Мінус 10-12 тисяч корейців: яку проблему в Курській області дозволять нівелювати ракети ATACMS

Уточнюю, що насправді оця заплутаність з дозволеною дальністю "Атакамсів" — чи то 80 км, чи то 300 км — не має значення. Значення мають цілі, по яких можна бити. А вони, за наполяганням США, суто військові — скупчення живої сили, техніки, аеродроми, штаби, склади, переправи у Курській області. Об’єктів російської енергоструктури там, на жаль, нема.

Велика Британія і Франція будуть діяти у руслі США.

Зазвичай, взаємодія виглядає наступним чином. ЗСУ пропонує варіанти цілей. На ті цілі, з якими партнери погоджуються, вони надають координати для ракетних ударів (ніякі військовослужбовці НАТО на території України не вводять ці координати в установки "Хаймарс", це маячня Путіна, бо все відбувається в напівавтоматичному режимі). Відповідно, в основному, це будуть цілі у Курській області, пов’язані з контингентом вояків з Північної Кореї.

Можна припускати, що у наявності у нас будуть до сотні "Атакамсів" і біля 20 ракет "Шторм-Шедоу"/"Скальп" (це не таємниця). Така кількість не дозволить принципово переломити фронтову ситуацію у Курській області, проте дозволить певним чином нівелювати наявність північнокорейського контингенту у кількості 10-12 тис. вояків з реактивною та звичайною артилерією.

Утримання плацдарму у Курській області зараз стало принципово важливим. Бо напередодні потенційних переговорів ламає схему агресора. Зверніть увагу, у недоімперії практично припинили вживати таке зручне для них колись формулювання "з урахуванням реалій на землі". Бо зараз це означає, що не тільки Україна втрачає неконтрольовані території, але й Росія. І як тоді співати про "досягнення всіх цілей СВО"?

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо

Куди й навіщо бити ракетами ATACMS: три головні проблеми з використанням зброї дальньої дії