Від року очікувань – у рік звершень: про підсумки 2025-го та завдання 2026-го
Мабуть, правильно буде назвати рік, що минає – роком очікувань, розпочатих, проте ще не завершених справ, зазначає народний депутат Данило Гетманцев. На жаль, цей важкий і часом бурхливий рік переламним не став, хоча на багатьох напрямках відбулись позитивні зрушення. Залишаються завдання на 2026 рік, звершеня, які визначать вектор розвитку нашої країни на роки вперед.
Частина перша. 2025 – рік очікувань
Мабуть, правильно буде назвати рік, що минає – роком очікувань, розпочатих, проте ще не завершених справ. Багато з нас мріяли, що саме у 2025 році країна повернеться до мирного життя і ми зможемо знову планувати своє майбутнє, відбудовувати нашу державу. Ми сподівались на прискорення європейської інтеграції та старт офіційних переговорів про вступ до Європейського Союзу, і разом з цим очікували на початок нового, європейського циклу в нашому житті.
На жаль, цей важкий і часом бурхливий рік переламним не став, хоча на багатьох напрямках відбулись позитивні зрушення.
Не вдалося домогтися припинення вогню, хоча у порівняні з роком минулим на мирному треку можемо говорити про значний прогрес. На відміну від 2024 року, зараз команди дипломатів вже думають не про те, як в принципі сісти за стіл перемовин, а обговорюють певні параметри, блоки та умови безпосередньо мирної угоди. Ми вже побачили проект мирного плану з 20-ті пунктів, який може стати реальною формулою врегулювання і покласти край найдовшій війні в історії сучасної Європи.
За оцінками європейських лідерів, до мирної угоди залишилось пройти 5% невирішених питань. Ми розуміємо, що саме вони – найважчі. І що до узгодження останньої літери у тексті мирної угоди залишаться великі сумніви у готовності агресора реально домовлятись, а головне — дотримуватись досягнених домовленостей. Тому дуже важливо, що наприкінці року наші європейські партнери прийняли рішення щодо надання додаткової фінансової допомоги України. Це істотно укріпить наші позиції на переговорах і дасть можливість забезпечити державні видатки на потреби оборони і соціальну підтримку українських громадян.
В інших сферах, як от у питанні відкриття офіційних перемовин про вступ до ЄС, виникла вимушена пауза, пов’язана з позиціями окремих країн-членів Об’єднання. Попри значний прогрес в реформах, який відзначали представники Європейської Комісії, вето Угорщини, відверто недружня налаштованість до України керівництва цієї держави, відклали початок офіційних переговорів про вступ. Принаймні, до квітня наступного року, коли в Угорщині пройдуть вибори і ситуація може змінитися.
Рік порушив дуже серйозні питання у відносинах між суспільством, бізнесом та державою. Розпочато важкий процес очищення влади від корупції та зловживань. Були прийняті складні політичні рішення, які засвідчили, що подолання корупції є не просто декларацією, а реальним пріоритетом для держави.
Водночас, дуже гострою в цьому році залишалась проблема подолання тіні (що видно по невиконанню планових показників по податкам), встановлення єдиних, прозорих правил гри і створення конкурентного середовища на внутрішньому українському ринку. Для багатьох у цьому році стало зрозуміло, що детінізація – це не просто "питання на трильйон гривень". Це боротьба з середовищем, яке власне і підживлює корупцію. Що "тінь" — не тільки проблема несплати податків, які недоотримує державний бюджет. Це питання соціальної справедливості, коли ошукують не державу, а конкретного отримувача соціальної допомоги – воїна, ветерана, пенсіонера, медика або вчителя. І те, що теми подолання корупції та тіні опинились у фокусі суспільних дискусій в році, що минає — важливий і гарний симптом. Такою і має бути солідарна відповідь влади, бізнесу і суспільства на цей виклик.
Попри величезні системні виклики, Україна завершує рік зі здобутками, які не можу не відзначити.
Четвертий рік ми тримаємо відносну макрофінансову стійкість: валютно-курсову, банківську, боргову.
Ситуація на валютному ринку залишається контрольованою. На відміну від 2024 року, коли гривня девальвувала до долара за середнім курсом на 8,9%, у 2025 році зміна середньорічного курсу до головного платіжного засобу у міжнародних розрахунках буде мінімальною від початку повномасштабної війни і не перевищить 4%. Ми матимемо історично рекордні обсяги офіційних валютних резервів (54,7 млрд. дол. на 1 грудня 2025 року), які покриватимуть більш ніж 5 місяців імпорту (норма – не менше 3-х).
Важливо
Нам вдалось приборкати споживчу інфляцію, яка на піку у травні розігналась до 15,9%. Очікується, що за підсумками року вона перебуватиме на рівні нижче 10%. Також суттєво – з 27,6% торік до приблизно 7% – скоротиться зростання цін виробників промислової продукції, і це гарне підґрунтя для скорочення споживчої інфляції у наступному році.
§ Банківська система залишається стійкою, ліквідною, високо прибутковою і належно капіталізованою. Банки продовжують користуватись сприятливими для себе умовами структурного профіциту ліквідності та високої процентної маржі. На 1 грудня 2025 року рентабельність банківського капіталу – 38,2%, що є вищим ніж до війни, і вищим ніж по країнах ЄС. Показник адекватності регулятивного капіталу – 15%, що є у півтора рази більшим за діючий норматив (10%). Всі банки виконують нормативи капіталізації. Частка NPL скоротилась до 24,5%, що є меншим за довоєнний рівень. За 11 місяців 2025 року депозити у гривні зросли на 8,9%, з початку повномасштабної війни – більш ніж у 2 рази (+1064 млрд. грн.).
У 2025 році Мінфіном проведено успішну реструктуризацію та виведення з обігу ВВП-варантів, що усуває значний ризик для державних фінансів у довгостроковій перспективі (без цієї операції виплати за ВВП-варантами у 2025–2041 роках могли б сягнути від 6 до 20 млрд. дол. залежно від темпів економічного зростання).
Попри затримку з відкриттям офіційних перемовин, важливим успіхом 2025 року слід визнати пройдений євроінтеграційний шлях та зміцнення підтримки з боку міжнародних партнерів.
Менш ніж за 15 місяців, у вересні 2025 року ми завершили скринінг за усіма розділами перемовної рамки (більшість з якої – 23 з 33 розділів – було пройдено саме у 2025 році). Затверджено переговорні позиції України за усіма шістьма Кластерами, а також Дорожні карти для старту перемовин за Кластером 1 "Основи". У результаті у грудні ми отримали від європейських партнерів інструментарій для початку технічних переговорів за трьома Кластерами, що у разі успішної реалізації нашого "домашнього завдання" дозволить у подальшому відкривати і закривати переговори за окремими розділами протягом одного дня.
Наприкінці грудня ЄС прийняв рішення про виділення фінансової підтримки Україні на 2026-2027 роки у розмірі 90 млрд. євро. Це дозволить мати запас міцності та передбачуваності для держави та публічних фінансів у найближчі роки.
У 2025 році ми отримали рекордний за часи повномасштабної війни пакет військової допомоги, який сукупно сягає 45 млрд. дол.
Рік, безумовно, був знаковим для українського ОПК — ключової на найближчі роки та десятиліття галузі національної економіки. Почавши усього з 1 млрд. дол. виробничого потенціалу три роки тому на початку повномасштабної війни, у 2025 році ми збільшили цей показник у 35 разів.
Вихід на щомісячну реєстрацію близько сотні одиниць нових видів озброєння та військової техніки; досягнення частки вітчизняної зброї у використанні на рівні 50%; нові угоди про спільне виробництво зразків ОВТ (на різних стадіях локалізації в Україні – співпраця майже з трьома десятками іноземних компаній, у тому числі глобальними лідерами галузі); запуск ініціатив Build with Ukraine / Build in Ukraine; рекордні 5 млрд. доларів зобов’язань партнерів щодо фінансування українського оборонного виробництва; 1,5 млрд. грн., спрямованих на відновлення пошкоджених виробничих потужностей, зміну географії / релокацію / дублювання виробничих спроможностей найбільш критичних підприємств галузі, які змогли відновити свою діяльність, запуск експериментального проекту за принципом "Проектуй і будуй" – усе це складові історії успіху, яка продовжилась у 2025 році.
А головне — прискорюється перехід від пост-радянської державо-центричної моделі ОПК з численними заборонами та обмеженнями на гнучку сучасну екосистему з сотнями приватних оборонних компаній (загалом близько 900 підприємств, які підтримуються інноваційною складовою у понад 2 тисяч команд, що розробляють компоненти, технології та рішення для фронту), децентралізацією виробництва та активним зворотнім зв’язком між військовими та розробниками техніки.
У 2025 році ініціював і разом із колегами ухвалили пакет законів щодо Defence.City – системній підтримці вітчизняного ОПК. У грудні 2025 року вони були підкріплені необхідними підзаконними актами, що дозволить вже з 5 січня запустити новий 10-річний спеціальний правовий режим економічної діяльності Defence.City, який передбачає податкові стимули, спрощення митних процедур, механізми релокації виробництв у більш безпечні регіони, розширення можливостей для експорту та інтеграції у глобальні виробничі ланцюги, що своєю чергою дозволить прискорити розвиток вітчизняної оборонної промисловості.
Важливо
Також у 2025 році було ухвалено стратегічно важливе рішення про створення Національної установи розвитку, яка має запуститись у 2026 році на базі Фонду розвитку підприємництва. Це системоутворюючий закон, прийняття якого відстоював разом із командою останні півтора роки. За взірець взято модель KfW, яка відіграла дуже важливу роль у повоєнному відновленні Німеччини. НУР має стати лідером в організації та координації відбудови України, залученні для цього коштів партнерів, наданні фінансової підтримки проектам від осіб, яким через підвищені ризики недоступні стандартні інструменти залучення коштів.
2025 рік запам’ятається запуском масштабної підтримки прифронтових регіонів (регіонів з підвищеним ступенем безпекових ризиків) — ще один напрям, яким системно займаюсь разом із однодумцями. У серпні було ухвалено перший пакет рішень, який охоплює питання щомісячної компенсації частини вартості спожитої електроенергії (100 кВт на місяць на 1 особу, але не більше 300 кВт на домогосподарство (сім’ю)), фінансової допомоги на закупівлю дров, вугілля та пелет, забезпечення безкоштовного харчування учнів 5-11 класів у прифронтових і прикордонних територіях, підвищеного розміру оплати праці для учасників суспільно корисних робіт на них, скоригованого механізму програми "єОселя", організації мережі укриттів і захисних споруд у школах, садочках, будинках культури та громадських просторах, збільшеного відсотка бронювання для критично важливих підприємств на прифронтових територіях, додаткових стимулів для місцевих аграріїв, підвищення рівня фінансування медичних закладів та нових коефіцієнтів для швидкої допомоги. Вважаю нашою спільною перемогою, що в бюджеті-2026 вдалось відстояти 64% ПДФО для прифронтових і зрештою для всіх громад.
Також серед здобутків відзначу запуск програм страхування воєнних ризиків та компенсації вартості втраченого / пошкодженого майна. Звісно, залишаються питання щодо явно недостатніх обсягів запропонованого для цих програм фінансування, а також умов участі зокрема в останній, де критерії є досить складними та позбавлять можливості взяти участь у ній багатьох постраждалих, однак сам запуск цих програм, які не були запропоновані протягом трьох років повномасштабної війни, є само по собі знаковим моментом.
Не дивлячись на важку війну та непросту ситуацію з бюджетом, в цьому році змогли зрушити з місця дуже важливі соціальні ініціативи.
Насамперед, вдалось зробити більш соціально орієнтованим ухвалений Державний бюджет на 2026 рік.
У сфері освіти важливою перемогою у цьому році вважаю те, що ми спільно з колегами знайшли кошти на виконання своїх зобов’язань по заробітних платах перед вчителями та викладачами. І хоча поки ми зможемо досягти рівня 2,5 мінімальних заробітних плат як мінімального стандарту оплати праці для вчителя, переконаний, що це перший крок до повної реалізації законодавчих гарантій. Радий, що завдяки моїм правкам, ці гарантії вдалося поширити і на викладачів вищих навчальних закладів.
Продовжуємо розбудовувати систему адресних соціальних послуг. У Державному бюджеті на 2026 рік видатки на розвиток соціальних послуг вдалося збільшити на 50% (з 1,6 млрд. грн. у 2025 році до 2,4 млрд. грн. у 2026 році). Це підвищення мало б забезпечити розвиток соціальних послуг для дітей з інвалідністю, зокрема асистента дитини в закладах освіти, а також посилити прифронтові громади у частині догляду за людьми старшого віку, людьми з інвалідністю, які часто залишаються самотніми без підтримки родин, які змушені виїжджати у безпечніші регіони, вивозячи дітей, та у пошуку роботи. Також плануємо працювати у 2026 році над розвитком системи соціальних послуг в Україні в цілому, зокрема доглядового сегменту.
Вдалося збільшити допомогу для внутрішньо переміщених осіб, в тому числі й завдяки правкам, які подавав разом із колегами по парламенту. У Держбюджеті 2026 року на підтримку ВПО передбачено близько 72,6 млрд. грн., включаючи продовження виплат допомоги на проживання, нові програми житлових ваучерів та іпотеки, компенсації за зруйноване житло ("єВідновлення"), сприяння зайнятості та соціальні послуги. Хоча розміри базових виплат (2000/3000 грн.) залишаються незмінними з 1 січня 2026 року, важливо, що акцент в допомозі зміщується не лише на утримання, а й на створення можливостей для самозабезпечення та працевлаштування.
Для покращання ситуації у сфері демографії наприкінці року Верховна Рада ухвалила закон про підтримку родин з дітьми. І хоча я подавав законопроект про більш суттєве зростання виплат при народженні (до 100, 200, 300 тис. грн. за першу, другу, третю дитину і наступних дітей) ще до повномасштабної війни, вважаю ухвалене рішення кроком уперед. Тим більше — було запропоновано досить цілісний механізм супроводу родин в батьківстві. Закон нарешті передбачає одноразову виплату допомоги при народженні єдиною сумою, без розтермінувань, як було досі. Ключові зміни закону:
- одноразова допомога при народженні: 50 000 грн. (незалежно від страхового стажу);
- допомога у зв'язку з вагітністю та пологами: 7 000 грн./міс. для незастрахованих вагітних;
- щомісячна допомога до року: 7 000 грн. (поширюється й на дітей, народжених у 2025 році);
- "Пакунок малюка": збережеться у натуральному вигляді або як грошова компенсація;
- "єЯсла": 8 000 грн. щомісяця для догляду за дитиною від 2 до 3 років при працевлаштуванні батьків;
- "єСадок": 8 000 грн. щомісяця для догляду за дитиною 4-6 років при відсутності місця в дитсадку (з 2028 року);
- для дітей з інвалідністю: підвищувальний коефіцієнт 1,5 до виплат та додаткові послуги (раннє втручання, денний догляд);
- "Пакунок школяра": Одноразова виплата 5 000 грн. учням перших класів.
