Місто мера. Андрій Садовий розповів про тиск Порошенка і стосунки з Зеленським

— А ви боїтеся котів? — Андрій Садовий із легкою усмішкою дивиться на мене, і поки я намагаюсь второпати, що мер Львова має на увазі, він зникає за важкою портьєрою. У мене є кілька хвилин, щоб роздивитися просторий, затишний кабінет міського голови. У правому куті стоїть невеликий стіл без натяку на безлад, навіть книги виструнчилися в акуратну вежу. Над кріслом великий герб Львова, поруч прапор України. В іншому куті традиційна кахельна піч, перед якою стоїть ікона Божої Матері.

Садовий повертається зі смугастим вгодованим котом на руках. Це Левчик, який оселився в мерії на початку вересня 2020 року й швидко став улюбленцем львів'ян. Зараз у "котячого мера" є власні сторінки в інстаграмі й тіктоці. Садовий відверто насолоджується ефектом від появи кота, радісно передає його мені на руки, і ми нарешті переходимо до другої частини інтерв'ю, бо взагалі наша розмова розпочалася ще півгодини тому в зовсім іншому місці.

Домовитися про інтерв'ю з мером Львова було неважко, а от визначитися з часом — набагато складніше. Розмову декілька разів переносили, бо у міського голови виникали невідкладні справи. Аби все ж перехопити Садового, мені запропонували приїхати на закладення наріжного каменю індустріального парку Sparrow Park Lviv у промисловій зоні "Сигнівка". Мер на будівельному майданчику з'являється останнім і швидко обходить гостей заходу, вітаючись із ними за новим ковідним етикетом — "кулачком". Під час закладення каменю він моментально перетворюється на "тамаду": голосно запрошує присутніх підприємців та депутатів попрацювати руками, "бо це ж не гроші рахувати".

Офіційна частина закінчується, і Садовий погоджується поговорити, вертаючись до міста. Вже в авто розповідає, що взяв два дні відпустки, "щоб попити водички в Моршині", але не міг відмовитися від участі в заході та інтерв'ю.

Будівництво в Сигнівці — чудовий привід поговорити про інший відомий проєкт: "Сітіпарк-Львів". У 2015 році нідерландська компанія CTP вирішила будувати перший в Україні індустріальний парк. За рік після продажу ділянки інвесторам Генпрокуратура обшукала міську раду і вилучила документи про угоду, заблокувавши будівництво. У 2019-му Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосила підозру Андрію Садовому у зловживанні владою.

Розкажіть про останні новини стосовно цього проєкту.

— Це дуже прикра ситуація для інвестиційного іміджу нашої країни. Компанія CTP купила землю й мала намір швидко почати будувати індустріальний парк у Львові. Але через політику їм фізично не дали цього зробити, почалися претензії до них, до мене. Кримінальна справа триває вже шостий рік. Я говорив про цю ситуацію з президентом Зеленським, коли його тільки обрали, і він готовий був прийняти власника CTP, але той відмовився приїжджати в Україну через таке ставлення. Все це зроблено силами [Юрія] Луценка [у 2016–2019 рр. — генеральний прокурор] та його компанії. На превеликий жаль, ніхто з них не покараний. Тобто можна заблокувати інвестиції в Україну, створити негативний імідж державі, але винних не буде.

Dragon Capital перекупила цей проєкт. На якому етапі компанія зараз?

— Це великий успіх, що Томаш Фіала [СЕО компанії] і Dragon Capital перебрали на себе відповідальність. Вони почали будівельні роботи. І я щасливий, що сьогодні держава готова інвестувати кошти в підведення мереж до індустріальних парків. Отже є розуміння важливості створення нових робочих місць. Також у Рясному є більше 10 га ще одного індустріального парку. Фінальним результатом цих проєктів стане створення 10 тис. робочих місць.

Львів, сміття і політичний тиск

Дорогою до Сигнівки машина пресслужби тричі стояла у заторах. На зворотному шляху авто мера швидко долає відстань до центру міста, майже не зупиняючись.

Якщо відкрити будь-яке опитування про комфортність життя у Львові, городяни в першу чергу скаржаться на громадський транспорт та автомобільні затори. На тисячу населення у Львові припадає 200 машин. Місто не розраховане на таку кількість автомобілів. Як ви працюєте з цією проблемою?

— Питання транспортної ситуації сьогодні найбільше обговорюється городянами, це правда. Іншого варіанту, як подальші інвестиції в розвиток громадського транспорту, не існує. Зараз на кошти Європейського інвестиційного банку купуватимемо 100 нових автобусів. Цей проєкт уже давно мали реалізувати, але конкурс виграла компанія МАЗ [білоруське державне підприємство], і ми скасували тендер. У часи протистояння з Росією я вважаю недопустимим перераховувати кошти країні, яка не є позитивно налаштованою до України.

