, що вони хочуть щеплюватися і готові зробити це якомога раніше. За рекомендаціями МОЗ вони можуть зробити це за двадцять вісім днів після позитивного ПЛР-тесту. Можуть, але чи повинні?

Світова практика дозволяє щеплювати якомога раніше після одужання, але водночас дозволяє відкласти вакцинацію на шість місяців. І в ці шість місяців вважається, що одужалі мають такий самий імунний статус, як і вакциновані.

І це логічно. Ще раз: рекомендують за наявності вакцин вакцинуватися якомога раніше, хоч через два тижні після одужання, це не небезпечно — але можливим і за окремими даними доцільним вважається відкласти вакцинацію на пів року, тому що приблизно через пів року відбувається зниження рівня антитіл і збільшується ймовірність реінфекції. І третя доза, бустерна, рекомендується через шість місяців після другої, логіка та сама: імунітет закономірно знижується, його потрібно знову потренувати і краще, якщо це буде не нове захворювання.

Важливо

Перед тим, як вколотися. Найчастіші запитання про вакцинацію від коронавірусу

В Україні хворим дається лише три місяці відтермінування. Чому? У нас надлишок вакцин чи якісь свої особливості імунної відповіді? Чи це потрібно, щоб поліпшити сумні результати кампанії щеплення? Адже перехворілі, як уже згадувалося, схильні вакцинуватися, вони вже лякані горобці, в існування ковіду вірять і бояться його більше ніж побічних ефектів від вакцин.

Чудово: тим швидше вони потраплять у статистику охоплення щепленням. Щоправда, вони, швидше за все, і так уже захищені, хоча б на пів року, і таким чином їх вакцинація не впливає на кількість госпіталізацій та смертність, але кого це хвилює.

А може, таким чином, чиновники підігрують лабораторіям, які втридорога продають тести? Мовляв, нема чого давати людині гуляти надто довго – чи прищеплюйся, чи плати за тест, якщо тобі здається, що ще зарано.

І добре, якби проблема була лише в цьому. МОЗ та Міністерство цифрової трансформації кілька місяців впритул не помічали наявність "проблеми тих, що перехворіли". Їх годували "завтраками", обіцяючи ось-ось якось оформити їхній статус і хоча б на кілька місяців (логічно, що не назавжди, але принаймні на кілька місяців) зрівняти їхній імунний статус із вакцинованими.

Це логічно, так заведено у багатьох країнах. Більше того: відсутність такого особливого статусу перехворілим було піднято на прапор усіма вакциноскептиками, конспірологами та відкритими антивакцинаторами.

У країні, де недовіра владі, науці та вакцинам стає одним із головних чинників провалу кампанії вакцинації, МОЗ практично рік просто ігнорує цю проблему. Потім обіцяє, що ось-ось щось буде – нічого не робить. Навіть не пояснює, який документ потрібно отримати людині, щоб у майбутньому зуміти підтвердити факт перенесеного захворювання.

Важливо

Коли гнучкість дорівнює слабкості. Чому українці зірвали кампанію вакцинації

Чи достатньо тесту із зазначенням дати? Повинна бути довідка від лікаря? Яка саме, якої форми? А якщо людина тест робила, а до лікаря не зверталася чи не змогла потрапити?

Про тих, хто і не зверталися, і тестів не робили, а просто перехворіли на якесь ГРВІ зі втратою нюху – промовчимо. Зрозуміло було, що жодного статусу, жодного паперу вони не отримають. Але решта сподівалися. І навіть довідки у лікарів, хоч би довільної форми, просили.

І ось, на другий рік пандемії та на третьому колі наших гібридних на всю голову локдаунів, уже добре так після введення всіх обмежень, МОЗ нарешті народжує довгоочікувану постанову. Та-дамм!

Тобто, якщо людина одужала від COVID-19 два місяці, або місяць, або навіть тиждень тому, то вона не отримає жодного сертифікату. І навіть якщо вона прямо зараз хворіє, але її ПЛР-тест зроблено до 8 листопада, жодного сертифікату їй не буде. Просто тому, що електронна система обліку хворих та видачі сертифікатів під це не заточена. Виходить, що людина, яка щойно одужала, повинна або негайно вакцинуватися, або зобов'язана кожні три дні платити за тести. Як тільки вийде із самоізоляції або навіть як тільки випишеться із стаціонару – і жодних рішень для перехідного періоду не запропоновано.

Ці люди опиняються просто на узбіччі нашої тепер виключно цифрової держави. І таких людей чимало, адже у нас прямо зараз епідемічний підйом із великою кількістю перехворілих.

Важливо

Краще пізно, ніж ніколи. Чи потрібно вакцинуватися у розпал пандемії

Так, ще передбачена можливість подати довідку від лікаря про те, що вакцинація протипоказана. Лікар може написати, що рекомендує своєму пацієнтові відкласти вакцинацію на термін до трьох місяців (згідно з рекомендаціями МОЗ), але як має виглядати ця довідка? Довільної форми? А чи умовний поліцейський її визнає? Чи ставитиме запитання чи, раптом, попросить підкріпити її чимось вагомішим?

Таке враження, що у всій цій історії враховано інтереси всіх, лише інтереси людей загубилися разом із логікою протидії епідемії. Враховано інтереси чиновників, яким потрібно звітувати про успіхи охоплення щепленням, лабораторій, зацікавлених продати якнайбільше тестів, які перевіряють із новими можливостями для корупційних дій (або, навпаки, пов'язаними завдяки суперечливим наказам руками).

І лікарі знову замість прямих лікарських обов'язків повинні будуть щось кудись гарячково вносити (зокрема приймаючи пацієнтів, яким взагалі не потрібна медична допомога, вони хворіють легко – але прийдуть, щоб їх внесли в базу даних і видали жаданий сертифікат). Ефективність роботи системи охорони здоров'я та власне амбулаторної ланки нікого не цікавить.

Все це, зрозуміло, веде до зростання невдоволення та підриває довіру до центральної влади та до вакцинації. Кажете, там у президента та "зелених" рейтинги падають? Так із такими соратниками і ворогів не треба. Кажете, це рука Москви інспірує у нас антивакцинаторські настрої та протести?

Ось тільки російським агентам тут особливо нічого робити не потрібно. Можна просто аплодувати місцевим діячам та рапортувати нагору: "Це всі ми влаштували. Як щодо чергової премії?" Йшов другий рік пандемії…