Для посилення захисту сімей, у складі яких є діти з інвалідністю, Верховна Рада підтримала у першому читанні мій законопроект №14191. Його метою є створення сучасної європейської системи підтримки, що ґрунтується на гідності, рівності можливостей та підтримці сімей, а не лише на "допомозі на виживання". Законопроект вперше пропонує не лише збільшити соціальні виплати, але й цілий комплекс соціальних послуг. Вони покликані підтримати батьків у вихованні дітей з моменту виявлення інвалідності та супроводити родину на кожному етапі зростання дитини — в інклюзивному садочку чи школі, в центрі денного догляду та розвитку, забезпечити батькам відпочинок та відновлення, повну цифровізацію процесу, гарантовані медичні вироби за реімбурсацією, гнучкі способи отримання допомоги (готівка, безготівково) та право особи з інвалідністю на самостійне розпорядження соціальною допомогою. Ключові зміни та переваги законопроекту:
- комплексна підтримка: впровадження послуг раннього втручання, інклюзивного супроводу, розвитку дитини та тимчасового відпочинку для батьків, щоб запобігти вигоранню;
- гнучкість виплат: можливість отримувати допомогу готівкою, безготівково або через соціальну картку, залежно від вибору родини;
- цифровізація: подання заяв та документів онлайн, що спрощує процедуру;
- медичне забезпечення: гарантований доступ до медичних виробів за державною програмою реімбурсації;
- право на самостійність: особа з інвалідністю зможе сама розпоряджатися своєю соціальною допомогою, навіть перебуваючи в інституційному закладі;
- фінансування: кошти на забезпечення соціальних потреб для родини, які передбачені в проекті, забезпечуються з Державного бюджету.
У рамках розширення доступу до ринку праці на початку цього року парламент ухвалив Закон № 4219-IX про підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю, який запрацює з 1 січня 2026 року. Він запроваджує альтернативу для бізнесу: створювати робочі місця для людей з інвалідністю або сплачувати цільовий внесок до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю замість штрафів за невиконання квоти, фінансуючи таким чином програми підтримки та створення "розумних" робочих місць, асистентів, перекладачів.
Звісно, не обійшлось і без розчарувань, про які теж треба казати чесно.
Насамперед, йдеться про уповільнення другий рік поспіль темпів відновлення економіки. Після +5,5% у 2023 році та +2,9% у 2024 році за підсумками 11 місяців 2025 року маємо лише +2,0%. Це помітно нижче, ніж закладалось під час розрахунку Державного бюджету України на 2025 рік (+2,7%). Маємо суттєве погіршення ситуації у промисловості та сільському господарстві (-2,2% та -12,4% за 10 місяців порівняно з аналогічним періодом попереднього року). Для порівняння: у 2024 році промислове виробництво зросло на 3,6%, сільськогосподарське – скоротилось на 3,4%. Меншими порівняно з минулим роком очікуються і темпи зростання роздрібної торгівлі.
Стрімко погіршується дефіцит зовнішньої торгівлі. За 11 місяців 2025 року він сягнув -39,5 млрд. доларів, що у 2,7 рази більше, ніж за весь 2022 рік, коли у нас був майже повністю заблокований морський експорт (який у довоєнні часи забезпечував близько 80% товарного потоку), а суходільні "Шляхи солідарності" були у початковому стані реалізації. Порівняно з січнем-листопадом 2024 року експорт скоротився на 4,2%, натомість імпорт зріс на 18,8% (при підготовці Державного бюджету на 2025 рік Урядом передбачалося, що експорт збільшиться на 7,0%, а імпорт – на 3,7%). За підсумками 2025 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами сягне найбільшого показника за всі часи Незалежності України. Ще більш оптимістичніші цифри закладались влітку минулого року на 2026 рік – зростання експорту на 17,6% при скороченні імпорту на 3,3% (у прогнозі, який оновили при підготовці Державного бюджету на 2026 рік, оптимізму значно поменшало: експорт — +5,9%, імпорт — +7,6%).
Ці дві негативні тенденції свідчать про недостатність нинішніх інструментів державної підтримки економіки – як за напрямами, так і за обсягами.
Дуже неприємним підсумком року став регрес в питаннях детінізації. У 2023 році вона додатково принесла бюджету 1,5 млрд. дол., у 2024 році – 2,5 млрд. дол., і за підтримки та посилення боротьби з тінню цей показник цілком міг зрости у 2025 році до 3,5-4,0 млрд. дол. Вже очевидно, що його не буде досягнуто, а в деяких секторах – приміром, на ринку тютюну ми спостерігаємо значний відкат. Загалом план податкових надходжень по загальному фонду за 11 місяців 2025 року не виконано на 17,3 млрд. грн., що говорить про суттєве просідання зусиль із детінізації. Більше того, у бюджеті-2026 економічний ефект від детінізації очікується на рівні 60 млрд. грн. (від ліквідації схем ухиляння від сплати обов’язкових платежів на митниці), тобто менше, ніж було отримано три роки тому.
У соціальній сфері нам не вдалось домогтись помітного підвищення соціальних стандартів, які у році, що минає, були збережені на рівні 2024 року. Не буде серйозного прогресу у подоланні бідності й наступного року – подані мною до проекту Державного бюджету правки про збільшення розміру прожиткового мінімуму до фактичного не були враховані. Мінімальна заробітна плата як соціальний стандарт також не була достатньо підвищена. У бюджеті на 2026 рік розрахунки доходів зроблені, виходячи з підвищення мінімальної зарплати до 8 647 грн. (+8%). Водночас середня зарплата, за прогнозом Мінекономіки, у 2026 році становитиме 30 тис. грн. Це означає, що "мінімалка" складе лише 28,6% від середньої зарплати – катастрофічно низький показник. Для порівняння: середньоєвропейський стандарт – близько 50%, а в Україні у 2018-2022 роках співвідношення трималося на рівні 42-43%.
Безперечний біль викликає розмір пенсій – не лише у мене, але, мабуть, у кожного адекватного політика. І це те, що точно не вийшло змінити в нинішньому році. Особливо хочеться звернути увагу на величезний розрив між загальними та спеціальними пенсіями, що подекуди становить різницю в 600 разів. Тому те, що Верховна Рада не змогла ухвалити в другому читанні законопроект щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (№12278), який мав би усунути такі невідповідності, свідчить, що основна боротьба ще попереду. Окрему увагу хочу звернути на пенсійне та соціальне забезпечення ветеранів. Сьогодні у нас існує велика розбіжність у виплатах між кадровими та мобілізованими військовослужбовцями, хоча вони виконують однакові військові завдання. Так не повинно бути. Маємо в наступному році переглянути усі соціальні стандарти для ветеранів з тим, щоб найвищий рівень захисту, і зокрема пенсійних преференцій, був саме в учасників бойових дій.
За окремими винятками, не вдалося створити фонди соціального житла в громадах як довготермінового і системного рішення вирішення житлового питання для ВПО та інших вразливих груп громадян, а також забезпечення соціальними доглядовими послугами тих, хто цього потребує. Мова йде, насамперед, про послугу підтриманого проживання для ВПО та людей з інвалідністю. Незважаючи на те, що у 2025 році Верховна Рада ухвалила закон про інвентаризацію житлового фонду для вирішення житлових питань ВПО (№ 4080-IX), а також виділення державної субвенції громадам для реконструкції та будівництва житла для їх потреб, у кращому випадку громади створюють тимчасове житло, яке не відповідає потребам довготривалого проживання і не дає змоги забезпечувати громадян соціальними послугами в ньому. Основною причиною такої ситуації залишається відсутність фінансової моделі функціонування соціального житла.
Це далеко не повний перелік проблем, над вирішенням яких нам належить ще активніше попрацювати у 2026 році.
Важливо
Частина друга. 2026 – рік звершень
Головне, що залишає нам рік, що йде — це чітко сформульовані запити суспільства до держави, до пріоритетів її внутрішньої та зовнішньої політики. У розумінні багатьох людей саме 2026 рік має стати роком звершень, які визначать вектор розвитку нашої країни на роки вперед.
Перший і, безперечно, визначальний запит — мирне врегулювання. Від того, чи вдасться у наступному році розвинути успіх на мирному треку, здебільшого залежатиме і шлях, яким зможе рухатись країна.
Зрозуміло, що найбільш бажаний і очікуваний переважною більшістю українських громадян сценарій, – укладання мирної угоди, яка забезпечить довгостроковий та справедливий мир для нашої держави. Якщо остаточний варіант документу, як оприлюднені 20 пунктів, буде містити надійні гарантії безпеки для України, широкий пакет економічних стимулів для розвитку — такий варіант "миру" буде схвально сприйнятий у суспільстві. Переконаний, що він зможе отримати широку підтримку на всеукраїнському референдумі, який, вірогідно, знадобиться для остаточного ухвалення домовленостей. Адже, як зазначає Конституція (ст.5), носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є український народ.
У разі припинення бойових дій нас чекає ціла палітра невідкладних завдань. Необхідно буде якомога швидше запустити програму національної відбудови. Зокрема, відновлення і розвитку національної енергетики. Масштабувати програми розмінування територій, щоб якомога швидше повернути мільйони гектарів родючих земель у продуктивне використання наших фермерів.
Потрібно запустити соціальні ініціативи, щоб мільйони українських біженців та внутрішніх переселенців змогли повернутись у свої міста та села, або обрати собі новий дім, але обов’язково на Батьківщині. Підтримати ветеранів: забезпечити їх соціальну, а за необхідністю і медичну реабілітацію, підготувати робочі місця для демобілізованих, сприяти створенню і розвитку ветеранського бізнесу. Ці завдання складні, але цілком здійсненні, якщо в країні запанує мир.
На жаль, ми не можемо виключати варіанту, що агресор у черговий раз відхилить підготовлений і узгоджений Україною та партнерами мирний план. І це буде другий, негативний сценарій. Тоді на порядку денному залишаться, передусім, питання національної безпеки і оборони. Ясно, що у разі зриву перемовин агресор спробує максимально дотиснути Україну. Відтак, нам нічого не залишиться, як продовжувати опір. І при цьому думати, як не втратити більше ніж маємо, не допустити блекаутів, підтримати людей, щоб Україну не накрила нова хвиля знелюднення.
