Ірина Геращенко: "Команда Зеленського хоче абсолютної влади і контролю над потоками"

"Європейська солідарність" ("ЄС") голосно і нещадно критикує владу й особисто президента. Іноді навіть може здатися, що це критика заради критики. Наприклад, журналісти підрахували, що під час виступів у парламенті народна депутатка "ЄС" Геращенко прізвище президента Зеленського згадує частіше, ніж свого лідера Петра Порошенка — 80 разів за останні півроку.

У партії впевнені, критика — ефективний інструмент збереження політичного балансу. При цьому на питання правоохоронних органів і суспільства про свою діяльність в "ЄС" відповідають неохоче. Фокус поспілкувався з Іриною Геращенко про політичну відповідальність і помилки минулого.

час Авакова

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков пішов у відставку. Напередодні голосування фракція "ЄС" сумнівалася, чи голосувати. Які аргументи "за" знайшлися і чому не в усіх — колишні однопартійці Авакова по "Народному фронту", наприклад Вікторія Сюмар, не голосували?

— У нас кілька людей дійсно не були присутні в залі. Голосування за відставку Авакова політичне. З одного боку, наша фракція єдина, яка не голосувала ні за одного міністра в уряді часів Зеленського. Логічно не брати участь і в цьому звільненні. З іншого — "ЄС" збирає підписи за відставку всього нинішнього уряду. Тому раніше вирішили голосувати за звільнення міністра охорони здоровʼя Максима Степанова, в разі Авакова промовчати теж не могли. Але місця особистим симпатіям або образ не було.

Особистість Арсена Авакова неоднозначна, ми знайомі давно, разом пройшли два важливі етапи в новітній історії України — Помаранчеву революцію та Революцію Гідності, боротьбу з бандою Януковича, але на певних політичних поворотах наші шляхи розійшлися. Як мені здається, в команді МВС не завжди перемагали принципи, іноді — прагматичні питання. Окрема тема — резонансні розслідування, зокрема справа про вбивство журналіста Павла Шеремета, щодо якої в нас до Авакова багато питань.

"Кабмінівський старожил", як ви його назвали, міг піти у відставку ще за часів президента Петра Порошенка — всі памʼятають історію рюкзаків для Нацгвардії в 2015-му, нерозслідування нападу на активістку Катерину Гандзюк у 2018-му. Чому тоді цього не сталося?

— Сьогодні ми живемо в офісно-президентській республіці, парламент дискредитується безпринципною монобільшістю — набрали в список людей з невідомими прізвищами з інтернету, хай вибачать мене деякі колеги. Після парламентських виборів 2014 року у ВР утворилася коаліція — партія чинного тоді президента Порошенка була в ній однією з пʼяти, яка мусила рахуватися з позицією партнерів. Арсен Аваков був міністром, делегованим в уряд "Народним фронтом". І коли виникали дискусії про те, чи влаштовувати кадрові перестановки і тим самим ставити під удар власне існування коаліції або зосередитися на реформах, спільній роботі для захисту країни — думаю, ми правильно вибрали друге.

Чи міг Зеленський побачити в Авакові конкурента? Останнім часом говорять про премʼєрські та навіть президентські амбіції ексміністра.

— Настав той момент, коли Зеленський відчув повноту влади. Його команда хоче абсолютної влади і контролю над потоками. МВС — це серйозна фінансова імперія, ресурс силового впливу, а Зеленський і його команда хочуть мати на 200% своїх силовиків.

У полоні антирейтингу

Соціологічні опитування показують, що, якби вибори президента відбулися сьогодні, лідер "ЄС" посів би друге місце: у нього приблизно 17% проти 32% Зеленського. При цьому в Порошенка високий антирейтинг — 45% виборців не проголосували б за нього. Як пояснюєте ці цифри?

— З 2015 року наша команда живе в агресивному інформаційному середовищі, у Порошенка ніколи не було "теплої ванни". А в 2019-му в цьому підігравав пан Аваков із контрольованими їм Нацдружинами, згадайте заяви: "Липецька фабрика — торгівля на крові". Сьогодні ж усі мовчать про продаж серіалів "Студії "Квартал 95" російському телеканалу СТС. Олігархічні телеканали, зокрема Ігоря Коломойського і Віктора Медведчука, воюючи з Порошенком, формували його негативний рейтинг. Створені фейки, як про "вбивство брата", досі на нього впливають.

Після виборів 2019-го говорили, що Порошенка вже не існує, команда розбіглася, на парламентських виборах його партія отримає не більше 4%. А тепер давайте уявимо парламент без "ЄС". Мені здається, ми тримаємо баланс, послідовно критикуючи владу. Давайте приберемо рейтинги і посади — голос Порошенка важливий для великої частини українців.

У парламенті опозиція "ЄС" та ОПЗЖ. Яких політиків або політичні сили вважаєте своїми партнерами?

