Антон Геращенко: "Якщо РФ застосує ядерну зброю, то перетвориться на чумний барак"

Обстрілами міст України Путін маскує свої невдачі

— Масований обстріл українських міст 10 жовтня. Що, на вашу думку, спричинило його?

— На мою думку, головною метою президента РФ Володимира Путіна було навіть не ураження української енергосистеми, а показати "ватникам" — тобто найбільш упоротим своїм прихильникам — що він сильний як ніколи, що в нього багато ракет, що вони можуть завдати шкоди Україні. Оце головне було завдання після того, що сталося на Кримському мосту, після відступу з Харківської області, після повної відсутності будь-яких успіхів на фронті.

А я нагадаю, що, починаючи з 3 липня, після захоплення Лисичанська, росіяни не мають абсолютно ніяких досягнень, ніяких поступів. Вони перебувають в обороні і навпаки — лише відступають. Це реакція на різке зниження рейтингу Путіна, довіри до нього серед його прихильників. Головне завдання було показати, що "ми сильні".

Найцікавіше, що російська пропаганда вже по телебаченню не соромиться відкрито радіти завданням ударів по містах України. Скабєєва та інші в ефірі, верещачи від радості, показують кадри — як ракети потрапляють не по військових об'єктах і навіть не по електростанціях, а по центру Києва. Це, можна сказати, остаточний поворот до фашизму.

— На що вплинуть удари по об'єктах енергетичної інфраструктури? Чи можна такими ударами повністю позбавити українців доступу до електроенергії?

— Я не хотів би підказувати, що робити ворогові. Але на сьогодні їх удари цілі не досягли, це було на кшталт укусу комара. Максимальні збитки — це те, що доводиться йти на віялові відключення електроенергії у деяких регіонах.

Обвалення енергосистеми не сталося. У них цей план щодо обвалення енергосистеми був, напевно, лише на грудень. Коли б було вже холодно, мінусова температура. Зараз Путін на це пішов, щоб показати, що він ще має порох у порохівницях. Ми ж будемо готові до подальших ударів по енергосистемі, які будуть небезпечнішими саме тоді, коли є мороз. Тому що тоді можуть бути проблеми із теплопостачанням.

— Чи вдалося російській армії завдати ударів по якихось військових об'єктах, як про це заявляв Путін на засіданні Ради безпеки РФ?

— Жодного військового об'єкту 10 жовтня уражено не було. Усі загиблі та поранені — цивільні особи. Зокрема 41-річний полковник кіберполіції Юрій Заскока та жінка-лікар, у якої 5-річний син залишився сиротою. Співчуття їх близьким.

— Заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв заявляв, що обстріли 10 жовтня — це нібито лише "перший етап" і варто чекати продовження. Як ви оціните його слова?

— Медведєв — це алкоголік, що спився, і який не має жодного впливу на прийняття політичних рішень у РФ. Він — не більше, ніж людина, яка просто базікає без толку. Удари, звісно, будуть. Вони хочуть і надалі уражати наші об'єкти інфраструктури. Але їхні можливості зменшуються. Я не готовий сказати, скільки у росіян залишилося ракет, але очевидно, що зброї у них не додається.

Така високотехнологічна зброя, як крилаті ракети, не може робитися швидко. Термін виготовлення такої ракети — 8-10 місяців. Витрачають вони їх точно вдесятеро швидше, ніж виготовляють. І можу сказати, що жодної високоточної зброї у них, як виявилось, немає. Ну, яка ж це високоточна зброя, якщо одна ракета потрапляє в яр під скляним пішохідним мостом, інша — в дитячий майданчик у парку?

— Може, в цьому була логіка, бити саме по цивільних об'єктах?

— Мені важко думати за біснуватого диктатора Путіна та його військових. Але це не високоточна зброя.

Контрнаступ продовжиться і взимку

— Яка з 24 лютого загальна кількість цивільних, які загинули внаслідок ударів ЗС РФ по населених пунктах України?

— За обліком поліції, станом на 10 жовтня загинуло 8 436 мирних жителів, травмовано 6 134. Також загинуло 422 та травмовано 804 дитини. Але це без урахування непідконтрольних нам територій, включаючи Маріуполь, Попасну тощо.

— Іранські БПЛА Shahed: президент України Володимир Зеленський озвучив, що РФ їх замовила 2400 одиниць. Наскільки їх можна назвати ефективними, наскільки вони становлять небезпеку для нашої армії, систем ППО тощо?

— Зброя, яка вибухає і може вбити, звісно, небезпечна. Якщо порівнювати їх із РСЗВ HIMARS, то, я думаю, одна ракета коштує 100 таких БПЛА. Вони все одно не є на 100% точними, а їхня бойова частина у розмірі 10 кг не може уразити якісь особливо укріплені будівлі. Але, звичайно, вони завдають шкоди.

Крім того, на них витрачаються цінні ракети ППО. Тому дуже важливо зараз нашим силам ППО та сухопутним силам максимально використати старі радянські комплекси типу "Шилка" та "Тунгуска". Це скорострільні гармати невеликого калібру, які будуть дуже успішно збивати подібні дрони.

— Яких наслідків варто очікувати для Ірану через надання військової допомоги РФ?

— Іран і так перебуває під санкціями. Це режим, який начхати хотів на якісь права людини, на людське життя. Вони з Росією, з Путіним зараз в одному човні. Фактично є союз між Китаєм, Іраном та РФ. Ті самі іранські нафту і газ купує Китай. Через санкції Європа та США їх не купують, а Китай — так. Китай також є найбільшим забудовником та інвестором в Іран.

— Хто, на вашу думку, справді підірвав Кримський міст? Це СБУ, ГУР МОУ, інші українські відомства чи самі росіяни?

— Ті, хто це зробив, напишуть про це у своїх мемуарах. Найголовніший результат підриву Кримського мосту — це, звичайно, психологічна травма для тих, хто вважав, що Росія сильна і недосяжна. Це найголовніший удар.

Так, через певний час вони відновлять обвалене дорожнє полотно та залізничне сполучення. Але вони вже ніколи не відновлять своє почуття спокою та невразливості. Удар по Кримському мосту, безумовно, послабив владу Росії і посилив позиції України. Зокрема, багато хто тепер вважає, що "Моссад" і ЦРУ вже не номер один.

— Темпи контрнаступу ЗСУ дещо сповільнилися. З чим це, на вашу думку, пов'язане?

— Є Генеральний штаб, який керує наступом. Якому видніше — потрібно швидше наступати чи повільніше. Він має всі дані з розумінням того, які є можливості для наступу. Для того, щоб наступ відбувався швидше, потрібно ще більше озброєння.

— Ми можемо чекати на нові прориви і такі тотальні розгроми, як у Харківській області?

— Є два основні фронти — східний та південний. На південному фронті наступають лише українські збройні сили. На східному фронті наступають ЗСУ у напрямку Сватового та Кремінної. Водночас четвертий місяць є млявими спробами "вагнерівців" наступати у бік Бахмута. Але це вже перетворюється просто на якусь клоунаду. Бо якщо подивитися заяви російських пропагандистів, то вони там наступають із 20-х чисел червня. При тому, що від лінії фронту там до Бахмута лише кілька кілометрів. Вони їх не можуть пройти практично 100 днів.

Бахмут став певним Сталінградом, тільки на місці його оборонців — українці, а сил наступу — фашисти.

— Як правило, у зимовий період бойові дії дещо сповільнюються. Аналогічного розвитку очікує і низка експертів від цієї війни. На вашу думку, чи справді буде певне уповільнення?

— Швидкість бойових дій з нашого боку залежить значною мірою від швидкості постачання зброї та боєприпасів. Я, навпаки, очікую, що не зупинятиметься наступ і триватиме в будь-яку пору року. Для тієї ж колісної бронетехніки наступати по підмороженому ґрунті краще, ніж по бруду. Нагадаю, що Путін обрав для наступу на Україну кінець лютого, морозний час, коли ґрунт був твердим.

— Ще одна тема, яка зараз багатьма обговорюється. Путін може застосувати ядерну зброю в Україні?

— Путін — хворий на голову маніяк та воєнний злочинець. Тому виключати застосування на 100% не можна. Але якщо в нього залишається хоч крапля здорового глузду та почуття передбачення, то він має розуміти, що застосування тактичної ядерної зброї проти ЗСУ перетворить його на остаточного вигнанця, з яким не буде жодних переговорів, а вся Росія перетвориться на "чумний барак".

Колаборантів в Україні 2022-го виявилося менше, ніж 2014-го

— Де на деокупованих територіях російські військові ставилися до місцевого населення жорстокіше — у Київській, Харківській, Херсонській областях чи на Донбасі?

— Рівних Бучі, де масово розстрілювали людей на вулицях, ми поки що не знайшли. Другий за рівнем виявленої жорстокості — це Ізюм, який зазнав масових бомбардувань. Там величезна кількість громадян загинула у своїх будинках просто під бомбами. Я особисто в Ізюмі був біля будинку, де обвалилося два під'їзди, з-під яких, як повідомили місцеві жителі, дістали 47 трупів. Загинули цілі родини. Жодної воєнної необхідності бомбардувати багатоповерхові будинки, забудову, абсолютно не було.

— Чи можете ви надати характеристику середньостатистичного колаборанта на окупованій території? Хто це, який у нього вік, сімейний стан?

— Як правило, це люди від 40 і більше. Люди, які вважають, що розпад СРСР — це велике горе, що Україна — це помилка. Зазвичай, це люди російськомовні, росіяни за своїм походженням. Які виховувалися, скажімо так, у раболепстві перед Москвою, перед РФ. І які не бачили майбутнє України як незалежної держави.

— Чи відомо, скільки українців стали колаборантами на цей момент?

— Є приховані колаборанти і відкриті. Якщо говорити про відкритих, то йдеться, мабуть, про кілька тисяч людей. Щодо тих, хто морально підтримував "російський світ", то думаю, що їх більше. Але гадаю, що після нашої перемоги всі, хто підтримував росіян, просто виїдуть з України.

— Чи вже були затримання співробітників сфери освіти, які погодилися працювати під російською окупацією?

— Мені про такі випадки не відомо.

— Яка кількість працівників системи МВС — поліцейських, рятувальників тощо — стали колаборантами на окупованих територіях?

— Рятувальники залишилися на окупованих територіях та виконували свою роботу — рятували українців від пожеж, від лиха. Говорити про колабораціонізм людей, які виконували свою роботу, — це те саме, що говорити про лікарів, які рятували життя людей. Якщо говорити про поліцейських, то максимальний рівень — це був заступник начальника районного відділу поліції Харківщини. Решта — це пересічні люди, які не займали якихось високих постів.

Тому не можна сказати, що поліція була пронизана колаборантами. Особливо порівняно з 2014 роком, коли в Криму керівництво поліції переходило на бік ворога. Коли начальник СБУ Петро Зима став генералом ФСБ РФ. Такого цього разу немає.

Загалом у нас на постах у поліції перебували патріотичні люди, високопоставлених зрад немає. Точних цифр я не маю, але думаю, що на боці РФ почали працювати менше 10% поліцейських. Поліцейські отримували вказівки вийти з певних територій та виконували їх. Окрім поодиноких випадків. Зараз, коли відновлюємо райвідділи у тому ж Лимані та Ізюмі, туди приходять ті самі поліцейські, які раніше пішли.

— Чи вдавалося на деокупованих територіях затримати когось із правоохоронців-колаборантів, які перейшли на бік РФ?

— У Балаклії було затримано керівника окупаційної поліції, в Ізюмі — начальника карного розшуку окупаційної поліції. Обидва були пенсіонери, звільнені за десять років до вторгнення. Якраз потрапляють в образ колаборанта — проросійськи налаштовані, росіяни за національністю та ненавиділи Україну.

— Мешканці окупованих з 2014 року територій чекають на повернення української влади? Чи надходить звідти силам оборони України інформація про переміщення, техніку та бази російських військових?

