Домогосподарки з паяльниками проти Rheinmetall — чого не розуміє керівник збройового концерну у війні дронів
Голова концерну Rheinmetall Армін Паппергер розкритикував саморобність українських виробників дронів, порівнявши їх із конструктором Lego. Аналітик Євген Найштетик визнає, що німецький військовий барон має рацію по суті, але не розуміє, що саме такі найпростіші методи й допомагають Україні протистояти потенційно найсильнішому ворогу.
Весь інтернет гуде від висловлювань Арміна Паппергера щодо низької інноваційності українських дронів. І в чомусь він абсолютно правий, адже 90% від дронового ландшафту України — це комбінація low-tech (COTS) компонентів.
Щоправда, технологічна складність виробу та військова інновація — це фундаментально різні концепти. В оборонній сфері інновація — це насамперед про тактичне застосування, створення асиметрії та зміну парадигми бою. Який толк від унікального високотехнологічного танка вартістю в мільйони доларів, якщо його гарантовано розносить дешевий дрон за 500 баксів, створюючи катастрофічне для традиційних армій співвідношення вартості ураження (cost-exchange ratio)?
Але щоб ця математика виснаження працювала на нашу користь, необхідна зміна самої архітектури ведення війни:
- Децентралізація замість концентрації: Потрібне інноваційне розподілене виробництво, а не монструозні індустріальні об'єкти, бо їх рознесуть превентивними ударами в перший же день війни. Мережа дрібних виробництв математично стійкіша за будь-який мегазавод.
- Мережево-центричне управління: Потрібна інноваційна модель командування на основі горизонтальних зв'язків, а не застарілі ієрархічні моделі з командним ланцюгом довжиною в чергу до "МакДональдсу". Затримка в циклі ухвалення рішень (OODA loop) сьогодні дорівнює знищенню.
- Швидкісні цикли R&D: Потрібна алгоритмічна та апаратна гнучкість у підборі компонентів зв'язку, навігації та взаємодії. Вони мають використовуватись тут і зараз із циклами інновацій не більше 3 місяців, адаптуючись під ворожий РЕБ, а не розтягуватися на неповороткі оборонні програми у декади.
- Горизонтальна інтеграція: Потрібні низькорівневі системи керування боєм (BMS), потрібні інноваційні моделі підготовки армійських фахівців, а також масові, інноваційні та доступні засоби розвідки (ISR), електронної боротьби тощо на рівні кожного взводу.
А ще потрібно багато того, чого ані в Lockheed Martin, ані в General Dynamics, ані в Rheinmetall просто нема — здатності еволюціонувати швидше за ворога. І як правильно підмітив пан Паппергер, через тотальну бюрократію, стандартизацію мирного часу та структурний опір галузі, заточеної на надприбутки з макроплатформ — цього і не буде.
Тому цей суворий доктринальний урок буде засвоєний виключно кров'ю солдатів та цивільних країн Альянсу. А до тих пір "українські домогосподарки" з паяльниками та 3D-принтерами будуть демонструвати нечувану та недосяжну пану Паппергеру ефективність у перемелюванні ворожих сил та засобів.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо