Міста перестають бути місцем комфорту: у чому полягає одна з головних причин відтоку людей з України
Внаслідок війни та супутніх скомунальних процесів українські міста перестали бути й сприйматися як місце комфорту, вважає економіст Олексій Кущ. Тому люди виїжджають з них до "справжніх європейських міст", де відчуття свободи та зручності проживання цілком збереглося. І що ж далі?
Урбанізація 2.0 як націотрансформаційний процес.
На початку 20 століття в Україні 80% населення проживало в селах, а в містах — відповідно, 20%. Тобто співвідношення становило 80/20.
Протягом ста років ця пропорція змінилася з точністю до навпаки. У 1991 році вона становила 33/67. Наразі точних даних немає, але можна припустити, що цей показник становить 20/80.
Чому історично відбувався процес урбанізації?
Примусова індустріалізація Сталіна та Голодомор — це насильницькі методи урбанізації. Але сам процес урбанізації у світі має універсальний характер, і за відсутності насильницьких методів діють "природні" методи, просто це займає більше часу. "Індустріальне насильство" лише прискорює процес урбанізації.
Отже, таких, умовно кажучи, "природних причин", що спостерігаються у світовій практиці, є кілька:
- Міста як центри захисту та свободи. Села не були захищені, і їхнє населення часто потрапляло в ту чи іншу форму адміністративної залежності. А міста були захищені й вільні.
- Можливості самореалізації та робочі місця. У селах таких можливостей було мало, а наймана праця — низькооплачуваною. У містах можна було зробити кар’єру та знайти роботу з високою зарплатою.
- Побутові зручності. У селах створення набору побутових зручностей вимагає досить великих капіталовкладень, а форми дозвілля та соціальної комунікації обмежені.
Тому до міст їхали за: свободою, захистом, роботою, самореалізацією, комунальними зручностями, міським середовищем.
Важливо
Але зараз в Україні спостерігається криза урбанізації. І ця криза спричинена війною. А до війни — системною деіндустріалізацією.
Міста стали осередком воєнних ризиків та адміністративних насильницьких практик. Міста більше не асоціюються з безпекою та свободою. Можливості самореалізації обмежені, а знайти високооплачувану роботу не так уже й просто. У контексті відключення електроенергії, опалення та загрози відключення водопостачання й каналізації міста перестали бути й місцем комунального комфорту.
Але й процес рурбанізації, тобто повернення міст у села, вже неможливий.
Умови війни змушують міста в Україні перетворюватися на "мегаполіси-села", але без особистої присадибної ділянки та вигрібного туалету у дворі. Тому й відбувається нова "квазіурбанізація": населення мігрує з наших "міст-сіл" до європейських "справжніх міст".
До чого це призведе? До тієї самої пропорції: 20% населення залишиться в "містах-селах", а 80% населення переїде до "справжніх європейських міст".
Один із прогнозів: до кінця 21 століття в Україні проживатиме 20–30% від загальної чисельності світового українства.
Якщо, звісно, кардинально не змінити економічну політику. Але це вже окрема тема.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
Важливо