Також ми плануємо закупити 250 електробусів, перший уже їздить дорогами міста й демонструє високу якість. Третій проєкт — це купівля 100 тролейбусів з автономним ходом. Тобто разом це 450 нових великоформатних транспортних засобів, які кардинально змінять ситуацію у Львові.

Вже кілька років у Львові йде мова про підземні паркінги, але будувати їх не почали. Чому?

— Ми працюємо над можливістю побудувати підземний паркінг на площі Петрушевича через приватно-публічне партнерство. Але законодавство щодо такого партнерства дуже складне, забагато перепон. Простіше було організувати все через інвестиційний конкурс, але вже мусимо дійти цією дорогою до кінця. Плюс у нас є 8 га між вулицями Шевченка і Городоцькою, де буде великий комплекс: Палац мистецтв, конгрес-центр, територія під готель. Там плануємо міський паркінг на декілька тисяч машин. Але цей проєкт має схвалити уряд.

Сьогодні ми маємо достатню кількість паркомісць, проте є одна проблема. На площі перед залізничним вокзалом, наприклад, працює паркінг, але люди не хочуть заплатити 20 грн і залишити автівку, тому що вважають, що паркінги мають бути безплатні. Це велика ілюзія, і я не знаю, звідки вона з"явилась. Наша задача — дати людям розуміння, що вигідніше користуватися громадським транспортом, ніж приватним, це швидше й дешевше.

Одна з ваших обіцянок — будівництво сміттєсортувального комплексу. На якому етапі цей проєкт?

— У 2016–2018 роках Львів пережив сміттєву блокаду. Це вперше у цивілізованому світі сміття використовували як політичний тиск. І все через те, що Садовий на той час був лідером "Самопомочі". Наша фракція була у Верховній Раді, і Петро Олексійович [Порошенко] хотів таким чином зробити "Самопоміч" лояльною й тиснув на Садового. На сьогодні це все — історія. Ми залучили кошти Європейського банку реконструкції й розвитку, кошти різних екологічних організацій — всього €100 млн — і будуємо кілька комплексів. По-перше, це завод із переробки твердих побутових відходів, тендер виграла польська компанія. Поруч уже збудована станція компостування, яка нарощуватиме обсяги. Третій великий проєкт — це завод, де намул, який утворюється після очистки стоків, перетворюватимуть на біогаз, отримуючи власну електроенергію для водоканалу. Четвертий напрям, який перебуває в активній фазі, — рекультивація існуючого полігону. Там плануємо зробити велику зону відпочинку, можливо, навіть із гольфовими полями.

Який термін реалізації цих проєктів?

— У 2023 році повинні працювати обидва заводи — і з переробки ТПВ, і з вироблення біогазу. Рекультивація полігону до того часу теж повністю закінчиться.

Як Львів вирішує ситуацію зі сміттям, поки будівництво триває?

— Ми домовились із громадами, які готові приймати наші відходи на платній основі, з цим жодних проблем немає. Щойно в країні змінилася влада, одразу припинився політичний тиск, і ми нормально організували всю роботу.

Культура околиць. Стратегія розвитку культури Львова

У Стратегії розвитку культури Львова до 2025 року перша ціль — децентралізація. Наразі основні культурні пропозиції зосереджені в центральній частині міста. Як це збалансувати?

— Відкрию вам таємницю: у наступні три-чотири роки для мене це буде основним пріоритетом. Нарешті ми отримали Палац [культури] "Лорта" від Укроборонпрому й спільно з Малою академією наук вибудовуватимемо там Палац науки й техніки. Також активно розбудовується мережа культурних установ у Сихові. Децентралізація культури для нас є критично важливою. Людина не має їхати у центральну частину міста, щоб отримати естетичну насолоду. Взагалі сучасна культура, мистецтво — це єдине, що розширює горизонти мислення. Моя мета, щоб у наступні роки Львів став Меккою для молодих скульпторів, художників, митців, музикантів, щоб вони сюди приїжджали творити.

Зазвичай культурою починають опікуватися, коли закриті базові питання. Вважаєте, що основні проблеми у Львові вже подолані, тому можете дозволити собі займатися розвитком культури?

— І так, і ні. З одного боку, є особисте дозрівання людини. З іншого — ми дійсно багато чого зробили за останні роки з точки зору інвестицій в інфраструктуру — дороги, комунікації, тому час настав. Люди вже це зрозуміють. А коли ти їдеш по горбатих дорогах на вбитих автобусах, тобі не надто до культури.

