Відхилитися від курсу. Чому змінюється політичний вектор Володимира Зеленського

На заході країни колишнього керівника "Студії Квартал-95" підтримали 57% виборців, в інших регіонах — понад 70%. Хтось сподівався, що новий президент піде на прямий контакт з Росією, хтось повірив у його прозахідні прагнення. Але через рік стало очевидно, що очікування перших і других не виправдовуються: одні лаяли його за нездатність зазирнути в очі Путіну, інші попереджали про "червоні лінії". Прогнозовано рівень підтримки президента став падати.

"Володимир Зеленський сподівався бігати між крапельками — Росією і Заходом, але в кінці 2020 року, коли стало очевидно, що ні в Мінську, ні в Парижі домовитися про мир не вдається, йому довелося вибирати, — каже політтехнолог Віктор Бобиренко. — Президент не просто вибрав прозахідний вектор розвитку, але зробив різкий крок вправо: в його промовах з'явилася націоналістична риторика. Спочатку він лише грав роль патріота, але незабаром став вживатися в неї".

В результаті Зеленський не пішов на умови Путіна по Донбасу, викликав критику лідерів проросійських сил в Україні і відштовхнув від себе частину проросійського електорату. Далі він ініціював санкції стосовно Віктора Медведчука і його оточення, наслідком яких стало закриття трьох телеканалів. Як результат — зупинив падіння свого рейтингу. Після Зеленський став заходити на електоральне поле свого головного опонента — п'ятого президента України Петра Порошенка, і рівень підтримки Зеленського виріс ще. Виборці Порошенка задумалися: а чи дійсно Зеленський — "агент Кремля"?

Але у новій риториці Зеленського немає нічого нового. Кожен український президент, крім, мабуть, Віктора Ющенка, починав як політик з південного сходу, а після еволюціонував у "націоналіста" в розумінні Москви.

"У 1994 році Леонід Кучма вів відверто проросійську кампанію, а через шість років написав книгу "Україна — не Росія". Навіть Віктор Янукович переплив з лівого берега на правий. Йому хотілося не перетворюватися в намісника Малоросії, а розвивати багатовекторність", — зауважує політолог Андрій Золотарьов.

"Нині Володимир Зеленський розігрує приблизно той самий формат, що свого часу Леонід Кучма. Він намагається зачепити залишки свого базового електорату і зайти на поле суперників, забираючи умовну монополію на патріотизм, — вважає Бобиренко. — Його найближча інформаційна кампанія будуватиметься на тому, що Україна не проти домовлятися з Росією, але Путін не хоче".

У результаті таких дій станеться цементування електорального ядра Зеленського — 15-20%, готових підтримати його на наступних президентських виборах, до яких, без сумніву, глава держави вже готується.