Як РФ приховує злочини у Маріуполі: новобудови на кістках та заміна населення

Логістичний хаб та агресивна пропаганда

З 24 лютого 2022 року місто на узбережжі Азовського моря було під постійним російським вогнем. На території Маріуполя йшли вуличні бої, на будинки, лікарні, школи летіли авіабомби — місто було у блокаді. Сотні тисяч місцевих змушені були залишити домівки, десятки тисяч загинули. По всьому місту кілька місяців лежали тіла, щодня виникали нові, часто, невпізнані могили. Тіла інколи досі везуть на цвинтар, їх знаходять під час ремонтних робіт, ідентифікувати більшість важко. Якщо вдається, їх ховають на міському кладовищі. Деінде ще можна побачити поховання вздовж доріг або нерозібрані завали.

Проте у російських соціальних мережах та медіа про поховання не розповідають. Там можна побачити ролики, про те, як "при Росії" живеться місту — "щасливі люди", "нові будинки" та "зникнення усього українського".

РФ намагається створити з Маріуполя нове, ніби, процвітаюче місто, яке живе і розвивається "під її крилом". Ніхто не показує вже зруйновані багатоповерхівки та кладовище, окупаційна влада зводить новобудови з дитячими майданчиками, відкриває пляжі та встановлює скульптури.

"Спочатку РФ, думаю, взагалі не збирались з Маріуполем нічого робити, залишили б зруйноване. Але у серпні 2022 року Україна добре вдарила по кримському мосту, і росіяни почали користуватись виключно автомобільним шляхом через Маріуполь, — говорить Фокусу радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. — Тоді російські військові зрозуміли, що їм потрібна зручна логістична база. Маріуполь як база підходить. Можна було розглядати і Бердянськ, але у Маріуполі кращий порт, він унікальний на Азовському морі. До того ж є залізниця і пряма дорога в Крим. Стало зрозуміло, що дуже зручно мати таку військово-логістичну базу саме на території Маріуполя. Проста прагматика. З іншого боку велись битви за гроші, росіяни розпиляли місто по сферах впливу, хто чим займається. Пішла відбудова. Тепер за прикладом Маріуполя вони вже обіцяють відбудовувати Бахмут та Авдіївку. Але сумніваюсь".

Тобто РФ Маріуполь спочатку зацікавив як логістична база, як і у свій час Крим, яка б мала забезпечувати певну ділянку фронту. Пропаганда — це вже другий шар, спочатку йшлося про логістику.

Андрющенко говорить, зараз Маріуполь — це своєрідна вітрина, яку можна показувати росіянам і так званим міжнародним партнерам, мовляв, дивіться яке гарне місто. Ніхто не говорить, яким місто було до вторгнення, демонструють картини руйнувань та відбудови.

Мігранти з Середньої Азії з російськими паспортами

За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2022 року у Маріуполі проживали понад 425 тисяч людей. Навесні 2022 року у доповіді ООН називається цифра залишивших місто – 350 тисяч. Скільки загинуло, достеменно не відомо. Як і те, скільки наразі перебуває у місті.

Влітку 2023 року віцепрем’єр РФ Марат Хуснуллін заявляв: населення Маріуполя складає 270 тисяч людей. Українські джерела говорять про меншу кількість. Цивільних, які проживали до повномасштабного вторгнення, лишилось близько 50-55 тисяч, деякі повертаються у місто, але переважно пенсіонери. Також у Маріуполі вже є близько 50-60 тисяч мігрантів з РФ, зокрема, Середньої Азії. А ще військові та співробітники різних спецслужб. Їх приблизно 10-15 тисяч. Тобто загалом вдвічі менше, ніж заявлено РФ.

"Росія не привозить своїх громадян вже в Маріуполь, вона спонукає їх переїжджати дуже активно, — продовжує Андрющенко. — Це два різних процеси. Перших вона, дійсно, привозила понад рік тому, це почалося осінню 2022 року, коли залучали мігрантів з Середньої Азії. Їх було 10-15 тисяч".

Та потроху вони почали зникати. Їх мобілізували та відправляли на фронт.

Друга хвиля заміщення — безпосередньо росіяни. Їх Росія стимулює перебиратись в Маріуполь на постійне місце проживання.

"Тобто йдеться про те, що перша хвиля в реалізації політики заміщення українського населення на російське населення, відбулась за рахунок мігрантів не слов’янської зовнішності. Вони, на нашу думку, стали громадянами РФ нещодавно, а до того були громадянами Узбекистану, Туркменістану. Друга — за рахунок громадян РФ з віддалених від центру областей. Тобто за ці два роки можна побачити й такі зміни у складі населення", — говорить радник міського голови Маріуполя.

РФ підбурює своїх переїжджати до Маріуполя, по-перше, заманюючи, зокрема, роботою та високими заробітними платами. У Маріуполі деяким категоріям робітників росіяни, дійсно, платять високі зарплати. Наприклад, водіям так званого комунального транспорту.

По-друге, обіцяють житло. Іпотеку під 2% з мінімальним першим внеском. Навесні стартує нова програма іпотеки, а фактично роздача залишених, але вцілілих квартир. Тобто роздача за безцінь навіть з особистими речами власників квартир, які, втікаючи з Маріуполя, залишивши їх, або ж загинули під час нападу на місто. Продають і частково зруйноване житло, мотивуючи, що з часом воно зросте у ціні.

"Їм пропонують гарні умови, іпотеку, копійки за перший внесок, 30 років вони будуть її сплачувати. А ще високу заробітну плату. В Маріуполі вони отримують вдвічі, втричі більше, ніж у РФ. Бюджетні організації та комунальники їдуть. Їм в Росії платили 10-15 тисяч рублів на місяць, а в Маріуполі за ту саму роботу — 30-35 тисяч. Щоб такі люди їхали, їм пропонують додаткові блага: тимчасове житло, безплатні обіди. Це все дивно, але умови розбитого Маріуполя виявляються кращими все одно за ті, у яких вони жили доти", — говорить Петро Андрющенко.

Відновлення чи будинки на кістках

На що Росія перетворила Маріуполь, добре видно на супутникових знімках. Розслідувачі не раз публікували зроблені світлини до вторгнення та після нього. Відповідно до доповіді ООН, за два місяці боїв у місті було зруйновано чи суттєво пошкоджено близько 90% багатоповерхівок та понад половину приватних будинків. Законна Маріупольська міська рада у листопаді 2022 року повідомляла, що під час міських боїв знищено понад 50 тисяч квартир.

Але попри такі руйнування, російська влада після взяття під контроль міста почала закликати жителів регіонів РФ переїжджати у Маріуполь. Для них почали будувати нове житло та відновлювати старе.

"Багато могил залишилося у приватному секторі. Якщо говорити про великі могильники, їх позносили разом з будинками — багато чого разом з трупами вивезли на смітник. На цих місцях почали будівництво. Крайній приклад: на місці двох великих могильників, по проспекту Миру при в’їзді в селище Мангуш, виросли багатоповерхівки. Зокрема, ЖК "Невський". На його місці загинуло щонайменше 250 людей, коли йшла навала. Трохи далі від нього, майже за квартал, теж є багатоповерхівка, там згоріло 150 людей. На тому місці також виник будинок. Ті, хто залишився в окупації, в шоці. Росіян це не обходить. Процес з похованнями давно закінчений. Зараз просто будують нові квартали", — додає Андрющенко.

А для цього зносити старі будинки, переважно у центрі міста, зводити не просто нові, а змінюючи нумерацію. Таким чином навіть ті, хто залишився з місцевих у Маріуполі, втративши житло, навряд чи можуть претендувати на квартири у нових будинках, навіть якщо колись на їх місці стояли ті, у яких мали квартири, — офіційно старих будинків вже не існує, а нові будується для продажу. Найбільш престижні райони — біля моря та ближче до центру. Будинки будують і на околиці міста, у них також продають квартири. І ті, й інші купують росіяни.

Натомість, якщо почитати коментарі жителів у різних місцевих пабліках, то можна побачити багато скарг на відмову окупаційної влади компенсувати втрати, примусове виселення та будівництво нашвидкуруч. Хтось пише, що росіяни зносячи будинки, обіцяли надати житло, але потім від своїх слів відмовляються. Хтось скаржиться, що не ніяк не може дочекатися на компенсацію за руйноване. Й ті, й інші пишуть скарги президенту РФ Володимиру Путіну.

Комунальні послуги у місті не повністю надаються. Наприклад, тепломережі не вдалося відновити, а якщо стає холодно — більшість вмикає обігрівачі, тоді електрика не витримує. Часто бувають перебої з питною водою. Натомість платіжки за комуналку приходять повні.

Зміна складу населення як воєнний злочин

Нині експерти говорять, стратегічне завдання РФ – змінити склад населення на окупованих територіях. Фізично та ментально. Так було спочатку в Криму, потім в Донецькій та Луганській областях, а нині південь заселяють військовими та співробітниками спецслужб, які привозять свої родини. Не тільки на війну чи у відрядження, а на постійне місце проживання.

"Потрібно розуміти, що те, що робить Росія, виштовхуючи місцеве населення окупованих територій і завозячи своїх громадян — це, щонайменше, воєнний злочин. За деяких обставин він може кваліфікуватись як злочин проти людяності", — говорить Фокусу аналітик "КримSOS" Євгеній Ярошенко.

Він розповідає, що з перших тижнів окупації Криму можна було фіксувати переміщення населення.

"Очевидно, що один з факторів полягав в тому, що прихід окупаційного режиму означає, що чимало людей, які демонстрували ті чи інші погляди, або належали до тих чи інших груп, опинились під загрозою переслідування, і тому були вимушені залишити Крим, перебратись на материкову Україну. Насамперед це стосується проукраїнських активістів, деяких релігійних груп, які вільно діяли до 2014 року, але із незаконним поширенням російського законодавства вони в одну мить стали нібито екстремістами або терористами", — говорить він.

З часом репресії почали застосовуватися не тільки до проукраїнських симпатиків, щоразу коло осіб та нових груп постійно розширюється. Зрештою, багато кримчан опинились перед вибором: або залишитися в Криму і наражати себе на небезпеку, або виїхати за його межі і почати розбудовувати своє життя з нуля, що звісно дуже нелегко.

Додатковим фактором для виїзду населення з Криму, стала примусова паспортизація. Не всі захотіли отримувати нав’язаний російський паспорт, а без російського громадянства було неможливо отримати медичну допомогу на півострові, суттєво урізані можливості з працевлаштування, заборонено володіти приватною власністю майже на всій території Криму.

"З іншого боку Росія з першого року окупації почала сприяти активному переселенню своїх громадян в Крим, — продовжує Ярошенко. — Це було викликано кількома чинниками. По-перше, Росії був потрібен бюрократичний апарат в окупаційній адміністрації, який був би лояльний до неї. Можна помітити, що серед багатьох керівників окупаційних органів перебувають саме так звані понаїжджі. Тобто окупанти далеко не завжди довіряють кримчанам-колаборантам. Для прикладу окупаційну адміністрацію Севастополя майже всі десять років очолюють особи, привезені з Москви чи Санкт-Петербургу або інших міст РФ. Те саме стосується багатьох суддів. Росія почала стрімко мілітаризувати Крим. Якщо в межах угоди про перебування чорноморського флоту Росії було дозволено тримати не більше 20 тисяч військовослужбовців, то після незаконної окупації, повністю проігнорувавши попередні домовленості, вони почали в необмеженій кількості переміщувати свій військовий контингент на півострів. Лише за перші п’ять років окупації Криму кількість військовослужбовців зросла в 2,5 рази".

Часто наслідком переселення військовослужбовців було і привезення за собою родин. Багато мешканців віддалених регіонів РФ отримали можливість переїхати у теплий Крим.

"Однак ціни на житло у Криму не виявилися такими аж дешевими, а зарплати не такими високими. Можливо, тільки на початку. Кілька років тому ціни в Севастополі можна було порівнювати з цінами в Москві, а зарплати з зарплатами материкової частини в Україні. Багато хто, хто переїхав на початку, зрозуміли, що це дорого і повернулись назад, — згадує аналітик "КримSOS". — Але було також переселено багато представників спецслужб та тюремників, які почали запроваджувати репресивну широкомасштабну практику катувань. За даними Представництва президента України в АР Крим, Росія за десять років переселила на півострів від 500 до 800 тисяч своїх громадян. РФ використовує переселення як спосіб зміни демографічного складу населення для того, аби замінити максимально українців на більш лояльних представників русського міра".

Подібний сценарій тепер реалізується і у Маріуполі та інших містах на окупованих територіях. У Каховці Херсонської області чи Енергодарі Запорізької вже також живуть громадяни з російськими паспортами.

Чи залишились там ті, хто чекає Україну. Приміром, маріупольці у цьому впевнені. Говорять діють рухи "Маріупольський спротив" та "Атеш", які слідкують за ситуацією та ведуть підривну діяльність, а також окремі громадяни, які допомагають українським спецслужбам оцінювати ситуацію. Але з часом, як бачимо на прикладі окупованого Криму або Донецьку, ситуація ускладнюється.