У 2014 році до Львова переїхало чимало людей із Криму, Донбасу. Як це вплинуло на місто? Що робила мерія, аби переселенці адаптувалися?

— До Львова переїхали люди, які мали певний фах і навички. Багато з них зараз працюють в інжинірингових компаніях, де непогані заробітки. Хтось відкрив заклади громадського харчування чи магазини. Сюди приїхали небідні люди, щоб ви розуміли. І сьогодні вони роблять свій внесок у життя міста, у створення нових робочих місць. Вони вплелись дуже легко, тому що сприйняли наш устрій.

Містяни не побоювалися, що переселенці змінять місцевий менталітет, культуру?

— У XX столітті структура населення Львова змінилась на 90%. Ще 100 років тому місто населяли поляки, євреї — українці не були більшістю. Це за часів радянської індустріалізації сюди приїхало багато людей із навколишніх сіл, і тут почали більше говорити українською мовою. Сьогодні Львів — це місто, де живуть люди різних національностей, різних віросповідань, і у нас повна гармонія.

Міський голова Львова: вибори як батл

Автомобіль мера зупиняється поруч із міською радою. На вході стоїть пристрій для вимірювання температури, мер трохи присідає, щоб сканер міг зчитати інформацію. Дорогою до свого кабінету на другому поверсі Садовий запрошує поглянути на сесійну залу. "Такої ніде в Україні нема, як європейський парламент!" — хвалиться він. Фраза "такого більше ніде в Україні нема" під час розмови звучить ще кілька разів.

Змінюваність влади — один із базових принципів демократії. Ви очолюєте місто вже 15 років. На ваш погляд, це йде на користь Львову? Чи не потребує він притоку нової крові, ідей, енергії?

— Моєму першому заступнику Андрію Москаленку 34 роки. Керівнику моєї адміністрації Євгену Бойку ще нема 30. Взагалі середній вік наших працівників — 30 років. За рік у міській раді біля тисячі студентів проходять стажування, потім найкращі приходять сюди працювати. Я тут, можливо, один із найстарших за віком.

Щиро кажучи, не планував так довго працювати міським головою, але так склалися обставини. На виборах у 2020 році мої опоненти витратили більше $10 млн, щоб забрати Львів собі. Але львів'яни це не підтримали, люди просили мене: "Йди ще на одну каденцію". Сьогодні я щасливий, що маю можливість працювати. Якщо ви подивитесь на великі міста в світі, то найуспішніші ті, де влада має певну прогнозованість. Наприклад, Рафал Дуткевич 16 років працював міським головою у Вроцлаві. А ще є мер Будапешта, мер Відня, таких прикладів дуже багато.

Дійсно, Міхаель Гайпль був бургомістром Відня 24 роки, але ефективність його роботи вражає. У нього був великий проєкт озеленення міста, він суттєво скоротив використання приватного автотранспорту. Вас за яким проєктом запам'ятають?

— Коли я прийшов на посаду, вода у Львові була за графіком: чотири години вранці, чотири — увечері. Всі тільки й говорили, чому в місті неможливе цілодобове водопостачання. Але вже в 2009 році ми запустили воду цілодобово. Також ми якісно провели Євро-2012, збудували новий стадіон, аеропорт — одні з найкращих в Україні. На сьогодні для мене критично важливі інвестиції в культуру, освіту, нові простори.

У 2019 році ви казали, що хочете піти з посади, подорожувати й проводити час із родиною. Але знову балотувалися й зараз багато говорите про плани. Що для вас буде маркером, коли ви зрозумієте, що час залишити крісло мера? Який даєте собі термін?

— Вибори міського голови у Львові — це дуже сер­йозний батл. Це не вибори депутата Верховної Ради. Тут перемагають стратегії, ідеї розвитку. Я дуже хочу, щоб наступним мером також був громадянин чи громадянка, народжені у Львові. Людина, яка знає, що таке система управління містом. Яка має бачення. Я не знаю, коли це станеться. Може, за чотири роки, може, раніше.

Садовий і Зеленський. Швидкий розум президента

Які у вас стосунки з Володимиром Зеленським? Коли останній раз із ним спілкувалися, про що була розмова?

— Я з ним познайомився, коли вони знімали фільм у Львові [у 2018 році студія "Квартал 95" знімала тут стрічку "Я, ти, він, вона"]. Він прийшов у гості, ми сиділи на балконі, пили каву. Останній раз зустрічався з ним на Конгресі місцевих і регіональних влад десь два тижні тому. Мені запропонували очолити Палату місцевих влад. Я вагався, але погодився. У мене є амбітна мета — хочу допомогти українським громадам, а їх в Україні 1469, із написанням стратегій розвитку. До того ж ми у Львові створюємо десять резиденцій: головного архітектора, головного економіста, правника, еколога, транспортника тощо. Це можливість для колег із інших міст приїжджати сюди й обмінюватися досвідом.