— ОПЗЖ — пʼята колона Кремля, "ЄС" — європейська опозиція. Безумовно, зараз настав час збирати каміння — забути вчорашні образи. У політиків повинна бути шкура носорога, необхідно вміти пробачати заради головного — країни. 2019-2020 роки нелегкі для нашої команди, коли колишні колеги і партнери намагалися вколоти, безпідставно критикувати. Нам є що сказати на їхню адресу, але промовчимо. Я бачу нашими союзниками усіх, з ким у нас загальні принципи та бачення розвитку країни, хто за ЄС і НАТО, сильну армію і реформи. Навіть тих, хто в 2019 році вирішив, що Порошенко — вчорашній день, а вони будуть новими обличчями.

Як щодо мера Києва Віталія Кличка, який на якомусь етапі вирішив, що йому вигідна співпраця з Офісом президента. А нині про Кличка кажуть як про політика, якого "ЄС" може підтримати на президентських виборах.

— Не буду говорити про своїх колег у такій тональності, я з повагою ставлюся до Віталія. Пишаюся рішеннями, які жодна політична команда не продемонструвала: "ЄС" не поставила свого кандидата в мери столиці. Навіщо? До 2014 року я була в УДАРі. І це не Іра пішла з УДАРу, а партія ухвалила рішення влитися в БПП і підтримати Порошенка на виборах. І зараз було справедливо підтримати Віталія.

Зеленський і "Слуга народу" заходять на електоральне поле Порошенка та "ЄС", чому їм це вдається?

— Українці не люблять політиків. Поки ти журналіст, ведучий, спортсмен, зірка — все добре. Як тільки ти стаєш політиком, до тебе маса претензій. Але ставлення до Зеленського не має політичної природи, до нього досі ставляться як до актора, багато пробачається. Помиляється — давайте дамо час, тільки прийшов. Команда помиляється — він за неї не відповідає. Зеленського сприймають як несистемного політика і дуже щирого. Люди не вірять, що щирість можна зіграти.

Плівки розбрату

Під час зустрічей з людьми ви бачите, як вплинули на їхнє ставлення до вас "плівки Медведчука"?

— Ви ставите питання, і вже в ньому закладена маніпуляція: хто скаже, що це за плівки? Памʼятаю, як у розпал однієї з дискусій до мене підійшов Арахамія і почав кричати: "У нас є десять кілограмів або десять тонн плівок Медведчука, ми тобі покажемо, про що ви там говорили". А це було тільки після першої програми [Bihus.Info], чи то взагалі до неї. І я йому кажу: "Ти зараз підтверджуєш, що все це монтується в Офісі президента?" Та й що можуть показати якісь плівки — що я працювала в Мінській групі і говорила про заручників, що їхні сімʼї плакали і просили їх звільнити? І зараз нас цим намагаються тюкати. Хто? Люди, які не звільнили жодної людини.

Для мене кожне звільнення — це праця багатьох людей, і помножити його на "нуль" — абсолютно кремлівський сценарій. Але я все ж таки чекала, що журналісти, якщо вони готують розслідування про обміни, запитають мене як безпосереднього учасника, підготувала "мінські папки" зі списками, директивами до переговорів — у мене їх майже тридцять. Я, до речі, хотіла передати ці документи в СБУ — ніхто не бере. Як ніхто і не звернувся з питаннями під час підготовки програми.

Мені довелося бути свідком телефонних переговорів Порошенка з Путіним. Як тільки Петро Олексійович згадував про заручників, Путін відповідав: "Віддайте списки Віктору", "Віктор цим займається". Ми вважали, що повинні використовувати всі можливості та переграти суперника. Багатьох людей нам вдалося витягнути. Не всіх, і це мій біль. Але в той же час ми не віддали беркутівців, терористів, причетних до вибухів у Харкові. А ще громадян РФ. Про це я хотіла сказати в програмі "Право на владу" [політичне ток-шоу на телеканалі "1+1"], а мені тикали фото з Медведчуком. Ця фотографія зроблена під час обміну в Москві, коли ми забирали двох заручників Кремля — Солошенка й Афанасьєва. Їх привіз із Лефортово Медведчук. Я повинна була маску Міккі-Мауса вдягти?

Зеленський здійснив кілька обмінів, але віддав усіх росіян, для того щоб забрати моряків, яких Росія повинна була звільнити за рішенням Гамбурзького морського трибуналу. Я щаслива, що моряки вдома, що повернулися Сенцов і Сущенко, але тепер обміни заблоковані, а тема зникла з медіа.

Розкажіть про випадки, коли Медведчук блокував звільнення і чому Петро Порошенко називав його ефективним переговірником?

— Я хотіла б говорити про свою роботу, зрозумійте мене правильно. Роль і ціну Медведчука ми всі розуміємо. "Ефективність" його полягала в тому, що Путін говорив дати йому список — він йому його привозив. Ми хотіли використовувати Медведчука. Дивіться, ось олівець. Якщо мені треба буде зараз вам написати записку, я не буду чекати красиву кулькову ручку — напишу олівцем. Не буде олівця — напишу своєю губною помадою, але передам інформацію, якщо це важливо. Розумієте? Для нас важливо звільнити.

