Думки
Не союзники, а попутники: чому "Коаліція охочих" не допоможе Україні в боротьбі з РФ
"Коаліція охочих" — точно не те, що допоможе Україні перемогти Росію, робить висновки з вчорашньої зустрічі євролідерів журналіст Віктор Шлінчак. Він упевнений, що час переходити від цього формату до іншого, більш ефективного — до оборонних союзів з тими, хто реально готовий воювати за Україну.
0
Декілька думок після саміту "Коаліції охочих".
- Нам нарешті треба перейти від неефективної моделі гуртування навколо незгуртованого до конкретного пошуку союзників. Не партнерів, а союзників. Путін союзників має. Як мінімум — Північна Корея, яка відправляє на фронт свою живу силу. Тобто нам конче треба конкретний оборонний договір з тими, хто не просто підписує якісь "гарантії", а по суті однозначно воює за тебе. Такими можуть бути США, Японія, Британія. Якщо в майбутньому наша модель існування — це Ізраїль, то нам треба саме союзники. Ви бачите в Макроні чи Мерці союзників? Особисто я — ні. Я б називав їх навіть не партнерами, а попутниками. Памʼятаєте заяви Мерца про "Тауруси" для України уже на другий день після обрання, якщо Путін не зупиниться? Путін зупинився? "Тауруси" передали? От так і з цими "запевненнями".
- Питання дефініцій. Одні кажуть — будуть гарантії "після закінчення бойових дій", інші — після "встановлення миру". Це в якому майбутньому? Через рік-два-десять? А якщо національні парламенти цей документ не ратифікують, що тоді? І що робити з позицією тих країн, які вже зараз кажуть, що воювати за нас не будуть? Вони й за себе-то не дуже й готові. Висновок: електоральні цикли давлять на мізки так, що відбувається ерозія здорового глузду. Що ж…
- Єдиним фактом, який можна зафіксувати на сьогодні, є розуміння, що Європа вже далеко не єдина. Є відверті пособники Росії, є "ждуни", які згодні, щоб це вже нарешті хоч якось закінчилося, і є ще частина тих, хто хоче, щоб Україна вистояла. Хоч тезу про те, що Росія має однозначно програти, я так і не почув.
- Всі дії не дають відповіді на запитання — а чи зупиняють вони Путіна сьогодні. І відповідь однозначна — ні.
- Субʼєктність України — в її Збройних силах. Хотілось би, щоб ще було б і в тилу, але зараз це ілюзія, бо не вистачило мудрості.
А загалом сценарій очевидний. Він вимальовується само собою. І він досі в перспективі нагадує корейський.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо"Жодних обмежень для ЗСУ": 26 країн готові відправити миротворців в Україну, — Макрон
