Миру в Україні у 2026-му не буде: про що говорять підсумки Мюнхенської конференції
Мюнхенська безпекова конференція показала, що Захід тримає колишній курс на продовження війни, підбиває підсумок аналітик Олексій Кущ. Нікому зі світових гравців не потрібен швидкий мир в Україні, всі продовжують грати у свої ігри, як наслідок — війна може розтягнутися на 8 років
Мюнхенська конференція — курс на продовження війни.
Те, що відбувається на Мюнхенській конференції з безпеки, вносить корективи в прогнози щодо термінів продовження нинішньої російсько-української війни.
Тут слід зазначити, що і США, які виступили в Мюнхені в ролі антагоніста, поки явно зацікавлені в якійсь пролонгації переговорів. Трампу потрібна перемога на проміжних виборах до Конгресу цієї осені. І ця перемога ще більше потрібна Рубіо і Венсу.
Річ у тім, що зв'язка Венс/Рубіо, найімовірніше, піде на президентські вибори 2028 року в парі президент/віцепрезидент. Процедуру імпічменту Трампу (яка не має жодних шансів на остаточний успіх) демократи розглядають як ключовий політтехнологічний інструмент для збивання рейтингу Венса/Рубіо, адже будь-який скандал із Трампом — б'є рикошетом по цій парі. Тому республіканцям потрібно зберегти нехай і хитку, але більшість і в Палаті представників, і в Сенаті. Тобто, в Конгресі загалом.
Уже зрозуміло, на що будуть зроблені ставки.
В економічній політиці — це система імпортних тарифів: буде показано, скільки сотень мільярдів доларів ця реформа принесла в американський бюджет і куди було витрачено ці гроші.
У зовнішній політиці потрібен значущий результат, особливо, якщо Трамп наважиться на війну з Іраном цієї весни (адже він ішов на вибори як миротворець). Таким результатом для Трампа може стати мирний план щодо України та підписання угоди про зупинення війни.
Але Білий дім намагатиметься зробити це влітку, ближче до осені, можливо, у вересні. Тому що при підписанні зараз — ефект для виборців восени "вивітриться". Тож для Трампа особисто немає нічого критичного в "затягуванні" переговорів. США можуть навіть зробити паузу на найближчі чотири місяці, заявивши про "самоусунення".
Такий сценарій вигідний і Москві, яка планує до осені захопити нові українські території.
Але він невигідний Україні, тому що кожен місяць війни — це величезні втрати.
Важливо
Але є ще один сценарій — європейський. Він передбачає "прокидання" війни ще на 3-4 роки в надії на повернення демократів до влади у 2029 році. Наразі ймовірність завершення війни цього року — приблизно 40%. Шанси на продовження війни істотно вищі — 60%. Це мої оцінки.
У європейській моделі війна переходить у 8-річний формат, за своєю тривалістю (але не за характером) нагадуючи ірано-іракську війну 1980-1988 років.
Схоже, що новий формат війни або її зупинка може бути забезпечена лише міцним 8-річним треком перебування при владі в США консолідованої політичної сили з чітким розумінням сценаріїв продовження війни або сценаріїв завершення війни. А це або прихід на восьмирічний політичний цикл демократів, або республіканців.
Європа сприймає війну в Україні як ключовий фокус своєї безпеки. Зупинення війни шляхом компромісів означає, що:
- "українська пружина", стиснута зараз до межі, розіжметься, втрачаючи стійкість до нового такту війни;
- поки Україна в гіпертонусі, вона зберігає здатність воювати на "паливі" з ЄС у вигляді грошей і технічної допомоги;
- якщо Україна зупинить цей такт війни, вона вийде із загального військового треку надовго, причому незрозуміло, чи зможе до нього повернутися за, наприклад, три-п'ять років;
- завершення війни у форматі компромісів — це перенесення ризиків нової війни безпосередньо на Європу.
Тому ніхто в Європі просто так не буде "знімати" східний бастіон у вигляді українських ресурсів, які згорають у війні.
Виступ канцлера ФРН Фрідріха Мерца побічно підтверджує ці твердження. Ще раніше в Давосі прем'єр Канади Марк Карні говорив про те, що:
- стався атлантичний розлом між США і Європою;
- США втратили глобальне лідерство;
- глобалізм переходить у формат глобальної фрагментації;
- транслібералізм має знайти свою форму "маскулінності".
Мерц говорить приблизно про те саме:
- Однополярний світ помер. Кінець історії скасовано. По суті, починається нова історія Людства, і вона пройде під постійною загрозою історичного ревізіонізму з боку низки геополітичних акторів. Ревізіонізм на даному етапі притаманний таким глобальним гравцям, як РФ, Китай, Туреччина, Іран і частина арабського світу.
- У новій війні економічний націоналізм перемагає лібералізм, а авторитаризм діє швидше демократій. Ліберальна модель розвитку перебуває на межі своїх можливостей, тоді як автократії отримали "друге дихання".
- США більше не глобальний гегемон (фактично мої тези про неполярний світ). Ресурсів США вистачить лише для досягнення егоїстичних цілей (читай, доктрина Монро 2.0).
- Європа має знайти свій формат трансгуманістичної маскулінності та ліберальної мілітаризації. У цьому напрямку ЄС діятиме поодинці.
- Німеччина стає центром формування німецько-балтійського кластера безпеки і розвитку із залученням скандинавських і балтійських країн. Це, до речі, сформує і внутрішній вододіл у самій Європі.
Очевидно, що до німецько-балтійського проєкту не приєднається Франція (яка формує свій кластер) та Італія (яка прагне до неоконсервативного сегмента ЄС).
Тобто, хоч Мерц і говорить про те, що "ми, німці, ніколи більше не підемо поодинці. Це незмінний урок нашої історії. Ми відстоюємо нашу свободу тільки разом із сусідами, союзниками і партнерами. Ми покладаємося на нашу силу і суверенітет, але також і на нашу здатність до солідарності в Європі. Ми робимо це з принциповим реалізмом", але очевидно, що піде Німеччина не з усією Європою.
Важливо
Учасниками німецько-блатійського кластера, крім самої ФРН, стають країни Балтії, Скандинавії, плюс ситуативно Польща. У явній опозиції — неоконсервативна Європа: Угорщина, Словаччина, Чехія, Австрія, Італія і Хорватія.
Балканські країни, включно з Румунією та її проєктом об'єднання з Молдовою — це умовно нейтральний кластер.
Є також низка кластерів поза цими процесами, наприклад, країни Бенілюксу і Піренейського півострова (Іспанія, Португалія), які вирішуватимуть свої локальні завдання безпеки.
Греція взагалі випадає в окремий блок безпеки з Ізраїлем і Кіпром для протистояння зростаючій експансії Туреччини.
Мерц визначив чотири пункти програми збереження свободи Європи:
- Економічний, технологічний і військовий ривок,
- Продовження війни і надання для цього підтримки Україні.
- Зміцнення східного флангу НАТО, зокрема, у форматі розміщення німецьких військ у країнах Балтії, насамперед у Литві (куди вже направлено бригаду бундесверу).
- Зміцнення критичної інфраструктури, включно з інформаційними мережами.
У підсумку, за задумом Мерца, Європа має стати самодостатнім і конкурентоспроможним геополітичним кластером. У моїй термінології — увійти до складу "децемоцентричного світу" як один із найважливіших кластерів зі складу провідної світової "десятки".
Зі США Європа спробує створити нове трансатлантичне партнерство, тому що навіть США "не будуть достатньо сильні, щоб впоратися з усім поодинці". ЄС спробує зберегти статус членства в НАТО як цивілізаційну конкурентну перевагу в протистоянні з такими країнами, як Китай і РФ.
Тут слід зазначити, що Китай і РФ спробують сформувати тут "контрперевагу" у вигляді Глобального Євразійського острова, тобто нового формату паназіатизму або Монгольської імперії 2.0... Це і є епоха глобального історичного ревізіонізму, епоха історичних "копій" або реплік. Додамо сюди ще проєкт Османської імперії 2.0., Великого Турану, Халіфатський проєкт — і пазл складеться.
На жаль, у виступі Мерца так і не прозвучали відповіді на низку найважливіших питань. Наприклад, як відбуватиметься мілітаризація в ЄС без нової індустріалізації.
Простими словами, як можна повторити про нові досягнення епохи "вугілля і сталі" 2.0. без тих самих вугілля і сталі. Або як ЄС збирається забезпечити себе достатніми потоками енергії на базі "Зеленого курсу". Чому, говорячи про помилковість рішення колишніх урядів Німеччини щодо відмови від ядерної енергетики, Мерц не заявляє про скасування цього рішення і про реінкарнацію ядерного енергетичного потенціалу ФРН?
Як людиноцентрична соціальна модель Європи, яка абсолютизує права індивіда і цінність його життя, паралельно скасовуючи релігію (Боголюдина) і встановлюючи культ віталізму, життя — Людинобога, пояснить своїм громадянам необхідність померти "за абстрактну ідею" тут і зараз?
Як створити модель трансгендерної маскулінності, не повертаючись до консервативної ідеології? І як зберегти трансгендерність за домінування консервативних наборів цінностей?
І чому досі не створено сили швидкого реагування ЄС у складі хоча б 300 тис. осіб? Одна бригада в Литві — це, звичайно, прорив, але явно недостатньо для прикриття Сувалкського коридору.
З іншого боку, поки Україна воює, Європа може продовжити шукати відповіді на ці "прокляті" питання свого буття. Історичний час у неї, на відміну від нас, ще є.
Але щось підказує, що і в 2028 році Європа не буде готова до жертовної війни.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо