Тінь окупації. Чи захопить Путін Білорусь в разі усунення Лукашенка

За часів Олександра Лукашенка Білорусь стала повністю підконтрольною Росії. Але в Кремлі думають про більше: зміну влади в Мінську. Під час параду на Красній площі 9 травня багато хто помітив, що так званий білоруський президент Олександр Лукашенко досить погано виглядає — на обличчі помітні набряки, рука забинтована, він ледь пересувався. До того ж він вперше не виступив із промовою на урочистостях у Мінську — його замінив міністр оборони. Тоді ж заговорили про можливу серйозну хворобу Лукашенка та ймовірність швидкої заміни на більш зручного для президента Росії Володимира Путіна кандидата. Але зрештою за кілька днів той з’явився на публіці у військовій формі — місцеві журналісти пояснили: працює у центральному командному пункті військово-повітряних сил. Але вигляд Лукашенка не покращився.

Історія співіснування Лукашенка та Путіна

Усі пам’ятають, як з 2014 року, коли Росія вчинила акт агресії щодо України, окупувавши Крим та частину Донецької та Луганської областей, Білорусь прагнула бути миротворцем, запрошуючи до "мирних перемовин" у Мінську тристоронню контактну групу. У той момент Лукашенко намагався налагодити відносини із Заходом, який до того наклав санкції на країну. Тоді вперше за кілька років останній диктатор Європи, як його назвала державна секретарка США Кондоліза Райс у 2006 році, почав співпрацювати з Заходом. На Білорусь стали дивитися як на умовну нейтральну державу. І Лукашенко цей імідж подобався, він намагався підтримувати його: не визнавав анексію Криму до 2021 року, і весь час повторював, що Росія і Україна — братні народи, конфлікт між якими потрібно вирішувати дипломатичним шляхом.

У той момент внутрішня ситуація у Білорусі почала змінюватися. Лукашенко звільняв політв’язнів, дозволив функціонувати громадським організаціям та деяким медіа.

Але вже 2020 рік змінив все. Напередодні проведення президентських виборів білоруси почали вірити, що можуть змінити країну на краще і змінити владу через вибори. Це дуже налякало Лукашенко. Він оголосив про свою перемогу, хоча опозиція говорила про підтасовки, і відновив практику затримань незгодних громадян, які вийшли на вулиці на протести.

У той час як ЄС вводив нові санкції, "руку допомоги" Лукашенку протягнув Володимир Путін. Той відправив свою армію до кордону з Білоруссю і натякнув: що якщо революція переможе, то Росія вторгнеться. А ще почав підтримувати країну фінансово.

Тож станом на 2022 рік, коли Росія готувала вторгнення в Україну, Лукашенко був повністю підконтрольний Росії, і не міг відмовити їй. 24 лютого 2022 року Білорусь стала активною учасницею агресії на боці Росії.

Єдина загроза для Лукашенка — втрата влади

Експерти зазначають, Лукашенко діє за одним принципом: не втратити владу, хоча і намагається оцінювати всі ризики, на які доводиться йти, аби її зберегти.

Нині він розуміє: якщо Росія програє, його режим також впаде. Але при цьому усвідомлює, що рухається по тонкому лезу, адже, цілковито підтримуючи Росію, ризикує опинитися не тільки під моральною, а й фізичною окупацією. Проте не маючи інших зовнішніх союзників, йде на майже всі умови Кремля, пересуваючись між крапельками — інтересами Росії та власними.

Говоримо "майже", оскільки часто доводиться чути, що Лукашенко, ніби, маючи власну думку, не погоджується, наприклад, оголошувати мобілізацію або відправляти своїх солдатів на війну в Україну (останнє доволі спірне питання, оскільки громадяни Білорусі у військовій формі були помічені на півночі України під час окупації районів у лютому-березні 2022 року).

Хоча, насправді, як зазначають деякі експерти, Путін і не хотів би залучати армію Білорусі у війну з Україною. Принаймні, якщо і робив це, то не досить наполегливо.

Незважаючи на свої заяви про ймовірне вторгнення України в Білорусь, він ніколи до неї не готувався. Про це говорить Фокусу експерт програми "Міжнародна і внутрішня політика" Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич: "У разі спроби вторгнення України в Білорусь, як говорив Лукашенко, чи спроби масштабного задіяння білоруської армії у війні проти України мала бути проведена мобілізація. Але її не проводили".

"Він не віддавав наказ білоруській армії не тільки через те, що він не хотів атакувати Україну, а ще й тому, що боїться за себе, за те, щоб білоруська армія не повернулась проти нього. Але це дуже дратує Кремль", — говорить й військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко.

Незважаючи на це Білорусь і Лукашенко мають умовний повний пакет захисту від РФ. Наприклад, Путін дозволяє Білорусі не платити борги перед Росією, надає нові кредити. Навзаєм Росія має: доступ до білоруської інфраструктури, аеродромів, звідки злітають російські літаки для запуску ракет по Україні, військових баз, де навчаються російські мобілізовані, та навіть лікарень, у яких лікувалися поранені армійці РФ.

За цих обставин використання армії Білорусі для Кремля — не таке принципове питання. Бо, по-перше, тієї армії не так і багато — Білорусь має 15-16 тисяч діючих солдатів та офіцерів. По-друге, ці люди не мають досвіду участі у конфліктах — вони не були залучені до різних навіть миротворницьких операцій. Тобто ці люди не можуть реально змінити хід війни.

Інша справа — провести мобілізацію. Тоді, за оцінками експертів, можна було б набрати до 1,5 мільйона людей. Але згадуючи про найбільший страх Лукашенка — втрату влади, а мобілізація швидше за все привиде до цього — він розуміє, що не зможе втримати країни, навряд погодиться.

Саме тому Лукашенку й вигідні розмови про те, що Путін на нього тисне, існує ризик окупації Білорусі, аби демонструвати свій опір. Ця гра вигідна і Путіну, бо вона дозволяє створити надалі ефект непередбачуваності — насправді в Кремлі ще думають, як можна задіяти мобілізаційні резерви Білорусі.

Путін завжди вимагатиме більшого

Експрацівник СБУ Іван Ступак в коментарі Фокусу зазначає, що нині Лукашенко цілком влаштовує Путіна, адже він достатньою мірою підконтрольний.

"Все що потрібно і зручно Кремлю, він виконує. Він має антиукраїнську риторику, типу того, що Зеленський — наркоман і Україна готувала власний наступ. Він, ніби сусід, який тобі заборгував грошей, підіграє тобі, але з-під палки і може вислизнути в будь-який момент, — говорить він. — Але, звісно, хотілось би більше. Як кажуть, краще — це ворог хорошому. Тому, можливо, в Кремлі можуть щось собі нафантазувати. Щось типу "зараз цього прибираємо і ставимо на його місце прем’єр міністра".

Ступак припускає: Лукашенку знайдуть заміну, а КДБ, яке також тримає систему в Білорусі, можна буде замінити на ФСБ. "Логіка у тому, що у Білорусі є два стрижня, які тримають систему — Лукашенко та КДБ, яке залишилося ще з радянських часів. Але самостійно жоден з них Білорусь у нинішньому вигляді не втримає, при усунені одного країна зайде у серйозну зону турбулентності", — додає експерт.

На думку військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив", зараз Кремль має дві основні вимоги до Лукашенка.

Перша — віддати наказ білоруській армії готуватися до наступу на територію України, або вдавати це, з метою зірвати український контрнаступ.

Друга — щоб Білорусь ставала майданчиком для ескалації проти Польщі країн Балтії.

"Не даремно зараз з території Білорусі на Польщу летять різні розвідувальні дрони і повітряні кулі, що порушують повітряний простір, — пояснює він. — Є також ймовірність того, що Лукашенко міг вести перемовини з Заходом про гарантії своєї безпеки, якщо він буде готовий зрадити Путіна. Не виключено, що Кремль допомагає захворюванню Лукашенко розвиватися, міг його отруїти. Думаю зараз Росія хотіла би мати якогось свого військового ставленика, можливо військового, хто би без сумніву виконував її накази".

Білоруська операція захоплення влади та впливу

"Росія може відчувати себе більш вільно у Білорусі тільки після усунення Лукашенка. Росія в перспективі може позбавити будь-яких залишків суверенності Білорусь", — заявляє Коваленко.

"Ніхто не знає, що може бути у хворій уяві Путіна. Колись він думав, що Україна впаде під натиском 160-тисячної російської армії. Можливо, зараз він нафантазував собі схожу історію, мовляв, 10 тисяч спецпризначенців можуть захопити Білорусь. Але не будемо забувати, як було у випадку з Україну — у Кремлі часто ухвалюють рішення на підставі хибної інформації, що призводить до помилок. Білорусь для Путіна може також стати такою помилкою", — говорить й Ступак.

Звісно, у разі раптової можливої смерті Лукашенка Москва захоче взяти владу у свої руки якнайшвидше. А, незважаючи на вихід Лукашенка у люди, всі пам’ятають раптову смерть міністра закордонних справ Володимира Макея.

"Можливо, забажають, аби президентом обрали прем’єр-міністра, захочуть провести щось схоже на вибори, аби в однієї людини зосередити всі важелі впливу", — додає експерт.

Хто може бути така людина, існує кілька варіантів.

За законодавством країни, якщо глава держави помер з природних причин, то до нових виборів його обов'язки виконуватиме спікер верхньої палати парламенту. Наразі це Наталія Кочанова, близька людина Лукашенко. Якщо президент помирає насильницькою смертю, про що, ймовірно, відомо не буде, в країні негайно оголошується надзвичайний або воєнний стан з усіма подальшими обмеженнями щодо пересування та дій. Така норма в конституції з’явилась нещодавно. Тоді влада до обрання нового президента переходить до Ради безпеки. Нині державний секретар радбезу — Олександр Вольфович. Вони мають втримати владу та передати наступнику. Ним може виявитися старший син Лукашенка Віктор, який є впливовою фігурою, хоча і недостатньо публічною.

"Віктор Лукашенко — тіньовий, ми не знаємо, які він має стосунки з росіянами. Олександр Вольфович — достатньо публічний, його вже давно звинувачують в тісних стосунках з РФ. Він може вийти на тезах, що Білорусі потрібен військовий, адже українці та поляки тиснуть", — додає Іван Ступак.

Він вважає, що Росії важливий будь-який варіант, за якого Білорусь залишиться під впливом Росії — для внутрішнього споживача Кремль має показувати перемоги: з Україною не виходить, Білорусь може бути таким "успішним фіналом". "Чим більше неспокійності в Білорусі, тим краще для нас: Росії доведеться розпорошувати увагу та зусилля", — додає колишній співробітник СБУ.

"Між Білорусію та Росією давно підписані так звані союзні програми. Є політика Росії про збільшення свого впливу в Білорусі, є політика Росії на участь в білоруській політиці, щоб створити Лукашенку альтернативу", — пояснює особливості впливу Ігор Тишкевич.

Водночас він говорить, що у разі смерті Лукашенка у Білорусі буде щось на зразок конкуренції, або війни серед тих, хто стане наступником Лукашенка: "Але виходячи з того, що жоден з потенційних кандидатів не має підтримки всіх груп в оточенні Лукашенко, то скоріше за все на початку буде колективне керування. Це приблизно те саме, як було в перший місяць колективного розуму після Сталіна, коли Хрущов не почав закручувати гайки і формувати свою систему. Якщо припускати, що в Білорусі є принаймні п’ять груп впливу, то Росія має вплив лише на дві. І буде намагатися збільшити цей вплив".

"Відразу після смерті Лукашенка росіяни до анексії не вдадуться, — переконує Коваленко. — Їм буде вигідна повністю залежна від Кремля Білорусь. Буде бутафорія того, що вони ухвалюють суверені рішення. Крім території для вторгнення в Україну для Росії Білорусь важлива з точки зору конфронтації з Польщею та НАТО. І робити вони це будуть таким чином, щоб відповідальною призначати Білорусь. Буде зроблено все, щоб до влади прийшла людина, яка стовідсотково буде залежна волі Кремля і виконувала всі їх вказівки. Анексія і поглинання можливе в перспективі. Білорусь де-юре може бути суверенною, а де-факто ні".

Україні не буде вигідний ані колективний розум, ані перемога будь-якої білоруської фракції для України, тому що на певному етапі вони будуть робити спроби покращити відносини з Росією.

Тож залишається сподіватися, що самі білоруси, які перебувають під тиском влади останні два роки, все-таки не допустять такої зміни влади і зроблять крок до демократичних виборів. Багато що залежить від притомності або непритомності білоруської опозиції. Якщо опозиція скористається ситуацією, візьме владу в руки, то це значно посилить позицію України.