У руках ідіотів. Чому Amnesty International втратила зв'язок із реальністю

Так, я все розумію про гроші, вплив, несамостійність, хабарі і тиск. Так, я вважаю Amnesty International жалюгідною організацією, яка давно втратила зв'язок із реальністю і знаходиться в руках корисних ідіотів навпіл із покидьками. Але нам треба розуміти, що сам факт появи подібної заяви, сама ідея її виникнення (як і всієї Міжнародної амністії як організації) ґрунтується на християнському за своєю сутністю бажанні пожаліти всіх, яке лівий рух, що переважно заперечує релігію, підняв на свої прапори.

Перед нами типова дихотомія Старого і Нового Заповіту: справедливість/прощення. Взагалі-то ми всі, як я розумію, за прощення — аж поки це не стосується нас особисто, от тоді ми одразу за справедливість. Особисто я — людина Старого Заповіту (в сенсі око за око) і мені ідеї глобального прощення і глобального жалювання завжди здавались трохи ідеалістичними, такими, що підходять для мирного часу.

Зараз ті, хто читає мене, жахнеться, але ідеї на кшталт "будь-хто має право на власну думку", "зрозумійте психологічний стан ґвалтівника", "дитина-буллі є найбільш постраждалою у конфлікті" — це все про Новий Заповіт, жалість і прощення.

Недаремно сутність сучасних інфовоєн — це боротьба за контекст.

Коли я говорила про архаїзацію нашого суспільства через війну, я мала на увазі саме це. Крок назад від жалості до справедливості неминучий, але я вважаю, що не тільки для нас. Такий самий крок має зробити і Захід, і тоді швидко скінчаться оці пропозиції домовлятися, не давати зброї чи віддати території.

Але цього не станеться — і я цьому рада. Бо жалість і прощення поза контекстом уможливлює інклюзію, те саме людяне ставлення до незахищених верств населення і взагалі людей, яке нам так подобається в цивілізованому світі. Але якщо ти даєш стартові рівні права людині з інвалідністю або з ментальними розладами, старому та дитині — за замовченням, поза жодним контекстом — ти маєш давати такі ж права всім, зокрема армії твого ворога. Поза контекстом.

Особисто я не знаю, що з цим робити. Це як тобі кажуть віддати на страту одну твою дитину з двох — і ти маєш вибрати, яку саме. Але твоя мета — зберегти обох своїх дітей, жалість та справедливість.

Але є одна деталь: не можна жаліти поза контекстом, бо це розбещує агресора, плекає в ньому почуття безкарності та провокує на подальшу агресію.

Джерело

Важливо

"Команда Путіна". Навіщо в Росії зняли ролик для натовпу двадцятирічок