Хаос на кордоні Техасу. Що відбувається на півдні США і як може розвиватися криза з мігрантами
Криза, яка зараз вибухнула в Техасі, була фактично запрограмована, констатує блогер Юрій Богданов. Але він вірить у міцність американських інституцій, якi переживали і набагато більші кризи.
Міграційна криза і битва за кордон: тезово
Коротко. Потік мігрантів в Америці "з півдня на північ" посилюється останні 10 років. Країни, з яких стартує міграція, — Болівія, Перу, Венесуела. Додаткові потоки формують Центральна Америка і Мексика.
Головні причини. Політична і економічна нестабільність, бідність, кримінал. Чи можна вирішити проблему міграції? Так. Фундаментальні кроки — доступ до освіти, боротьба з бідністю, соціальні ліфти. Бо саме бідність підживлює картелі й популістів, неефективні інституції не можуть з ними боротися, а люди тікають від цього усього.
Чи всі мігранти їдуть до США? Ні. Більша частина мігрантів так чи інакше залишається в інших країнах. Але спроможність відносно благополучних країн регіону приймати мігрантів обмежена. А якщо ти перейшов дорогу картелям, у тебе одна дорога — в США. Або смерть.
Мексиканські картелі. Мексика — місцями успішна індустріальна країна, а місцями — failed state. Клімат дає можливості виробляти речовини, бідність — вербувати бійців і підрядників. Децентралізація поліції і корупція не дозволяють ефективно воювати з картелями, які зараз — справжні армії, що живляться з наркотрафіку, рекету, контрабанди й трафіку мігрантів, нелегального продажу нафти. Для трафіку використовують і землю, і тунелі, і море.
А що там у США? США ведуть війну з нелегальною міграцією і наркотрафіком 40 років. Обидві війни вже давно стали питанням чистої політики, і в обох війнах неможливо виграти без розв'язання соціальних проблем по обидва боки кордону. А цього і близько нема.
Саму необхідність міграції ніхто не заперечує. Питання — як регулювати потік. Республіканці, чия електоральна база стає все більш праворадикальною, цю тему виносять на прапор у збочених формах.
У чому звинувачують мігрантів? У поширенні наркотиків, зростанні злочинності і руйнуванні "традиційних цінностей". Винні не бідність і соціальна нерівність, не проблеми з поліцією, а мігранти (насправді — ні).
Трамп. Ще до обрання президентом спекулював "стіною на кордоні", понад 300 разів сказав, що за стіну має заплатити мексиканський уряд. І цей абсурд подобався його виборцю. Після початку пандемії Трамп затвердив параграф 42, що дозволяв вислати з країни будь-кого, посилаючись на епідеміологічну загрозу. Зокрема, розділяти батьків і дітей і висилати дітей без батьків. Можливість просити прихисток від переслідувань була нормативно заблокована. Звісно, такі норми тільки посилювали позиції трафіку від картелів.
Байден. Спробував діяти методом "батога і пряника" — посилити покарання за нелегальну міграцію і розширити інструментарій для легальної. Наприклад, було обмежено право звертатися за захистом тих, хто не просив про захист в інших країн (це мало обмежити потік з Венесуели, Куби й Нікарагуа). Але фундаментальні причини нікуди не поділися.
Криза. Пар.42 припинив діяти 11.05.23. Прямо перед тим республіканці прийняли закон, який передбачав норму, за логікою якої людина приїздить до США, заповнює заявку на прихисток, але поки її подання не розглянуть — її або висилають зі США, або затримують. Демократи наполягали, що це тільки посилить кризу.
Що пішло не так? На кордоні зібралося 170 тис., і ще сотні тисяч — "на валізах". Ще у травні Байден зробив заяву, що розуміє, що на кордоні "буде хаос" "певний час", який затягнувся. Бо не вистачає сил і засобів контролю. Судова система теж не вивозить. Так, ЗМІ писали про жінку, яка отримала сповіщення у травні 2023, що суд по її справі відбудеться у 2025 в іншому штаті.
Республіканці в Конгресі та прикордонні масштаби проблеми додатково роздувають через медіа. У підсумку організаційна, економічна, соціальна проблема перетворюється в поле політичних спекуляцій. Так, для трампіста Хуан і Хуаніта з Тіхуани — більша загроза, ніж Путін чи Сі. В цьому — залізна логіка ультраправого популіста.
Рано чи пізно ці ігри мали вибухнути. І вони вибухнули. Але віримо в американські інституції. Вони переживали і набагато більші кризи.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо