Викинути Росію з ООН. Чи можливо це та який дасть результат

"Успішна наступальна операція"

Днями Генеральна асамблея ООН засудила анексію Росією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, назвавши псевдореферендуми діями, позбавленими будь-якої юридичної сили.

За відповідну резолюцію проголосували 143 із 193 держав-членів ООН. А це майже всі країни Європи, більшість країн Латинської Америки, Африки, Азії. Проти всього п'ять: Росія, Білорусь, Північна Корея, Сирія та Нікарагуа.

Питання розглядали на спеціальній сесії Генасамблеї, оскільки напередодні Рада Безпеки ООН подібну резолюцію відкинула — традиційно вето наклала Росія (яка має таке право поряд із іншими постійними членами 3 Китаєм, США, Францією, Великобританією). Вона хотіла провести таємне голосування й на асамблеї.

Більшість західних політиків підтримали рішення Генеральної Асамблеї ООН. Наприклад, у МЗС Німеччини зауважили: "От який вигляд має перебування на неправильному боці історії. Світ разом із Україною!".

В Україні також задоволені результатом. Заступник глави Офісу президента України Андрій Сибіга назвав голосування "судним днем" для Росії на міжнародній арені. А міністр закордонних справ Дмитро Кулеба сказав: "Це була успішна наступальна операція на дипломатичному фронті зі звільнення світу від російської руйнівної дії".

"Карта голосування показова. Резолюцію підтримали 143 із 193 членів Генасамблеї ООН. Це навіть більше, ніж під час засудження вторгнення РФ в Україну в березні. Є прогрес", — каже політолог Володимир Фесенко. Він називає проривом, наприклад, те, що Еритрея, яка раніше голосувала проти резолюції із засудженням російського вторгнення в Україну, цього разу утрималася.

Кулеба уточнює: "Кілька країн Африки, які раніше утрималися під час голосувань чи не брали участь, тепер проголосували "за". З їхніми лідерами раніше говорив президент Володимир Зеленський".

Ангола, Бангладеш, Ірак, Мадагаскар, Сенегал під час голосування в березні документа про агресію зберігали нейтральність, а тепер підтримали проукраїнську резолюцію.

Нейтральними досі залишаються Китай, ПАР, Пакистан, а також низка пострадянських країн — Вірменія, Узбекистан. Азербайджан та Індія не голосували.

"Це опосередковано свідчить про бажання дотримуватися відносного нейтралітету в цьому питанні. Загальна та домінантна позиція міжнародної спільноти очевидна — це засудження загарбницьких дій Росії та вимога вивести її війська з території України", — уточнює Фесенко.

Але головне питання полягає в тому, що Росія за нинішніх умов не дослухатиметься цієї резолюції.

Складність процедур: невидимий захист Росії

Після цього засідання у світі знову заговорили про те, що Росії не місце і в Раді безпеки ООН. Із одного боку, це єдиний орган ООН, чиї рішення є обов'язковими для виконання всіма членами. З іншого боку, країна, яка є порушницею міжнародного права та статуту ООН, не дозволяє винести рішення, яке суперечить її інтересам, весь час використовуючи право вето.

"РФ перетворилася на ракову пухлину в тілі Ради Безпеки, і її потрібно видалити, перш ніж вся система ООН отримає метастази", — заявив постійний представник України при ООН Сергій Кислиця.

Дискусія щодо ефективності ухвалення рішень Радбезом ООН ведеться з 2014 року, коли Росія окупувала Крим і взяла під контроль частини Донецької та Луганської областей. Після цього Росія не дозволила ввести миротворчий контингент ООН на Донбас, а 25 лютого 2022 року ветувала резолюцію Ради Безпеки про припинення вторгнення в Україну.

Але виключити Росію з процесу — задача не з легких.

Так, відомий випадок, коли Генеральна асамблея проголосувала за вигнання Росії з Ради прав людини ООН (раніше так сталося з Лівією). Але це було можливо, тому що цей орган не фігурує в Статуті ООН. Рада безпеки — інша справа.