Пригадую, коли Зеленський став президентом і приїхав із першим офіційним візитом у Львів, ми з ним гуляли площею Ринок, і він говорив: "Слухай, як зробити, щоб так красиво було по всій Україні?" А треба просто багато працювати — і тоді буде результат.

Які у вас стосунки сьогодні, як би ви їх описали?

— У нас із ним виключно офіційні стосунки. Я один раз був у нього в кабінеті, коли ми збиралися перед підписанням Меморандуму стосовно тарифів. Там були прем'єр-міністр, керівник Офісу президента, а також мої колеги — мер Житомира і мер Дніпра. Це була півторагодинна розмова, яка дала позитивний результат, — тарифи в країні не підняли. Що мені сподобалось — він [Зеленський] має швидкий розум, занурюється в деталі проблеми, що обговорюється. Це те, що я побачив. А аналізувати роботу президента, поки він на посаді, — це неправильно. Я розумію, наскільки складно ухвалювати рішення і нести за них відповідальність.

Зараз багато говорять про узурпацію Зеленським влади. Як міський голова відчуваєте тиск із боку Києва?

— Ні, сьогодні жодного тиску не відчуваю, навпаки, можу сказати про співпрацю. Наприклад, сьогодні ви бачили індустріальний парк, туди два тижні тому приїжджав міністр [розвитку громад та територій Олексій] Чернишов, я йому все показав-розказав. Міністр екології радо долучився до того, щоби Львівщина мала новий полігон твердих відходів. Із міністром юстиції я також час від часу спілкуюсь. Багатьох міністрів знав особисто ще до того, як вони обійняли посади. У нас нормальна співпраця.

Коли минулого року в Україні запроваджували "червону зону", деякі керівники міст ігнорували це рішення. Чи може Львів дозволити собі не виконувати такі вказівки?

— Коли минулого року навесні забороняли виходити в парки, я сказав, що це абсурд. Чи коли уряд вводив карантин вихідного дня, я говорив, що це ахінея, яка не дасть жодного ефекту. Ми тоді оголосили суботу і неділю у Львові робочими днями й таким чином підтримали наших підприємців. Але коли ми сідаємо разом із урядом і розуміємо, що дійсно треба йти на певні обмеження, коли це рішення приймається спільно, то ми його виконуємо. Уряд має поважати місцеве самоврядування. Не може бути так, що якийсь дядько в високому кабінеті вказуватиме, що робити меру Ужгорода чи меру Полтави. Давай разом сядемо, подумаємо й ухвалимо рішення!

Як взагалі оцінюєте політику уряду в боротьбі з COVID-19?

— Якщо проаналізувати статистику європейських країн й України, то ми за рівнем захворюваності знаходимось приблизно на однакових позиціях. Те, що ми маємо значно нижчий рівень вакцинації, цілком природно, бо почали кампанію на півроку пізніше. Сьогодні у Львові вакциновано 30% населення, динаміка нормальна. У цілому рішення [уряду] мені здаються логічними, просто ми бідніші.

Проте навіть у ковідний рік ми у Львові примудрилися дати шалений поштовх розвитку медицини. Взагалі прорив медицини — це не гроші, не обладнання, це менеджмент. Тотальна проблема нашої держави — відсутність якісного менеджменту в цій сфері. Але з Ляшком [міністром охорони здоров"я] у нас нормальні робочі стосунки, він молодець.

Чи балотуватиметеся знову на президентських виборах?

— [Голосно сміється.] Знаєте, я щасливий працювати міським головою й бути корисним громаді. Говорити сьогодні про якісь плани — некоректно. Львів'яни довірили мені цю роботу, я написав дуже об'ємну програму "24/7", тому будь-які такі розмови не на часі. У нас люди не розуміють, що крісло президента — це електричний стілець, дуже складна посада. Щоб навести лад у країні, треба 500 людей. Фахових, професійних, які готові прийти й почати працювати з наступного дня. На превеликий жаль, таку команду в нашій державі поки що не вдалося вибудувати. Але я вірю, що це можливо.

Не шкодуєте, що взагалі вв'язалися у президентську гонку?

— Ні! Це унікальний досвід. Я поїздив країною, був майже у всіх областях. Щасливий, що доля дала мені таке випробування. Та й взагалі дякую долі — я живий, добре почуваюся й маю багато планів.