Зупинюсь на окремих першочергових завданнях, які стоятимуть перед державою у 2026 році.
Ми входимо у нього більш впевнено, ніж рік тому. Маємо не ідеальний, але прийнятний та більш реалістичний бюджет, який враховує базову потребу у фінансуванні сектору безпеки і оборони на весь рік. Маємо більш тверді гарантії фінансування від партнерів на 2026 рік, в тому числі за рахунок нової позики від ЄС на 90 млрд. євро. Маємо інструментарій, який дозволить нам прискорити шлях до ЄС та беззастережну підтримку на ньому усіх європейських інституцій.
ВажливоВиходячи з викликів, основні очікування і завдання на 2026 рік:
Збереження макрофінансової стійкості.
Маємо достатні міжнародні резерви та прогнозовану ситуацію з надходженням міжнародної допомоги наступного року. Маємо більше впевненості у фінансуванні бюджету. Маємо професійного монетарного регулятора. Банківська система є стійкою, зовнішній державний борг — реструктуризовано, боргові ризики – знижено.
Прискорення темпів зростання економіки.
В умовах збереження макрофінансової стабільності ми не повинні заколисувати себе тим, що +2,4% зростання ВВП, закладених при розрахунках Державного бюджету — це "непоганий показник" на фоні збільшення бази порівняння. Маємо розуміти, що такими темпами реальний ВВП на кінець 2026 року складатиме 81% від довоєнного рівня.
Нам треба сформувати економічну політику та налаштувати інструменти стимулювання, які забезпечуватимуть зростання щорічними темпами не менше ніж +5% — так, як нам це вдалося у 2023 році, коли запрацювало багато ініціатив, запропонованих у рамках Плану відновлення України. Частина з них залишаються актуальними і досі, частина успішних і перевірених часом — потребують збільшення фінансування, а частина — модернізації, виходячи з напрацьованого досвіду та реалій 2026 року.
Прискорення кредитування, насамперед, у корпоративному сегменті.
Це один з найважливіших інструментів для пришвидшення темпів відновлення економіки.
Незважаючи на зростання у 2025 році кредитного портфелю в Україні, рівень проникнення кредитів до ВВП все ще залишається на історичному мінімумі. Для розуміння: у ІІІ кварталі валові кредити бізнесу до ВВП складали усього 11,4%, тоді як у 2018 році цей показник був на рівні 25,8%.
З огляду на потреби відновлення економіки, високу операційну ефективність і прибутковість банківського сектору, нарощування банківського кредитування має демонструвати вищу динаміку.
Як і у 2025 році, основні зусилля мають бути сконцентровані навколо подальшого розвитку і нарощування програм спеціалізованого субсидованого кредитування (ОПК, енергетика, переробка), кредитної підтримки МСБ на територіях, які були де-окуповані та/або залишаються наближені до зони активних бойових дій, підтримки ВПО, відбудови пошкодженого житла/інфраструктури. Це може бути досягнуто за рахунок активізації кредитування пріоритетних сфер державними банками, запуску Національної установи розвитку, збільшення залучення іноземних фінансових установ у відновлення економіки (надання гарантій українським банкам, виділення безпосереднього фінансування виробникам, насамперед ОПК), розширення фінансових інструментів, які підтримуватимуть кредитування, насамперед страхування військових ризиків.
Безумовно, ключовим завданням на 2026 рік є прискорення реформ та європейської інтеграції.
Маємо дуже плідно та результативно використати час, який залишився у цієї каденції Верховної Ради та Уряду, щоб скоротити відставання від лідерів нашої хвилі майбутнього розширення ЄС – Чорногорії та Албанії, які, за оцінками Єврокомісії, зможуть завершити переговори про вступ до ЄС у 2026 та 2027 році відповідно. Зараз вони попереду, але це не повинно нас лякати. Особливо якщо Уряд виконає свою політичну обіцянку – забезпечити до кінця 2026 року готовність до вступу до ЄС на рівні щонайменше 75%.
Це означає, що у наступні 12 місяців нам належить завершити технічні переговори як мінімум за 27 розділами та главами переговорної рамки. Завдання непросте, але посильне, якщо Уряд якісно готуватиме необхідні законопроекти та вчасно ухвалювати власну нормативну базу, щоб максимально просунутись на цьому шляху.
Необхідною передумовою є якомога скоріше отримання на початку кіпрського головування в ЄС рішення про відкриття технічних переговорів за трьома останніми Кластерами переговорної рамки.
Повинні у 2026 році не тільки відпрацювати та закрити усі передбачені на цей період індикатори у рамках Плану України для Ukraine Facility, але й швидко розібратись з "боргами" 2025 року.
Також серед ключових пріоритетів — увійти у нову програму співробітництва з МВФ. Продовження перебування у програмі EFF буде потужним позитивним сигналом для інших міжнародних партнерів України, зокрема щодо відкриття нових програм підтримки з міжнародними фінансовими організаціями.