Як політикиня я для себе дуже чітко розділяла звільнення заручників, мою роботу в Мінській групі, де був Медведчук, та оцінку його "Українського вибору". Можу показати всі запити в СБУ з 2014 року щодо акцій цієї організації в Криму. Коли 112-й канал сказав, що Сенцов — терорист, я закликала не ходити на канал. Туди бігали всі політики, які зараз нашу команду докоряють Медведчуком. Я голосувала за всі постанови про закриття цих каналів. Скажу чесно, ми багато в команді говорили, що треба звільнити Медведчука [з "посади" спецпредставника СБУ]. І часто були близькі до цього рішення. Він використовував цей механізм, щоб тримати в напрузі владу.

Про все сказати не можу, але в останній момент звучав дзвінок, і відбувалося звільнення. Що було на плівках ще — я їх не слухала. Але якщо Геращенко там називають націоналісткою і бандерівкою, яка нічого не вирішує, так це комплімент. Ми з Леонідом Даниловичем [Кучмою] були натхненні, коли після звільнення в грудні 2017-го в присутності всієї групи Гризлов кричав на Медведчука, що "ти не виконав доручення Володимира Володимировича".

План для Зеленського

Під час зустрічі Володимира Зеленського з Ангелою Меркель і напередодні поїздки президента до Вашингтона, як вам здається, чи дотримується принцип "нічого про Україну без України"?

— Зовнішня політика вимагає професіоналізму. Не можна брати нахрапом, шантажувати або зазирати в очі, грати і посміхатися, вважаючи, мовляв, пожартую, посміюся — всі розтануть. Наша зовнішня політика зараз хаотична. Коли в рамках Мінського процесу ми напрацьовували якісь ідеї, то спочатку консультувалися з нашими партнерами — Німеччиною, Францією, США — через спецпредставника Курта Волкера. Ми повинні бути зрозумілі світові. Коли в березні 2020 року через російське ІТАР-ТАСС Німеччина і Франція дізналися, що наші в Мінську підписали "документ" про створення такої собі координаційної ради, вони, за нашими джерелами, були шоковані: ми завжди вимагаємо від західних партнерів жорсткої позиції, а самі пішли на сепаратні кроки. Світ любить сильних, прогнозованих, жорстких. Сьогодні зовнішньою політикою України займається не так МЗС, як Банкова, і робить це непрофесійно.

Після була так звана формула Штайнмаєра, про неї Меркель згадала нещодавно в Берліні.

— У Парижі в грудні 2019 року Володимир Зеленський обіцяв її імплементувати в українське законодавство. Йдеться про постійний статус закону про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО. Ось і настав момент, коли пані Меркель його почала вичитувати як хлопчика: підписав, а не виконуєш. Ми про це попереджали. Так, "ЄС" — опозиція, але на зовнішній арені ми готові допомагати владі. Я переконана: коли Зеленський в 2019 році критикував Мінський процес як неідеальний, він міг його змінити. Заявити, що це був план Порошенка, а в нього є свій. І його б сприйняло суспільство, міжнародні партнери — у Зеленського була підтримка 73% виборців, це серйозний фактор.

Мінські переговори майже мертві. Домовленостей досягти не можна навіть у гуманітарних питаннях. Чи доведеться міняти формат?

— Я б радила нам повернутися до дорожньої карти, яка чітко визначає послідовність виконання домовленостей. Спочатку безпека, повне припинення вогню, потім звільнення заручників. Після — економіка, і тільки потім — політика. При цьому треба розуміти, в яких умовах підписувалися мінські угоди. Щодня з фронту приходили вісті про вбивства українських військових, а наші міжнародні партнери наполягали: необхідно зупинити вбивства, про кордони поговоримо потім, давайте підписуйте.

Але пункт про кордони в угодах все одно є. Так, він для нас важкий і невигідний. Ми хотіли потім переграти його через миротворчу місію ООН — передати їй широкі повноваження, під її контролем провести демілітаризацію і роззброєння регіону, підготуватися до місцевих виборів за українськими законами. Потім миротворча місія передає Україні наш кордон. Ми почали просувати цю ідею. Уже домовилися з Антоніо Гутеррішем (генсеком ООН) про відправлення в Україну оціночної місії ООН, вигадали, як правильно провести резолюцію через Генасамблею, щоб Росія та її сателіти не заблокували її, але не встигли. Зараз час втрачений.

Що зміниться, якщо в переговори щодо Донбасу увійдуть США?

— Треба використовувати всі шанси для звільнення територій Криму і Донбасу. Якщо це підсилює українську позицію, тоді потрібно запрошувати США та Великобританію. Але не вірю, що РФ на це погодиться. Безумовно, США повинні грати більш серйозну, визначальну роль в гарантії безпеки України. В якому форматі — це тактика. Існування спецпредставника було правильною ініціативою України, яку тоді підтримали у Вашингтоні. Відновлення такої посади було б хорошим жестом. Але поки в Україні немає навіть посла США.