Битва за Крим: де слабкі місця Росії та яка зброя потрібна Україні, щоб повернути півострів

Нещодавно головний розвідник країни Кирило Буданов знову згадав публічно про можливості для звільнення окупованих територій — Криму та Донбасу. І якщо до повномасштабного вторгнення спочатку говорили про деокупацію сходу, то нині — і півострова. Фокус розбирався, що є вирішальним у цьому процесі.

Перерізати ланцюги постачання

"Американський воєначальник Джон Першинг колись сказав, що битви виграє логістика. Подивіться логістичні ланцюжки через Крим, і якою мережею логістичною пов'язаний Донбас з Росією, є різниця, — говорить Фокусу керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" Павло Лакійчук. — Ще з часів Радянського союзу, так вже склалося, Україна мала розгалужену систему зв'язків з Росією на сході, з промисловими регіонами, Донбасом. Там незліченна кількість доріг і доріжок, які пов'язують, як кровоносні судини, окуповані території з територією противника. Переміщення військ, сил, резервів, тилів здійснювати можна диверсифіковано безліччю варіантів маршрутів, їх неможливо перерізати всі".

Йдеться про те, що на сході України є безперервна лінія постачань, до якої російська армія може отримати доступ з будь-якого боку.

В Криму ситуація інакша, більш обмежена.

"Крим – півострів. Для нього важливі: Керченський міст, десантні кораблі, авіація, керченська паромна переправа. Це ті логістичні ланцюжки, якими користується Росія в Криму, і їх дуже легко обрубити. Очевидно на цьому ґрунтуються прогнози генерала Буданова, — додає Лакійчук. — Так званий Керченський міст має важливу роль в забезпеченні всього південного угруповання противника. Є також ще сухопутний коридор від Таганрога до Маріуполя, але він має обмежені спроможності. До того ж треба розуміти, що ця лінія комунікації пролягає через прифронтову зону. Коли по одній дорозі їздять і танки і фури — зрозуміло, хто господар. Тобто основний маршрут — все-таки через міст".

Експерти говорять, коли йдеться про деокупацію Криму, необхідно руйнувати військовий потенціал РФ: склади та бази, командні пункти та арсенали, системи протиповітряної оборони, розміщені на території усього окупованого півострова.

"Треба позбавитися російського контингенту, який перебуває у Криму, логістики. Про це неодноразово говорив знаний генерал Бен Годжес, який наполягає на тому, що Крим можна звільнити в короткий термін і відносно малими ресурсами, але для того потрібні три важливі складові", — каже Фокусу військовий експерт Владислав Селезньов.

Перша — далекобійна ракетна зброя для того, аби зруйнувати логістичну артерію, яка забезпечує окупантів в Криму — це Керченський міст.
Друга — винищувальна авіація F16, яка б мала підтримувати дії українського війська, як на суходолі, так і в акваторіях Чорного та Азовського морів.
Третя складова — достатня кількість зброї та техніки для прориву добре укріплених ворожих рубежів, зокрема, на півдні Херсонської та і Запорізької областей.

"На цьому американський генерал ґрунтує свої відповіді останні півтора роки, — додає Селезньов. — Час від часу він називав конкретні дати, коли це можна зробити. Потім йому дорікали, мовляв, дати пройшли, а Крим не звільнено, хоча ніхто не поспішає дочитувати його тези до кінця. Він завжди казав, що цей план зі звільнення Криму цілком реально реалізувати за умови своєчасного та повноцінного постачання необхідної зброї та техніки. На жаль, ані F16, ані далекобійних ракет українська армія досі немає. Друга місія, після руйнації Керченського мосту — поступова руйнація всіх військових об'єктів в Криму та Севастополі. Їх незалежні експерти нарахували на півострові 232".

Лише два можливих маршрути до Криму

Аби пройти до Криму, Збройні сили України мають лише два маршрути.

Перший напрям — це продовження пробивання підрозділами української армії коридор від Роботиного до Токмака та далі на Мелітополь. По дорозі ці міста доведеться звільняти. Обійти їх, залишивши якісь угруповання ворога у тилу, та рухатися на південь, не можна. Загалом доведеться пройти до Генічеська близько 160 кілометрів.

Але наразі біля Роботиного тривають важкі бої, його та населені пункти навколо обстрілюють з артилерії та мінометів. Та й загалом ситуація у цьому районі залишається вкрай напруженою.

Другий напрям — форсувати Дніпро з правого на лівий берег на Херсонщині, з метою подальшого просування до Армянська, розташованого на перешийку між Кримом. Тоді маршрут буде у половину коротший. Але складність у тому, що доведеться форсувати велику водну переправу, тобто переправляти через річку важку техніку, необхідну для масштабної наземної операції.

"Наразі українська армія намагається розширювати плацдарми на лівому березі Дніпра. Їх глибина, за різними оцінками, від трьох до восьми кілометрів. Плацдармів декілька: район Антонівського автомобільного мосту, район Антонівського залізничного мосту, район населеного пункту Кринки, — продовжує Владислав Селезньов. — Тобто на різних ділянках лівого берега наші воїни вже є. При чому там діють не лише морські піхотинці, а й підрозділи прикордонних сил та територіальної оборони. Але для розширення плацдармів та руху в бік Кримського півострову потрібні знову ресурси — системи ППО, артилерійські системи, бронетехніка на лівому березі. В який спосіб перемістити з правого на лівий берег всі ці системи за умови того, що всі чотири мости, які раніше з’єднували правий та лівий берег Дніпра, від осені 2022 року зруйновані російською армією. За таких умов вести мову про те, що ми можемо налагодити сталу логістику можна лише в одному випадку — наведення понтонно-мостових переправ. Але відстань між берегами в цій частині складає близько тисячі метрів".

Експерт говорить, що це надзвичайно складна в інженерному плані місія.

"Це я кажу як фахівець і військовий інженер, — продовжує він. — Друга задача: як убезпечити цю переправу від впливу ворожої артилерії та авіації? Ворог, очевидно, буде намагатись її зруйнувати. У принципі варіанти рішення цієї проблеми є. Серед них: розширити плацдарм на глибину до 25 кілометрів. Це зробити, не маючи на лівому березі артилерії та бронетехніки, неможливо. Крім того, захистити понтонно-мостову переправу від впливу авіації можна маючи власну авіацію. Можливо, ми її отримаємо влітку 2024 року. Можливо раніше, але жодних офіційних підтверджень, щодо конкретних дат, коли саме до лав українського війська долучаться F16, поки немає".

Обидва названі варіанти складні та потребуватимуть значних людських та технічних ресурсів. Під час літнього просування, стало очевидно, що рухатися доводиться під авіаційними бомбардуваннями.

Накопичення ресурсів у Криму

У той же час керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" говорить, що РФ посилює свою присутність у Криму.

По-перше, на півночі Криму посилюється лінія оборони, при чому перевага надається західній частині, район Армянська. На цій ділянці створюється багатошарова система оборони. Це є свідченням того, що ворог боїться прориву з боку Дніпра до Кримських перешийків.
По-друге, продовжується розбудова оборонної лінії на Керченському перешийку.

"Це така частина Криму, яка відділяє Керченський апендикс від основного півострова, — пояснює він. — Там теж будуються лінії оборони і це свідчить про те, що противник допускає можливість прориву ЗСУ України на Кримський півострів. Після осінніх та зимових штормів не спостерігається відновлення дибільних ліній пляжної оборони".

Окрім того, раніше повідомлялося, що українські партизани помітили в тимчасово окупованому Джанкої велику кількість нових російських військових, серед них і бойовиків ПВК "Вагнер".

"Крим зараз фактично використовується як транспортно-логістичний хаб, ремонтно-відновлювальна база, де відбувається ремонт пошкодженої техніки. Там проводять лікування та реабілітацію російських військовослужбовців. Саме через Крим проходить левова частина вантажних військових перевезень армії РФ, — говорить Владислав Селезньов. — При чому ворог зазвичай для перевезення використовує паромну переправу, а також великі десантні кораблі та інші кораблі, які працюють в інтересах російського Чорноморського флоту. Лише невелика частина здійснюється за рахунок Керченського мосту. Тому так нервово росіяни сприймають відомості, коли працюють наші дрони камікадзе і топлять ворожі десантні кораблі. Так ворог втрачає свої можливості щодо логістичного забезпечення російського угруповання військ".

Експерт також говорить, що Севастополь залишається головною базою російського Чорноморського флоту, відповідно там дислокуються деякі кораблі, крім носіїв ракет морського базування Калібр. Ці кораблі зосереджені в бухті в Новоросійську.

"Але тим не менш, функціонал головного штабу та планування військових операцій, забезпечення діяльності деяких кораблів, залишається в Севастополі, — додає він. — Так само, як і інші військові об'єкти в Криму та Севастополі, дотичні до реалізації російської агресії".

Також у Криму з військових летовищ злітають ворожі літаки, які здійснюють ракетні удари та завдають удари керованою авіацією по півдню України.

"З полігона в районі мису Чауда та майданчику поблизу Балаклави здіймаються в повітря шахеди, які фактично щоночі здійснюють ураження на всю глибину нашої країни", — пояснює військовий експерт Владислав Селезньов.

Павло Лакійчук упевнений, що Генеральний штаб України розробляє плани звільнення і Криму, і Донбасу, а також всіх українських територій. Яку з них реалізує та коли — сказати складно.

"Зараз ЗСУ працюють в режимі стратегічної оборонної операції, — додає він. — Наразі основна мета наших сил — зупинити противника, не допустити захоплення ним стратегічно важливих районів, знекровити його, накопичити резерви, матеріальні та людські, та створити умови для подальшого переходу в контрнаступальну чи наступальну операцію. Як на мене зараз, що наша стратегічна оборонна операція перебуває на першій фазі — від стабілізації фронту і до переходу в контрнаступ умов поки немає".

Важливо

731 день великої війни. Українські бійці про проблеми на фронті, тактику ЗС РФ і FPV-дрони