Маємо суттєво посилити роботу з детінізації та боротьби з корупцією. Йдеться не тільки про завершення перезавантаження органів, які працюють на цьому напрямі, але й про практичну повсякденну роботу усієї антикорупційної, правоохоронної та судової вертикалі. Це наскрізне завдання, яке стосується не тільки очищення системи, наповнення бюджету та можливості збільшувати державні видатки, зокрема на соціальні програми та програми підтримки економіки, але й прямо впливатиме на швидкість руху до Європейського Союзу. У разі продовження війни додаткові бюджетні надходження завдяки детінізації підуть на укріплення обороноздатності держави та забезпечення соціальних виплат. За сприятливого, "мирного" сценарію — поряд із зовнішнім фінансуванням стануть основним джерелом для програм національної відбудови і розвитку.
Нагальне завдання — забезпечення безперебійного фінансування Збройних сил та подальший форсований розвиток національного оборонно-промислового комплексу. В тому числі за рахунок практичної реалізації переваг ініціативи Defense.Сity — спеціального правового режиму, який було введено для підприємств ОПК. Нової динаміки повинно набути співробітництво з провідними оборонними компаніями держав-союзників, зокрема в частині суттєвого скорочення шляху між "меморандумами про наміри" до відкриття в Україні відповідних виробництв. Потрібно буде ухвалити врешті-решт рішення про відкриття "контрольованого експорту ОВТ" як джерела додаткових ресурсів для розвитку вітчизняних виробників, збільшення програм державної підтримки (зокрема, пільгового кредиту та лізингу) для підприємств галузі.
Відновлення та суттєве посилення фізичного захисту об’єктів енергетики та транспортної інфраструктури. Ці сфери або стануть гарантом прискорення темпів економічного відновлення, або "вузьким горлом" на цьому шляху. На жаль, вони залишаються наразі дуже вразливими, чим і користується вчергове ворог при наближенні зими. Його мета зрозуміла – позбавити нас максимум можливостей незалежно від того, чи буде агресора примушено до миру, чи він продовжуватиме війну. Наша мета — посилювати стійкість та захист критичної інфраструктури, пропонувати додаткові рішення, які забезпечуватимуть можливість реальному сектору працювати, користуватись в необхідних обсягах транспортними можливостями для завезення сировини та вивезення готової продукції.
Маємо запустити наступний пакет підтримки прифронтових територій, цього разу приділивши увагу рішенням у сфері підтримки їх економіки. Це — не про "пільги", а про розуміння того, що бізнес на лінії фронту та бізнес у тилу працюють в зовсім різних вимірах та реаліях, і якщо ми хочемо уникнути поступового обезлюднення територій, де нині проживає понад 5 млн. осіб — то треба запропонувати рішення, які дадуть цим регіонам можливість жити і розвиватися.
Відпрацьовуючи першочергові завдання у сфері оборони та економіки, не менше уваги маємо приділити питанням соціальної політики, посилення її адресності та ефективності. Маємо нарешті набратись сміливості та зробити рішучі кроки у тих напрямах, де рішення давно вже назрілі та навіть перезрілі.
Переконаний, що нам треба системно і невідкладно переглянути модель обрахунку прожиткового мінімуму, яка б відповідала сучасним європейським підходам, і збільшити його до реального показника. Звісно, першими кроками для цього є відв’язка прожиткового мінімуму від застосування як одиниці для розрахунку у несоціальних сферах — для штрафів, судових зборів, заробітних плат та інших платежів. Відповідні законопроекти (№13466 та №13467) вже ухвалені у першому читанні, тож розраховую, що в наступному році зможемо прийняти їх у цілому.
Важливо
Ми мусимо повністю переглянути підхід до обрахунку загальних пенсій та ключові принципи роботи солідарної системи, оскільки вони суттєво занижують розмір пенсій з часом. Потрібно збільшити коефіцієнти, щоб досягнути заміщення пенсією щонайменше 40% заробітку, змінити правила переведення коефіцієнтів (заробітку і стажу) в реальні кошти, зробити індексацію прозорою та справедливою, і загалом пенсійну систему — зрозумілою та простою.
Також ми маємо нарешті запровадити накопичувальну пенсійну систему, бо це не лише можливість індивідуально накопичити собі пенсію та мати можливість вільно розпоряджатися власними заощадженнями. Це ще й потужний інвестиційний ресурс, який розвиває економіку та фінансові ринки.
Повинні посилити соціальну підтримку людей літнього віку, зокрема врегулювати питання надання послуг догляду за ними в громадах з урахуванням кращих світових практик.
Маємо напрацювати комплекс ініціатив для підтримки, інтеграції та працевлаштування внутрішньо переміщених осіб.
Необхідно сформулювати ключові напрями для вдосконалення відновлення та реабілітації, соціальної підтримки та пенсійного забезпечення Захисників і Захисниць України.
Повинні також ухвалити рішення щодо комплексного і системного осучаснення дуже важливого законодавства, яким, на жаль, продовжуємо користуватись ще з радянських часів – Житлового кодексу та Кодексу законів про працю.
