Путін знову сам себе переграв: що США запропонують Центральній Азії замість Росії та ОДКБ

19 вересня президент США Джо Байден провів зустріч з президентами п'яти країн Центральної Азії. Зустріч з лідерами Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану і Узбекистану пройшла на полях Генеральної асамблеї ООН, що проходить цього тижня в Нью-Йорку. Ще до початку цього заходу в західній пресі його охрестили монументальним, оскільки він відбувається вперше в історії.

Що таке C5+1

Тут потрібно уточнити, що мова йде про заходи в форматі проєкту C5+1. Цей формат було започатковано ще у 2015 році між пʼятьма країнами Центральної Азії — Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном і США. До цього моменту було проведено лише зустрічі на рівні представництва міністрів та експертних груп — безпосередньо президенти зустрічаються вперше.

Співпраця в форматі C5+1 орієнтується на трьох основних напрямках — безпеці, особливо з загрозами тероризму, економіці, з акцентом на покращення регіональних торговельних потоків та інвестицій і проблемах екології.

За повідомленням пресслужби Білого дому, на зустрічі Байдена з лідерами Центральної Азії обговорили низку питань, включаючи безпеку, торгівлю та інвестиції, регіональне сполучення, необхідність поваги до суверенітету і територіальної цілісності всіх країн, а також поточні реформи, спрямовані на поліпшення управління та верховенства права.

Президент Байден привітав погляди своїх колег на те, як країни можуть працювати разом задля подальшого зміцнення суверенітету, стійкості та процвітання країн Центральної Азії, а також просування прав людини через партнерство у форматі С5+1.

Перед зустріччю російські офіційні особи заявили, що метою Байдена є натиснути на Центральну Азію в питанні санкцій щодо Росії та спроба відвернути їх від союзницьких відносин.

"Якщо називати речі своїми іменами, то йдеться про спроби погрозами і шантажем змусити наших союзників відмовитися від законної співпраці з Росією. З розумінням ставимося до того, що в умовах зовнішнього тиску наші партнери змушені проявляти обачність. Природно, з нашого боку робляться зустрічні кроки", — говорив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.

Пошуки альтернативи ОДКБ

Фахівець із зовнішньої політики США, професор Інституту міжнародних відносин КНУ Сергій Галака пояснює, що зустріч Байдена з лідерами пʼяти країн вказує на спробу США протидіяти Росії та Китаю в регіоні. В першу чергу Китаю, він більше турбує Вашингтон, ніж Росія.

"Не знаю, наскільки публічно це буде, але говорили про санкції проти Росії, до яких ці країни не приєдналися. Навіть більше – Казахстан і Киргизстан залишаються основним джерелом контрабанди технологій та електроніки для Росії з Китаю та Тайваню необхідних у військовому виробництві. Зрозуміло, що ці країни мають свій монетарний інтерес, але про це треба говорити", — говорить він Фокусу.

За офіційними прес-релізами щодо зустрічі шести президентів, варто відзначити цікавий момент. Президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов запропонував створити під егідою ООН Раду з питань безпеки Центральної Азії. Це своєрідне запрошення для пошуку варіантів колективної безпеки в регіоні, що має замінити Організацію договору колективної безпеки (ОДКБ).

Торішній саміт ОДКБ засвідчив, що Росія втрачає вплив у своєму власному проєкті та не може забезпечити безпеку його учасників. Тоді прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян відмовився підписувати спільну декларацію та звинуватив Росію в невиконанні своїх зобовʼязань щодо безпеки. Російська сторона жодним чином не відреагувала на початок війни в Нагорному Карабаху у 2021 році. Аналогічна ситуація повторилася і нині, під час військової операції Азербайджану. Слабкість позицій Росії спонукала представників Центральної Азії до пошуків нових союзників. Вже за місяць після саміту ОДКБ, на зустрічі в форматі СНД, президент Таджикистану Емомалі Рахмон вказав Володимиру Путіну на неприпустимість імперського ставлення та необхідність поважати його країну.

В травні 2023 року Пашинян заявив, що питання виходу Вірменії з ОДКБ залишається на порядку денному. Країна відкликала свого представника в організації та почала зближення з США. На початку вересня в країні пройшли спільні військові навчання з американськими військовими Eagle Partner 2023.

За інформацією джерел каналу CNBC, на полях Генасамблеї ООН американська сторона провела консультації з представниками Вірменії та Казахстану. Очікується, що згодом буде представлено дорожню карту виходу цих країн з ОДКБ.

США може повернути військові бази в Центральній Азії

Директор Центру досліджень громадянського суспільства Віталій Кулик відзначає, що в регіоні почали шукати варіанти безпекової співпраці, що може замінити Росію яка втрачає свої позиції не лише в регіоні. За його словами, США можуть стати ко спонсором безпеки Центральної Азії, через спільні військові навчання, військово-технічну співпрацю. В свою чергу, для регіону це вагомо, адже там намагаються диверсифікувати свої ризики від зближення з Китаєм.

"Як такої геополітичної побудови, як Центральна Азія не існує, всі ці країни мають лише власні інтереси, навіть ворогують між собою. Як, наприклад, той же Таджикистан з Киргизстаном. Тому співпраця цих країн є успішною, лише коли умовний центр об’єднання знаходиться поза межами регіону. Наприклад у РФ чи Китаї. Тому зараз США намагаються побудувати нову модель, цей регіон входить в зацікавленість Заходу. Це важливо, враховуючи турбулентні процеси, що відбуваються в цьому регіоні та його інтенсивним озброєнням. Там розуміють, що може виникнути вакуум безпеки, коли Росія ослабне зовсім. Китай не пропонує жодних безпекових проєктів, там лише економічна співпраця. При цьому побудована до комічності, коли китайські дипломати дозволяють собі публічно відчитувати міських голів Казахстану", — говорить він Фокусу.

У 2021 році Вашингтон розглядав Таджикистан і Узбекистан як потенційних кандидатів для розміщення своїх військових баз. Це питання розглядалося в контексті збереження присутності в регіоні після остаточного залишення Афганістану. Тоді питання оцінювалося з політичної та економічної точки вигоди для обох сторін. Процес зближення зірвало повномасштабне вторгнення РФ у Україну, але ініціативу не полишили. В свою чергу в Кремлі на зближення США з країнами Центральної Азії відреагували вже традиційно – в країнах почали виникати військові провокації. А міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров прямим текстом заявляв, що Москва категорично проти присутності США в регіоні.

"По-перше, у нас спільний простір безпеки, і в цьому просторі є свої зобов'язання. Я маю на увазі Організацію Договору про колективну безпеку, яка передбачає згоду всіх союзників з питань, що стосуються розміщення іноземних збройних сил на їхній території", — говорив він у 2021 році.

Нагадаємо, США певний час використовували авіабази Карші-Ханабад та Термез в Узбекистані. Вони були залучені в логістичних операціях під час участі американських військових у війні в Афганістані складі міжнародного контингенту НАТО.

Чого хоче Центральна Азія від США?

"На початку 90-х минулого століття цей регіон був цікавий Заходу, туди інвестували кошти, заходили великі корпорації. В регіоні базувалися американські військові бази, в першу чергу через війну в Афганістані. Потім країни Заходу втратили інтерес. Зараз США повертають цей регіон до зони своєї зацікавленості, через зустріч Байдена з лідерами намагаються залишити вікно для діалогу", — говорить Кулик.

Експерт зауважує, що наразі режими в цих країнах відчувають ризики внутрішньої політичної дестабілізації, в першу чергу від загроз зовні. Тому там намагатимуться побудувати з США таку систему взаємодії, яка виключить можливість деструктивної дестабілізації. Сюди ж варто додати зацікавленість в американських інвестиціях та виході на зовнішні ринки.

Варто нагадати, що Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан називають країнами недемократичних режимів, які через зміни в Конституції намагаються закріпити свою владу. Крім того, в регіоні поширено згортання демократичних цінностей, прав людини та свободи слова. Ці країни досі не приєдналися до антиросійських санкцій та продовжують економічні відносини з Москвою.

Важливо

"Давайте після війни": що заважає розташувати іноземні військові бази в Україні