Мобілізація в Україні: чи правильно силою тягнути людей у військкомат?

Хочу поговорити про наш новий підхід до мобілізації, який, щиро кажучи, мені не подобається. І я можу пояснити, чому не подобається як історику та як військовому. Почнемо з того, що фактично видів мобілізації існує лише два. Перший вид — це примусова мобілізація, другий вид — це добровільна мобілізація. І всі можливі їхні комбінації з величезним переважанням у тому чи іншому вигляді.

Ви, напевно, знаєте й бачите регулярно, як працює набір добровольців у Сполучених Штатах. Ви знаєте, що американці, і Пентагон, і різні види сил оплачують піар, оплачують офіси в різних регіонах країни, знімають фільми, якось допомагають цій зйомці фільмів. Проводять масштабні агітаційні пропагандистські кампанії, щоб тисячі, сотні, десятки — як пощастить — американських юнаків сказали самі собі, що "моє майбутнє — це майбутнє в армії, чи флоті, чи авіації", і пішли на рекрутинговий пункт, стали рекрутами та потрапили в армійську машину.

Там навіть триває внутрішнє змагання з потенційних рекрутів. І кожен вид чи рід сил намагається відкривати свої офіси, якось яскраво працювати. На деяких виставках там стоять красиві дівчата у формі, що роздають візитівки: "Приходь до нас служити, наприклад, у морську піхоту". Щоб конкурувати з морською піхотою, флотська авіація допомагає знімати фільми з Томом Крузом, де він сідає в гарний літак, відлітає, всіх бомбардує та всіх перемагає.

З іншого боку цієї камуфляжної веселки перебуває примусова мобілізація. Ви всі добре знаєте, яка вона. І ви знаєте про це з новин про Росію. І, на жаль, останнім часом із наших новин теж. Це коли на вулицю виходять військкоми, роздають повістки на зупинках, у клубах, намагаються вручити їх юнакам, які потрапили під підозру в якихось злочинах. Я абсолютно точно як військовий, як просто людина з якоюсь логікою розумію, що бувають у житті країни ситуації, коли всі засоби вже вичерпано, і ми змушені проводити примусову мобілізацію.

Виходить, що ми вже відпрацювали всі можливості для того, щоб залучити до армії тих, хто хоче бути в ній? Або потенційно хоче бути в ній. Тому що на мій погляд як молодшого сержанта, як командира відділення, мені було б набагато легше працювати з особовим складом, мотивованим бути в армії, який знає, що він тут робить, заради чого він тут, ніж із людьми, яким замість суду за зґвалтування видали повістку в армію, і тепер я з ним маю щось робити. І я маю вирішувати проблему, яку перекинула на мене поліція, чи суд, чи хтось ще. Ну, логіку ви розумієте, так?

На одному кінці цієї веселки мотивовані люди, на іншому краю — не мотивовані й ті, з ким, швидше за все, доведеться "валандатися" набагато більше, ніж якби його просто не було. Тому що за ним треба буде стежити, навчати, мотивувати, вкладати в нього час, зусилля, ресурси набагато більші, ніж на людей із попередньої ланки. Для цього раніше проводилася масована та цілеспрямована системна мобілізаційна агітаційна кампанія. Тобто скрізь, де можна, розвішували плакати. Виступи були на радіо, статті в газетах. Виступи на телебаченні. Але я не бачу зараз такої кампанії. Хоча вони точно повинні бути. І така кампанія точно спрацювала б.

Я сам особисто стикався у 2014 році, коли приходив у військкомат на початку березня записуватися добровольцем, і зараз із цим зіткнулися багато моїх знайомих. Вони кажуть, що, послухайте, коли розпочалася велика війна, у лютому минулого року ми прийшли записуватися до військкомату. Там був якийсь зошит, ми продиктували людині в погонах своє ім'я, прізвище, номер документа, продиктували свій номер телефону. Нам сказали, що нам передзвонять і запросять.

Отже, фіналізуючи все, що я говорив, можливо тим, хто зараз відповідає за мобілізацію чи інформаційну політику, потрібно спочатку зробити інформаційну кампанію — це раз. І підняти всі старі записи щодо добровольців — це два. І лише після цього починати діставати людей на вулицях. Тому що ви повинні розуміти не гірше за мене, що такий підхід до мобілізації лякає людей. Люди починають боятися армії. Люди починають боятися людей у камуфляжі, люди починають боятися своїх власних збройних сил.

А мені як частині цих Збройних сил, хотілося б, щоб мене не боявся свій народ. Я абсолютно впевнений, що нормальний системний підхід до мобілізації дасть і потрібну кількість людей, і ці люди будуть мотивовані. І ці люди будуть найефективнішими. Набагато менше буде з ними проблем, ніж із тими, кого хапають на вулицях. Тому вкотре звертаюся до тих, хто відповідає за мобілізацію та інформаційну політику. Може, все ж таки дати шанс добровольцям потрапити в армію? Тому що так було б найкраще для всіх нас. Ось і все, що я хотів вам сказати сьогодні. Допомагайте ЗСУ. Вірте в ЗСУ!

Джерело

Важливо

Під прицілом. Скільки коштує підготувати одного снайпера