Не тільки Аваков і Разумков. Коли в опозиції Зеленському з'являться нові обличчя

Окрім традиційних опозиціонерів у вигляді ОПЗЖ, "Європейської солідарності" Петра Порошенка та "Батьківщини" Юлії Тимошенко, влада цього року отримала нові обличчя в стані суперників. Від президентської команди відколовся Дмитро Разумков, який створив своє МФО "Розумна політика" та "відкусив" частину депутатів "Слуги народу". Після відставки та затишшя із жорсткою критикою влади виступив Арсен Аваков. Повернулися до медіапростору колишні прем'єри — Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк, Олексій Гончарук.

А кінець року для президента ознаменувався публічним конфліктом із найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим. Зрештою на телеканалі бізнесмена дивним чином почали консолідуватися і нові, і старі опозиціонери з єдиною критикою чинної влади.

Політолог Кость Бондаренко зазначає, що така консолідація проти влади в українській політиці трапляється не вперше і поділяє опозицію і просто супротивників.

Насправді найпростіший шлях отримувати рейтинги — це критикувати чинну владу.

"До опозиції я відніс би Віктора Медведчука, Петра Порошенка, Юлію Тимошенко — це ті політичні сили, які мають хоча б відносну ідеологію. Але говорити, що опозицією є Разумков, Богдан та інші, хто пішов від нього, — я б не став. Тому що тут йдеться не так про концептуальні ідеологічні позиції, як про особистісне протистояння", — каже Кость Бондаренко.

Узурпація влади, високі тарифи, непрофесіоналізм команди — мала частина того, в чому звинувачують президента та його оточення. Наприклад, "Батьківщина" в особі Юлії Тимошенко, яка ще в березні цього року пропонувала "слугам" створити коаліцію, зараз затятий критик президента та його команди і висловлює готовність, як і вся опозиція, "врятувати ситуацію".

Політсила Разумкова та люди з фото

Окрім старих політичних сил, в Україні може з'явитися нова, під керівництвом Арсена Авакова, котрий любить публікувати інтригувальні фото. Останнє, зроблене в день народження Савіка Шустера, де він зображений разом з експрем'єр-міністром Володимиром Гройсманом, доктором Євгеном Комаровським, журналістом Дмитром Гордоном та іншими. Політтехнолог Андрій Золотарьов вважає, що така опозиція за всіх проблем Зеленського не виглядає як альтернатива чинній владі.

"Арсен Борисович — із високим антирейтингом, токсична людина в публічному плані, а коли антирейтинг на рівні 40%, це кидає тінь на інших, хто йде з тобою. Гройсман не має такого негативу, але він не герой роману українських виборців, крім Вінницької області. В інших регіонах він не тягне", — пояснює Фокус Золотарьов.

Інші експерти теж не вірять, що з "фото в Шустера" вийде потужна політична сила. Бондаренко звертає увагу, що в українській політиці вже були випадки, коли сильні лідери поєднувалися в одну політичну силу, але це не виправдовувало очікувань.

"Якщо ми говоримо про Авакова, кілька моїх джерел, близьких до нього, повідомили, що він нікуди не збирається. У політиці він буде присутній як людина, яка хоче впливати на процеси, але в президенти він не планує", — каже політтехнолог Дмитро Раїмов.

Серед усіх опозиційних сил найбільше шансів скласти конкуренцію має колишній соратник Зеленський — Дмитро Разумков. У листопаді він створив у парламенті своє міжфракційне об'єднання "Розумна політика", куди увійшов 21 народний депутат, більшість з яких — "Слуги народу". Разумков також заявив, що почав набирати людей у команду й анонсував поїздки Україною.

"Якщо він почне робити правильну кампанію — їздити регіонами, спілкуватися з людьми, особисто збирати команду — то зможе набрати зі своєю політсилою 10-15%. Він уже на старті має приблизно 7%, враховуючи, що ще нічого не почав робити. Він має доступ практично на всі телеканали. І якщо в нього добре вкласти, зробити гарну кампанію, він має великі шанси стати конкурентом Зеленського на президентських виборах", — вважає політолог Денис Богуш.

Важливо

Олігархічний фронт Проти Зеленського створюють згуртований опозиційний альянс із високим рейтингом

Борис Тизенгаузен, експерт з управління репутацією, каже, що незабаром Разумков може зіткнутися з новими викликами.

"У нього є дві проблеми. Перша: якщо прибрати його з телевізора, куди він регулярно ходить, він зникне без сліду. Друга: якщо раніше був Разумков такий хороший проти всього поганого, то зараз у нього є свої депутати, і кожен новий скандал з його депутатом битиме по ньому особисто", — говорить він.

Опозиційне поле: "Навіть ті, хто раніше руку не тиснув"

На опозиційному полі стає тісно — так експерти описують поточну ситуацію та вказують: така згуртованість колишніх конкурентів в українській політичній історії не є нововведенням.

"Схоже, опозиція об'єдналася щонайменше двічі. Уперше — у 2002–2004 роках, так звана об'єднана опозиція проти Кучми, а також у 2013–2014-му проти Віктора Януковича, тоді це була пряма консолідація всіх політичних сил. Сьогодні щось схоже, але відмінність у тому, що консолідуються навіть ті, хто раніше не завжди руку потискав одне одному", — пояснює Раїмов.

Тизенгаузен каже, що політики найчастіше свідомо обирають сценарій критики влади та вибудовують свою кар'єру на цьому.

"Насправді найпростіший шлях отримувати рейтинги — це критикувати чинну владу. Є лише два шляхи українського політика. Перший — на своєму авторитеті, на своїх досягненнях ростити рейтинг, щось будувати, показувати результат. Так часто роблять мери, які переобираються знову й знову. Другий легший — маючи медіаресурс, публічно вказувати на помилки влади й отримувати електоральний бал. Але останні рейтинги показують, що опозиція вже починає між собою ділити електоральне поле", — міркує Тизенгаузен.

Говорячи про політиків, які перебувають у владі роками, експерти вказують на два ключові моменти.

• перший — у них сформувався стабільний електорат, який досяг стелі зростання;
• другий — на відміну від нових осіб, у них високий антирейтинг.

Більше нових осіб. Рейтинг президента та рейтинги опозиції

"У президента кілька проблем, які йому потрібно вирішити, щоб наступний рік вистояти. Перше — це кадрова нерозбірливість, яка вже кілька разів його підводила. Друге — нетерпимість до нової думки, бажання все контролювати, те, що він надто сильно реагує не на ВВП чи макроекономічні показники економіки, а на цифру в рейтингу. Усі розуміють, що як тільки починаються коливання в рейтингу на 2%, він уже починає припускатися помилок", — каже Кость Бондаренко.

Експерти вказують, що українські виборці ніколи не читають партійних програм, а свої уподобання визначають суто емоціями та симпатіями. Але, враховуючи демографічну ситуацію, переваги все ж таки змінилися, і є вже запит на нових людей.

"Слуга народу" перемогла, бо був запит на нових, молодих. Можна сказати, що Тимошенко, Медведчук та інші втрачають рейтинги. Вони не можуть зібрати підтримку молодих, для яких вони несимпатичні. До молодих ми відносимо 30-40-річних, які прожили за їхньої влади якийсь час і зрозуміли, що нічого не змінилося. Гройсман, Смешко, Олег Ляшко — політичні пенсіонери. Великих перспектив немає. Зараз люди продовжують хотіти молодих, професійних, які розуміють, що робити, але при цьому енергійні — це люди 40–50 років, які мають розуміння, як змінювати країну", — каже Раїмов.

Експерти зазначають, що, незважаючи на критику, рейтинги опозиційних сил усе ще не можуть перебити президентський.

"Рейтинг Зеленського зараз становить 22-24% за різними оцінками. А його реальний рейтинг, з яким він став президентом, — це рейтинг першого туру — 30%, а не як вважали у другому турі з Порошенком. Тобто за 2,5 роки просів десь на 6% — це некритично", — говорить Тизенгаузен.