Київ наїжачився, тепер це — місто-фортеця

Я обійшов по периметру свій район у Києві і вразився, наскільки він перетворився. У перші дні російського вторгнення були прості одиночні окопи тероборони з автоматниками, а зараз дороги перекриті на кількох напрямках високими брустверами з мішків із піском та бетонних блоків. Грамотно зроблено довгі траншеї. З'явилися як додаткова загороджувальна перешкода ряди вантажівок.

Повз них, з гусеничним гуркотом, проїжджали колони наших танків та іншої бронетехніки — у найгарячіші точки.

Але й цивільні герої не поступаються військовим — мужньо снують фургони з написом "Хліб": батони є у всіх магазинах. Періодично проїжджають жовті пасажирські автобуси та сміттєвози.

Районний штаб волонтерів тепер оточений парканом з колючого дроту, на його периметрі автоматники. Перед брустверами — протитанкові їжаки. Вся ця панорама нагадує картини з підручників історії про Велику Вітчизняну війну. Тепер це Велика Вітчизняна для українців.

Вдень, до комендантської години, моя знайома їздила на авто по невідкладних справах у місто і бачила ту саму картину — навколо укріплення, техніка, бійці. Але раптом сказала не про це: "Знаєш, мене вразило, яке у нас все-таки гарне місто".

Вечоріє, видно далекі, червоні спалахи вибухів. З'явилося інфоповідомлення, що над столицею було збито два ворожі літаки.

Гордо майорить на флагштоку прапор України.

Ішов дванадцятий день війни: одне з найкрасивіших і найдавніших міст Європи успішно тримало оборону від орди.