"А інакше поскаржимося Китаю". Як Східний Тимор і Австралія посварилися через газ

Тимор-Лешті (Східний Тимор) — держава з низьким рівнем доходу, де спостерігається "обмежена диверсифікація економіки", що концентрується на сільському господарстві. Тим не менш, країна має значні економічні можливості, переважно завдяки нафто- й газодобувній галузям.

Підтримавши в травні 2011 року створення державної нафтової компанії Timor Gas and Petroleum EP, Тимор-Лешті розпочав реалізацію проєкту Tasi Mane із розвитку трьох промислових кластерів на південному узбережжі, які мають стати основою нафтової промисловості країни.

Проєкт включає розвиток прибережної зони від Суаї до Бісо та створення інфраструктури, необхідної для підтримки зростання енергетичного сектора.

Наприкінці 2018 року уряд Тимора-Лешті погодився придбати 30% американської компанії ConocoPhillips у газовому консорціумі Greater Sunrise. ConocoPhillips має газопереробний завод у Дарвіні, на півночі Австралії, і це важливий момент. Практично відразу після купівлі частки ConocoPhillips Східний Тимор розпочав купівлю частки Greater Sunrise у Royal Dutch Shell (26,56%) за $300 млн. Партнерами Східного Тимору з розробки Greater Sunrise виступають Woodside Petroleum (Австралія) та Osaka Gas.

Зараз Woodside володіє 33,44% акцій Greater Sunrise, а Timor GAP — національна нафтова компанія Східного Тимору — 56,56% після викупу Conoco Phillips і Shell. Osaka Gas належить до 10%.

Нафтові та газові родовища Greater Sunrise, які оцінюють у $71 млрд, мають вирішальне значення для майбутнього Тимора-Лешті. Крім того, однією з причин прагнення Східного Тимору до розробки Greater Sunrise є спроба поповнення доходів, що скорочуються, від родовища Bayu-Udan, що практично вичерпалося.

Австралія і Тимор-Лешті — близькі сусіди. З моменту здобуття Тимором-Лешті незалежності у 2002 році Австралія була та залишається його найбільшим партнером із офіційної допомоги з метою розвитку.

Особливе місце у відносинах держав посів Договір про делімітацію морських кордонів у Тиморському морі, підписаний у 2018 році та ратифікований тиморським парламентом у 2019 році.

Договір охоплює делімітацію як континентального шельфу (права розробки ресурсів морського дна), так і виняткової економічної зони (права розробки ресурсів у товщі води).

Крім того, підписання договору забезпечило основу для розробки газового родовища Greater Sunrise. Доходи від видобутку мають бути поділені, але на користь Тимору-Лешті. Нафтові та газові родовища в зоні спільного освоєння нафти Австралії та Східного Тимору також мали перейти у виняткову юрисдикцію Східного Тимору.

Greater Sunrise розташовані набагато ближче до Тимору-Лешті, приблизно за 150 км до південного узбережжя країни, тоді як до північного узбережжя Австралії, до Дарвіна, — 450 км.

Зараз Woodside Energy вважає за краще направляти газ для переробки через Дарвін. Що очікувано не влаштовує уряд Тимору, який вимагає приступити до побудови газопроводу від Greater Sunrise до південного узбережжя Тимору-Лешті.

Президент Тимору-Лешті Жозе Рамуш-Орта попередив, що його країна шукатиме підтримки в Китаю, якщо Австралія та Woodside Energy не підтримають будівництво газопроводу.

Woodside Energy стверджує, що подача газу в Дарвін трубопроводом була б вигіднішою з комерційної точки зору, все ж таки там розвинута відповідна інфраструктура та є LNG-термінал. До того ж Greater Sunrise відокремлено від узбережжя Тимору-Лешті Тиморською западиною глибиною 3300 м, що ускладнить будівництво. Але незалежне дослідження показало, що цей проєкт цілком реалізований технічно.

Погрози з боку президента Рамуш-Орта перетворюють питання на геополітичне, адже Східний Тимор має тісні зв'язки з Китаєм.

Джерело.