Згідно зі статутом ООН, постійний член Ради безпеки взагалі має утримуватися від погроз застосування сили. Але якщо це відбувається, то порядок покарання за такі дії не прописаний. Іншими словами, незрозуміло, чи є порушення статуту основою виключення. Щоб внести ясність, потрібно переписувати статут. Але навіть якщо це вдасться зробити — Генеральна асамблея ООН проголосує двома третинами голосів, — то далі зміни потраплять у Раду Безпеки, де Росія традиційно накладе вето.

Варіанти вигнання Росії: усунути, звинуватити, реформувати

Проте українські дипломати й експерти пропонують інші шляхи, які можуть допомогти обмежити доступ РФ до механізмів ухвалення рішень як у Раді безпеки ООН, так і взагалі в організації.

"Існує два основні варіанти, — каже Фокусу постійний представник України при ООН у 1997-2001 та 2015-2019 роках Володимир Єльченко. — Перший — засумніватися, чи законно ця держава посідає місце. Другий — назвати Росію країною-агресором. Думаю, що в результаті спрацює щось середнє".

Дипломат пояснює: Росія не є правомірним членом не лише Радбезу, а й ООН. Вона посідає місце країни, якої немає — СРСР, як правонаступниця.

Справді, у Статуті ООН досі серед постійних членів Ради безпеки вказано не Росія, а СРСР. Росія там постала після звернення президента Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки Бориса Єльцина. 1991-го РФ мала пройти формальну процедуру перевступу до ООН, як Чехія та Словаччина, країни колишньої Югославії, але цього не сталося. І жодна з держав-членів не спробувала уточнити цей момент.

Щоб змінити ситуацію, можна звернутися до Міжнародного суду ООН із простим питанням: чи законно Росія посідає місце СРСР? Єльченко припускає, що рішення може бути на користь України. Однак нюанс у тому, що цей суд не має спеціального виконавчого органу — країни просто зобов'язуються виконувати його рішення. Але від Росії цього не варто очікувати — РФ не визнає юрисдикцію Міжнародного суду ООН. І змусити її виконувати це не можна. Тоді контроль за виконанням рішень Суду покладають на Раду Безпеки ООН. А там Росія, як відомо, має право вето.

Якщо цей варіант не спрацює, є інший.

"У Статуті ООН є положення, де чітко розписано, які ознаки має мати держава для того, щоб бути членом ООН. Я маю на увазі, що після сумнозвісних указів Путіна про приєднання Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей, не кажучи вже про Крим, правосуб'єктність РФ як держави змінилася, — продовжує Єльченко. — Це вже інша держава. Тобто, можна сумніватися, чи існує держава РФ у тому вигляді, якою вона була до того? Це суто юридичний підхід для того, щоб заручитися підтримкою тих країн, які займають нейтральну чи нейтрально-позитивну позицію стосовно Росії. Можна просто поставити питання про невизнання повноважень Росії незалежно від того, чи приєднала вона до себе наші території, чи ні".

Ще один шлях — тимчасово призупинити членство Росії в ООН. Генасамблея могла б не допускати російську делегацію на засідання. Підстава такого кроку: агресія проти України як порушення Статуту ООН. Подібна історія трапилася 1962-го, коли Генасамблея усунула від участі ПАР через існування режиму апартеїду. Через двадцять років у країні відбулися демократичні вибори, президентом обрали Нельсона Манделу, і проблема зникла.

"Тоді Генасамблея ООН рекомендувала Раді безпеки розглянути низку питань щодо ПАР — ембарго, морська блокада, заборона польотів, розрив дипломатичних відносин, виключення з організації. Це рішення було не обов'язковим для виконання, але стало однією з причин того, що режим апартеїду був демонтований — 143 голоси "за" останню резолюцію — це значно більше, ніж дві третини голосів членів ООН. Тому якщо винести питання про законність чи незаконність перебування Росії серед членів ООН, правильно сформулювати питання, то така резолюція отримає достатню кількість голосів, щоб рекомендувати Раді Безпеки схвалити таке рішення", — каже посол.

Він розповідає, що зараз низка міжнародних юристів, дипломатів, представників громадянського суспільства створила спеціальну ініціативну групу, яка напрацьовує варіанти виключення Росії з ООН. Ця група активно працює в Сполучених Штатах, їй належить ініціатива щодо створення відповідної петиції. Вона набрала вже понад пів мільйона голосів у всьому світі.

"Нещодавно я дізнався, що члени ініціативної групи зустрілися з конгресменами — попросили винести питання виключення РФ із ООН на розгляд Конгресу. Реакція позитивна. Думаю, вони проголосують на нашу користь, ми отримаємо підтримку, і тоді вже американці поставлять це питання перед ООН", — передбачає дипломат.

Крім того, можна оголосити про необхідність реформування Ради безпеки ООН. Наприклад, делегація США пропонувала розробити нову схему накладання вето: країна, яка хоче заблокувати рішення, має публічно пояснити причину. Президент Франції Емманюель Макрон пропонував обмежити право вето на питання масових злочинів. Німецький канцлер Олаф Шольц виступив за розширення Ради Безпеки. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган наполягає на скасуванні права вето. Поки що жодна з пропозицій не перейшла на етап серйозного обговорення.

Примус до миру: РФ і її відповідальність

Проте обмежити участь Росії в ООН означає примусити її виконувати ті чи інші рішення. І в цьому найбільша проблема.

Із одного боку, Росія не боїться виключення з ООН і всіляко демонструє це, вдаючись до абсурдних ініціатив. Експерти кажуть, для РФ Рада безпеки — вигідний пропагандистський майданчик, яким він намагається активно користуватися. Наприклад, у квітні на засіданні Росія хотіла обговорити "провокацію українських радикалів у Бучі", а в серпні збирала засідання через ситуацію на Запорізькій АЕС — нібито через "українські обстріли". З іншого боку, Кремль усе ще намагається дотримуватись іміджу глобального світового гравця, тому намагатиметься не допустити виключення.

Єльченко каже, що є кілька способів змусити Росію виконувати рішення ООН.

• По-перше, згідно зі статутом організації, можна ввести миротворчі сили ООН.

"Існує так звана резолюція Генасамблеї "Об'єднані заради миру" (United for Peace). Її використали у випадку з Кореєю в 1953 році, коли, всупереч позиції Радянського Союзу, в Корею ввели міжнародні війська, що зупинило війну. Щоправда, Корея після цього була поділена, проте прецеденти є", — пояснює колишній постійний представник України при ООН.

• По-друге, вдатися до тотальної ізоляції Росії та санкцій ООН, обов'язкових для виконання.

"Це вже не будуть лише санкції Європейського Союзу чи Сполучених Штатів. Це будуть міжнародні санкції. Так, процес довгий, але можливий. Скажу так, коли два місяці тому ми говорили про подібні кроки, у відповідь нам посміхалися, казали, що це нереально, адже Росія є ядерною державою. Коли ми про це говоримо зараз, це вже розглядається як варіант", — продовжує Єльченко.

Водночас дипломат вважає, що Україні потрібні набагато швидші рішення.

"Наш головний переговорник — Збройні сили України. На жаль, усе так чи інакше вирішується воєнним шляхом. Дипломатія не спрацювала. ООН не спрацювала, тому що там була РФ", — підсумовує він. Єльченко впевнений, що Україна не може покладатися на ООН як на панацею, від якої залежить завершення цієї війни, а світ не може дозволяти Росії діяти так далі, адже Росія в такому вигляді — загроза миру на десятиліття вперед.

"Тому нам потрібна воєнна перемога, а після цього вирішуватимемо інші питання із залученням міжнародних механізмів: санкції, тотальне ембарго, тотальна ізоляція РФ доти, доки там не зміниться уряд чи Росія не розпадеться. Нашою метою має стати зміна державного устрою РФ, щоб ця країна не змогла більше ніколи нікому загрожувати", — каже дипломат.

Важливо

Запрошення до трибуналу. До чого приведе Путіна анексія українських територій