Це не шоу. Чому війну не можна примітивізувати

Останні кілька днів наша увага прикута до Донбасу, зокрема до Сєвєродонецька, де ЗСУ ведуть героїчні бої, відстоюючи українську землю.

Ситуація вкрай складна, тому що ворогові на цій ділянці вдалося створити перевагу у вогневій потужності, він діє за принципом "вогняного валу", тобто завалює наші позиції бомбами, ракетами, снарядами. І наступає ворог, який став дуже обережним, лише тоді, коли позиції ЗСУ практично знищені, і нашим доводиться організовано відходити.

І раптом я чую від наших напівофіційних коментаторів, що насправді наші війська грали в піддавки, заманювали ворога вглиб Сєвєродонецька, а ось тепер починають його громити.

Блін, ці військові коментатори футболу надивилися, чи що, де гравці захисту катають м'яч по своїй половині поля, виманюючи супротивника, а потім довгим пасом починають стрімку гольову атаку?

Українські воїни виснажили ворога в кровопролитних боях і знайшли в собі сили почати контратакувальні дії, честь їм і слава! І бої знову повернулися до центру Сєвєродонецька, хоча загроза захоплення міста не минула. Але про жодні піддавки, хибні відступи і йтися не може.

Розумію, всі на нервах. Але давайте все ж таки тримати себе в руках, не перетворюватися на російських пропагандонів, які несуть в ефір відверту нісенітницю. І головне — не будемо навіть із найкращими намірами девальвувати безприкладний подвиг наших захисників.

Джерело.

Важливо

Поради новобранцю. Як стати ефективним бійцем ЗСУ