— Максимальна кількість інформації надходить із супутників. Перше питання — звісно, є ті, хто чекає на Україну, є ті, хто не чекають, це очевидно. Співвідношення назвати складно, там соцопитування не проведеш. Але, звичайно, там є люди, які хочуть повернення України. І хочуть, щоби був мир. Мир буде можливим лише тоді, коли ці території будуть повернуті нашій країні.

Активні бойові дії можуть закінчитися у 2023-му році.

— Які сценарії розвитку російсько-української війни ви бачите?

— Один сценарій — лише перемога України.

— А якими шляхами ми можемо прийти до цього?

— Територію континентальної України буде звільнено силою зброї, включаючи Донецьк та Луганськ. Це мої очікування. Щодо Криму… Туди технічно складно зайти військовим шляхом. Але якщо росіяни його оборонятимуть, то санкції їм завдатимуть збитків у 100-150 млрд доларів на рік. Вартість окупації буде настільки високою, що просто не зможуть його утримувати.

— Скільки триватиме ще повномасштабна російсько-українська війна?

— Я сподіваюся, що вона закінчиться у 2023 році визволенням України. А так вона може тривати багато років. Тому що може не бути мирного договору, як між Японією та Росією, між Північною та Південною Кореєю. Але активні бойові дії, на мою думку, закінчаться вже наступного року.

— Наскільки ускладнять життя українським захисникам, мобілізовані в РФ? Як вони можуть вплинути на фронт?

— Звичайно, це негативно вплине. Тому що доведеться витрачати більше патронів і снарядів на знищення окупантів, що знову прибули. Докорінно це не допоможе Путіну та росіянам утримати наші території. Це ускладнить їхнє звільнення. В принципі, і мобілізація навіщо потрібна була? Щоб заткнути дірки на фронті, посадити в окопи людей. Тому що в окопах ніхто вже майже не сидів.

А так просто знадобиться більше гармат, більше зброї. Утричі більше РСЗВ HIMARS, утричі більше артилерії, у п'ять разів більше танків та бронетехніки. Просто зброя, та й годі. Найголовніше — що росіяни, як мобілізовані, так і ті, хто тут вже є, абсолютно не мають волі до перемоги. Вони не розуміють, що тут роблять. І потрапляючи сюди вони бачать, що тут їхня справа не права, вони почуваються фашистами.

— Ваша думка щодо майбутнього РФ. Що на неї чекає?

— Я думаю, що на Російську Федерацію чекає зміна Путіна. Він піде. Він або сидітиме на лаві підсудних, або буде змушений ховатися в якійсь Північній Кореї, або його вб'є хтось із месників чи з його оточення.

А Російська Федерація вже ніколи не буде такою, якою вона була раніше, до вторгнення. Вона буде роз'єднана, регіональні еліти піднімуть голову і більше не захочуть садити собі на шию диктатора, який може ввести Росію у війну. Є багато місцевих російських царків — башкирських, татарських та інших. Вони всі до початку повномасштабної війни мали нерухомість у Європі, яхти, бентлі, роллс-ройси, відпочивали там, кайфували від життя, завдяки награбованим у РФ. Нині у них це все закрито. Як ви думаєте, вони Путіна за це люблять? Ні, вони його ненавидять, бо їхнє солодке життя закінчилося. А все це тому, що вони посадили його собі на голову і ніде йому не суперечили.

Але давайте відверто — раніше й Захід усіляко Путіну підігравав. Подивіться на те, що робила Німеччина в особі колишніх канцлерів Ангели Меркель та Герхарда Шредера. Вони дали себе обплутати газопроводами. На лютий Німеччина 55% газу отримувала з РФ. При тому, що попереджали всі: "Якщо ви заходите в таку залежність — Путін з вас мотузки витиме". Попереджали всі, що не треба будувати "Північний потік-2", бо це призведе до підвищення ризику вторгнення в Україну.

І що, Путін якось постраждав від санкцій через Крим? Ні, з ним продовжували спілкуватися всі, йому тиснули руку, він приїжджав на всі саміти, окрім G7. І це все його стимулювало продовжувати. Взагалі, вся історія нападу на Україну повторює поведінку Гітлера. Так само йому потурали, так само вдавали, що з ним можна домовлятися тощо.