Справа військкома Борисова. Як Україні повернути награбоване корупціонерами

Трохи про гру з військкомами та про реальну протидію корупції.

У зв'язку з періодичною появою заяв можновладців стосовно необхідності перевірки відповідності рівня життя рівню оплати на держслужбі того чи іншого (інших) персонажів (зараз це — військкоми), чомусь кожного разу згадуються репортажі National Geographic про життя тварин.

Вочевидь, спільним із вказаними заявами та наступними діями в них — елементи шоу та принцип "зафіксували, трохи налякали, трохи потрясли, взяли під контроль, відпустили".

Якщо ж влада дійсно ставить перед собою метою якщо не подолати, то, принаймні, суттєво приборкати корупцію, головним напрямком її уваги повинно бути "чесно нажите" майно.

І значення ЦИВІЛЬНОЇ КОНФІСКАЦІЇ в цьому важко переоцінити.

Нагадаю, основними характеристиками цього інструменту є:

1. Презумпція незаконності надбання майна чиновником або пов'язаними з ним особами;
2. НЕвіднесення такого роду конфіскації до видів кримінального покарання;
3. Проведення вказаної процедури в межах цивільного процесу;
4. Ведення процесу не проти особи, а проти майна (майнових та пов'язаних прав).

Свого часу довелося досить глибоко вивчати це питання, зокрема, під час роботи в декількох робочих групах.

Понад тим, важко повірити, але нинішня владна команда на початку теж підтримувала ідею цивільної конфіскації, принаймні, на словах.

Ними навіть був оприлюднений певний законопроєкт.

По якому мені прийшлося трохи "пройтись".

Просто нагадаю певні свої тодішні тези, які актуальні й досі.

Та ще раз дозволю собі сказати, що реальна робота з приборкання корупції починається (на додачу до приведення до ладу системи правоохоронних та судових органів) зі створення реального законного і досить швидкого механізму конфіскації незаконно нажитого майна.

До тих пір це, здебільшого, красиві заяви та картинки.

Отже, прошу:

"Основні пропозиції законопроєкту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" — це запровадження інституту цивільної конфіскації незаконних активів та встановлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення.

Серед позитивних моментів можна назвати максимально широке коло активів, на які розповсюджується його дія. Це не тільки грошові кошти чи цінні папери, як було вказано в одному із аналогічних законопроєктів, а ще й майно, зв'язані з ним права, роботи чи послуги. Крім того, конфіскацію незаконних активів пропонується проводити за рішенням суду у цивільному процесі (а не, наприклад, в цивільному процесі в межах кримінального провадження — як пропонувалося в одному із попередніх законопроєктів), без наявності обвинувального вироку стосовно особи.

Спірні питання законопроєкту:

1. Обмеження тільки корупційними діяннями кола злочинів, щодо яких застосовується цивільна конфіскація незаконних активів. Між тим, як це запроваджено в багатьох розвинутих країнах, незаконний обіг наркотиків, фінансування тероризму, кіднепінг, торгівля людьми тощо теж могли б бути причинами такої конфіскації.
2. Можливість цивільної конфіскації активів, набутих максимально за три роки до набрання чинності закону. Застосування саме такого строку — три роки — наводить на думки про позовну давність. Нагадаю, позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Існує ряд точок зору на питання щодо строків при цивільній конфіскації активів. В деяких державах строки існують, але вони пов’язані з часом розслідування пов'язаного з майном злочину. В деяких випадках строки відраховуються з моменту виявлення протизаконних дій. Тобто можна припустити, що в деяких випадках незаконно отримані активи ніколи не можуть стати законною власністю порушника або пов'язаної з ним особи. Крім того, неможливість цивільної конфіскації активів більше ніж через три роки після їх незаконного отримання викликає питання з точки зору справедливості.
3. Запровадження цивільної конфіскації не як окремого провадження щодо майна або зв'язаних з ним прав (як це пропонується існуючою практикою), а, фактично, як ступеню до кримінальної відповідальності. Це може призвести до звинувачень в тому, що цивільна конфіскація — завуальована кримінальна конфіскація і, відповідно, є покаранням — з відповідними наслідками."

Джерело

Важливо

Відібрати в Росії гроші — справедливо. Чому не можна позбавляти цієї можливості українців