Так, він не любив Україну: чому питання про уподобання Булгакова не варте обговорення

Про Булгакова.

"Спростування" його українофобії — одна з двох найскладніших вправ ментальної гімнастики, поряд з "спростуванням" українофобії Бродського. З одного боку, деякі люди щиро люблять їх з дитинства, з іншого — треба реально четвертний пірует в повітрі закрутити, щоб поставити під сумнів очевидне та неприховане. У випадку Булгакова не треба навіть жодної "Білої гвардії". Достатньо маленької розповіді "Я убил", у Вікітеці є. Автобіографічний фанфік, в якому автор мріє, як би вбив гротескно-оркоподібного петлюрівського офіцера в стані безпорадності останнього. Звісно, якби не був жалюгідним боягузом, що надавав перевагу ураженню "солом'яних опудал" у своїх творах на безпечній відстані від їхніх героїв та подій.

Важливо

Булгаков відповів за Петлюру: що ставить письменнику у провину Інститут нацпам'яті і чому це промах

Тож вихід тут дуже простий. Вважаєте, що він заслуговує на прочитання — добре. Можете його навіть дітям на сон читати. Тільки не дуже голосно, щоб не викликати диявола, поліцію чи енурез.

А от коммеморація нацією, яку він органічно зневажав та ненавидів, у державі, поява якої була для нього страшним сном — ну це якось неповага водночас і для нації, і для держави, і для самого Михайла Опанасовича. Так само, як і це формулювання його імені та по-батькові.

Закопайте стюардесу.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело.

Важливо

В Інституті нацпам'яті визнали об'єкти, присвячені Булгакову, символом російської імперії