Маємо сформувати систему ефективної підтримки працевлаштування і зайнятості усіх вразливих категорій, зокрема для внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю, осіб передпенсійного віку та людей, які давно не працювали, в тому числі із залученням приватної інфраструктури для супроводження працевлаштування та зайнятості.
Повинні напрацювати та реалізувати механізми для виконання законодавчих вимог про мінімальні розміри заробітної плати для усієї сфери освіти: дошкільної, позашкільної, загальної, професійно-технічної, фахової передвищої та вищої.
Маємо у наступному році врегулювати питання щодо соціального житла, а також працювати з громадами, давати їм стимули створювати не тимчасові, а довготривалі житлові рішення.
У випадку продовження бойових дій окремим важливим напрямком стане посилення роботи на зовнішньополітичному напрямі. Збереження міжнародної коаліції навколо України — необхідна умова надходження фінансової і військової допомоги, без якої, будемо відверті, нам складно буде захищатись. Широка міжнародна підтримка — одна з надважливих переваг нашої країни у процесі перемовин і гарантія того, що українські національні інтереси будуть враховані при укладанні остаточної мирної угоди. Водночас, збереження прихильного ставлення європейських країн — запорука того, що наша інтеграція до Європейського Союзу не буде штучно загальмована ззовні.
Необхідно буде навести лад у процесі мобілізації. Зокрема, в питанні максимального захисту прав громадян. Мусимо розуміти, що ситуація на передовій напряму залежить від настроїв суспільства, а ворог використовує будь-яку можливість для підриву національної єдності і деморалізації українського народу. Відтак, потребуватимуть подальшого удосконалення як процедури — акцент має бути зроблений на добровільному характері мобілізації, так і інформаційна політика.
Необхідне постійне і вичерпне роз’яснення громадянам їх прав, обов’язків, а головне — мети державної мобілізаційної політики. Важливо налагодити широке інформування про умови проходження служби, соціальні програми, що діють для військовослужбовців та ветеранів, їх родин. Посилити дисциплінарну відповідальність за доведені порушення прав громадян, і, одночасно, протиправні дії по відношенню до працівників ТЦК. Безжально викорінювати прояви корупції та хабарництва у мобілізаційній системі.
Очищення влади, боротьба з корупцію та тінню в усіх їх проявах — це другий суспільний запит, який має бути виконаний у 2026 році незалежно від сценарію "миру" чи "війни".
Буквально кожне соціологічне опитування фіксує, що корупцію поряд із війною громадяни визначають як найбільшу проблему для розвитку країни. Це означає, що процеси очищення влади, видалення всіх посадовців, які підозрюються у скоєнні корупційних злочинів, мають продовжуватись та посилюватись. Як і реформи в ключових відомствах, спрямовані на підвищення ефективності їх діяльності, попередження та боротьбу з корупцією. Зокрема, реформа митниці та податкової шляхом остаточного прийняття законодавчих ініціатив, спрямованих на запровадження системної оцінки ефективності та результативності їх діяльності. Впровадження KPI як інструменту прозорості, підзвітності та підвищення якості управлінських рішень у відповідних органах.
Активна боротьба із корупцією та тінню дозволить повернути довіру суспільства до державних інститутів і державної політики, якої вже довгий час дуже серйозно бракує. Водночас, така політика буде реальним кроком відновлення справедливості. Адже поряд із миром та очищенням влади третій нагальний суспільний запит — це запит на справедливість.
Зараз дуже активно обговорюють можливість проведення виборів у 2026 році. Якщо нам вдасться досягти мирної угоди або хоча б рішення про припинення вогню, питання виборів стане само собою зрозумілим. Їх потрібно буде організувати та провести, адже вибори — невід’ємний і ключовий інститут, який відрізняє демократії від інших форм державного правління. Власне, за демократичну країну, право самим обирати свою владу, курс, майбутнє — ми зараз і боремося із агресором.
Інша справа — якщо проводити вибори під час відкритої та масштабної війни, як зараз. Під час ворожих обстрілів організувати цей процес буде вкрай ризиковано і складно. Щонайменше, з точки зору того, щоб було забезпечено право обирати для кожного повнолітнього громадянина, як того вимагає Конституція. На мій погляд, саме гарантії виборчого права мають стати пріоритетом при підготовці законодавства про вибори в особливий період, над яким покликана працювати група народних депутатів, експертів та громадських діячів на чолі з Першим заступником Голови Верховної Ради України Олександром Корнієнком.
Щодо так званого "порядку денного" виборів, то, на мій погляд, він як раз і буде визначатись тими самими базовими суспільними запитами — на мир, очищення, справедливість і розвиток. Переконаний, що перемогу здобудуть самі ті політики і партії, які максимально чітко і зрозуміло дадуть на них відповідь.
Особисто я хочу жити у мирній цивілізованій європейській Україні, яка має надійні гарантії безпеки від партнерів. В державі, яка піклується про своїх громадян і проводить справедливу, відповідальну і зрозумілу політику для національного бізнесу, інвесторів та суспільства. У сучасній, розвиненій, безпечній та гуманній країні, в який захищені та забезпечені права людини. Це моя програмна мета.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо