Нова сіра зона. Що відбувається у Херсоні і чи буде "референдум"

Два з половиною місяці Херсонська область в окупації. У перші дні та тижні херсонці виходили на численні мітинги, на яких відправляли росіян "Додому!" та розгортали українські прапори. У відповідь окупанти затримували учасників акцій, встановлювали пам'ятники радянським вождям та вивішували триколори. Поступово протести стали згасати, активна частина населення — їхати, новини з області — зникати з медіаполя.

Тим часом, як кажуть місцеві жителі, ситуація у великих містах та області загалом не змінилася: прихильників ідеї про "союз" з Росією не додається, багато хто просто чекає, коли території звільнить українська армія. Але якщо окупація продовжуватиметься, колаборантів ставатиме дедалі більше.

"Проросійське населення" Херсонської області

"Зараз кажуть, що Херсонська область не була підготовлена до можливого наступу. І це правда. Наприклад, у нас у Каховці не формувалася територіальна оборона, лише за кілька днів до повномасштабного наступу з'явилося оголошення про набір, не було укриттів. Міська влада займала таку позицію, що жодної війни не буде, не треба накручувати людей", — каже Олена (ім'я з метою безпеки змінено), мешканка міста Каховка Херсонської області.

Вона розповідає, що навіть у перші дні, коли почалося повномасштабне вторгнення, багато містян не вірили, що це війна.

"Не знаю чому, але у 60% мешканців Каховки існував міф, що можливий кримський чи донецький сценарій — без крові. Мовляв, відбудеться плавний перехід, зміниться керівництво. Доводилося чути: "У мене ремонт — куди їхати", "Головне, щоб не стріляли", "Окупація — це не так страшно". Такі висловлювання характеризують наш регіон. Багато людей залишилися в місті, сподіваючись, що навіть якщо і буде окупація, то мирна, яка їх безпосередньо не торкнеться".

"Херсон — не проросійський, він — російськомовний, — каже Фокусу Олексій (ім'я також змінено), він досі живе у рідному місті. — Мало хто з тих, хто так говорить, знає, що у Херсоні був величезний бавовняний комбінат. Коли його побудували, з Росії завезли близько 60 тисяч працівників, зрозуміло, сталося змішання мов і народів, коли Радянський Союз розпався, у багатьох родичі опинилися або в Криму, або в РФ. Але при цьому чіткої підтримки Росії теж не було, хоча була підтримка у проросійських політичних сил. Коли почалося повномасштабне вторгнення — півтони зникли. Згадайте перші мітинги: вийшла величезна кількість людей, які сказали, ми хоч і російськомовне населення, але українське.

З перших днів у Херсоні та інших містах області, щоправда, проходили проукраїнські мітинги. Люди виходили з прапорами України і плакатами: "Херсон — це Україна". Але разом із протестним рухом зростало і бажання росіян, які зайшли в область, продемонструвати підтримку своїх дій.

Акції "у відповідь": "Здохни, Путін!"

"І нічого у них не виходить. Для "масових заходів" колаборантам важко знайти місцевих жителів, які б підтримували все, що відбувалося. Ось 9 травня обіцяли величезний мітинг. В результаті до Херсона привезли кілька сотень людей з області і Криму. Ми бачили людей, які взагалі не орієнтуються на місцевості, питають, як пройти кудись. Я переглянув усі пропагандистські ролики, скидав знайомим, ми нікого не можемо впізнати — якісь молоді хлопці, які говорять, що вони задоволені всім", — продовжує Олексій.

І така ситуація у всій Херсонській області. Картинку на 9 травня не вдалось створити майже ніде.

"За винятком Генічеська і Скадовська. Один із них близько до Криму, в іншому багато проросійськи налаштованих громадян. А в Бериславі через дві години після "заходів" на танку, встановленому на постаменті, біля якого проходив "мітинг", написали: "Здохни, Путін!" і намалювали український прапор".

Окупація Херсона і "нова" влада колаборантів

Без підтримки, але за рішенням окупаційних влад зверху у великих містах Херсонської області та селах лівобережної України призначені "глави адміністрацій". Здебільшого на посади ставлять когось із місцевих колаборантів.

"Каховкою нині намагається керувати якийсь Павло Філіпчук, — каже Олена. — З 2000-х був у "Партії регіонів", балотувався на посаду мера, але програв. Минулого року поїхав до Росії, а за тиждень до війни повернувся. Ми ще подумали, що це не просто так. Почав писати пости в соціальних мережах про мир і гармонію, плавно підводити до того, що чинити опір неконструктивно. І як тільки почалися військові дії, він написав, що "очолить" Херсон".

Так званий глава призначений і у Новій Каховці. Це Володимир Леонтьєв, колишній підприємець. І в самому Херсоні — Олександр Кобець. А "керує" областю Володимир Сальдо. Він був мером Херсона з 2002 до 2012 року (три каденції), нардепом від "Партії регіонів" у Верховній Раді 7-го скликання.

"Він зазвичай десь ховається — занадто багато людей, які хочуть йому висловити "народну підтримку", і лише 9 травня з'явився публічно", — розповідає Олексій.

Посилення тиску. Що чинять російські силовики у Херсоні

Але якщо так звані міські та обласні "влади" ховаються, то силовиків на вулицях міст Херсонщини стає дедалі більше.

"У нас практично в кожному районі є гуртожиток, спортивна школа — місця масового розміщення людей, і там селять силовиків. Їм також пропонують квартири місцевих жителів, які виїхали з окупації. Херсон — місто невелике, обличчя всі знайомі, а тут стільки нових з'явилося. І йдеться не лише про військових чи Росгвардію, а й одягнених у цивільне", — продовжує Олексій.

Сьогодні Херсон — це низка блокпостів. Вони встановлені на в'їзді до кожного району. На них у людей перевіряють документи, телефони, чоловіків роздягають до пояса. Шукають листування із чат-ботом Збройних сил України, підозрілі фотографії.

"Людей затримують навіть за випадкові фото чи записи у телефонній книзі. Я знаю від своїх знайомих, що хлопця затримали через те, що в його телефоні було написано: "Валера АТО", — каже співрозмовник.

За словами місцевих жителів, місць утримання незгодних як у Херсоні, так і в Каховці чи Новій Каховці є кілька. Це і будинки поліції, і служби безпеки.

"У будівлі СБУ в Херсоні вони влаштували приміщення для тортур у підвалах, привозять людей спеціально катувати, — каже Олексій. — На свободу вийти вдалося одиницям. Наприклад, журналісту Олегу Батуріну. Але його били, зламали ребра. Херсонського священика намагалися зґвалтувати гумовою палицею. Про це він зміг розповісти, коли виїхав. Люди зникали до і після кожного мітингу. У росіян були фотоапарати з далекобійною оптикою, за допомогою якої з будівлі облдержадміністрації вони фотографували всіх учасників, упізнавали. Опісля приходили до них додому о третій-четвертій годині ночі, спеціально вибирали такий час, вибивали двері, відвозили людей із пакетом на голові у невідомому напрямку. Ми боїмося, що коли нас звільнять і зайдуть люди у приміщення, де утримують людей, там буде щось схоже на Бучу".

Час для "референдуму". Як на Херсонщині намагаються створити "ХНР"

Статус Херсонщини в очах РФ не визначений. Тож там уже кілька разів переносили дати так званого референдуму.

"Мені здається, захоплення Херсонщини як окремої одиниці не входило до їхніх планів, а, швидше, захоплення Києва, а з ним і всієї України. Вони трохи розгубилися, що робити, гальмують події", — каже Олена.

"Мені здається, що росіяни діють за принципом хлопчика, який кричав: "вовки!". Сказали перший раз про "референдум" — люди вийшли на мітинг, другий — знову вийшли, третій — ще раз. І щоразу активних людей ставало дедалі менше", — каже Олексій. Він припускає, що росіяни чекають на момент, коли люди поступово припинять виходити на мітинги, а потім справді його проведуть.

І тоді реалізації кримського чи донбаського сценарію нічого не завадить. Олексій сподівається: "Не вірю, що вони знайдуть херсонців, які скажуть, що хочуть "ХНР" або приєднання до РФ. Але за бажання росіяни зможуть створити картинку: зберуть 200-500 людей, ті піднімуть руки, і буде заява, що "референдум" відбувся. І основна маса населення про це дізнається лише тоді, коли це наступного дня по телевізору покажуть".

"Референдум їм і не потрібен, — упевнений херсонський політолог Володимир Молчанов. — Захід все одно його не сприйме, як і Україна. А щодо росіян, то можна сказати, що "приєднали свою давню вотчину — Херсонську область, яку матінка Катерина у свій час завоювала", їм цього буде достатньо. Навіщо ці умовності і гра в залишки демократії".

Статус: не визначений

У Росії немає централізованої, єдиної ідеї, що робити з окупованою територією. А тим паче там не можуть розглядати всю область як єдину: правий та лівий берег Дніпра — це не одне й те саме. Про це каже Володимир Молчанов.

"Лівий берег їм необхідний з політичного погляду — через нього можна подавати воду в Крим і налагодити сухопутний коридор. І ми бачимо, що вони намагаються включити лівий берег до свого порядку денного активніше, ніж правий, ставлять своїх "гауляйтерів", — пояснює він.

Політолог звертає увагу, що на правому березі, окрім Херсона, майже всюди зберігається українська влада, навіть якщо її виселили із приміщень адміністрацій.

"На правий берег росіяни не намагаються налагодити постачання продуктів харчування з Росії, на відміну від лівобережжя та Херсона, там фактично гуманітарна катастрофа. Правий берег росіяни розцінюють як військовий плацдарм, який їм тимчасово необхідний, щоб спробувати захопити Миколаїв і Одесу. Але вони, думаю, вже розуміють, що ці плани абсолютно нереальні. Тому і цінність правобережного плацдарму стає близькою до нуля. Але росіяни мислять, як Гітлер: все, що зайняли, треба тримати до останнього. Відійти — зазнати поразки, а вона — неприпустима .

Але що робити з лівим берегом також не зрозуміло.

"Росіяни кажуть абсолютно абсурдні речі, мовляв, Росія звідси не піде, але в якій формі вона залишатиметься, вирішуватиме херсонцям. Це заявив Андрій Турчак (перший заступник голови Ради Федерації Федеральних зборів РФ. — Ред.), коли приїжджав у Херсон, — згадує Молчанов. — Створення так званої Таврійської губернії — ідея кримських колаборантів Сергія Аксьонова і Володимира Константинова та їх прямого ставленика Кирила Стремоусова (його російські ЗМІ називають "заступником голови військово-цивільної адміністрації", — ред.). Ця ідея їм вигідна, тому що вони хочуть отримати гроші на так звану інтеграцію області. В вони матимуть першочергове право на пограбування Херсонщини. Але Москві, здається, ця ідея не подобається — є конкуренція за ресурси, і тому, коли ми бачимо, що забирають зерно у фермерів, то це роблять не кримські, а з материка РФ".

Херсонщина вигідна Росії як якась сіра зона, не з погляду фронту, а з погляду прав та обов'язків, законів. Тому зараз і відбувається демонстрація ідей далекої долі регіону.

Хтось говорить про повну інтеграцію, хтось про якусь "дружню Україну", хтось — про "Новоросію", хтось — про "республіку".

"При цьому Херсонщина як господарський суб'єкт мало чим приваблива, це аграрний регіон. І для Росії може бути баластом, гирею на нозі, яку вона не потягне", — продовжує експерт.

Місцеві жителі також кажуть: що більше часу херсонці проводять в окупації, то складнішим може бути процес деокупації. Збільшуватиметься кількість людей, у яких тут бізнес, політичний вплив, і вони погодяться переходити на бік ворога, щоб не розмінювати своє ілюзорне, але все ж привілейоване становище на долю біженця. Ми вже бачимо народних депутатів, які співпрацюють із окупантом.

"Звільнити нас можна або дипломатичним шляхом, але ми бачимо приклад Криму, коли переговори не допомагають, або військовим. І тоді вже разом із Кримом. Я б уже не ризикнула їхати в прикордонні області, знаючи, що будь-якої миті війська РФ можуть перейти кордон, а у мене буде тільки дві години, щоб зібрати все необхідне і виїхати, — резюмує Олена. — Тому для безпеки Херсонщини дуже важливо, щоб був звільнений Крим. Крім того, постійно відбувається прикордонна колаборація, роками. Ми не можемо простежити, чи відвідує той чи інший чиновник Крим, чи спілкується він із кимось, наприклад ФСБ. А я думаю, що на Херсонщині так і було, і тому її так швидко вдалося окупувати".